Еще раз о реформировании подходов к мобилизации или кого должны призвать в ряды ВСУ в первую очередь?

Як відомо, основна дискусія розгорнулась навколо зниження мобілізаційного віку до 18 років. Одразу з’явились два табори - прихильників такого рішення і жорстких противників. Перші кажуть про те, що 18 років – це нормальний призовний вік і людина може спокійно виконувати бойові задачі. В хід іде відомий вислів: «Війна – справа молодих». Інші ж парують тим, що 18-річні хлопці та дівчата – це діти і ні в якому разі ми не повинні їх відправляти на війну. На фоні цих дискусій назріває і рішення про зміну підходу до мобілізації студентів, він має стати жорсткішим. Приводом до цього стала поява великої кількості студентів старшого віку. Таку різку появу «тяги до знань» у чоловіків середнього та старшого віку можна пояснити лише одним – небажанням захищати Батьківщину.

В той же час, якщо ми абстрагуємось від дискусії навколо студентів-призовників та зниження мобілізаційного віку, на поверхні з’являється давно наболіле питання – мобілізація людей, які мають значний досвід володіння зброєю та служили у правоохоронних органах. Йде мова про сотні тисяч пенсіонерів МВС, прокуратури, ДСНС тощо. Якщо розібратись, то це ціла армія людей, частіше за все не старше 50-55 років, які свого часу отримали спеціалізовану освіту, регулярно здавали відповідні нормативи, в тому числі, ті, які, стосувались поводження зі зброєю. І зараз такі люди точно були б не зайвими на фронті.

Читайте также: Закарпатские чиновники уверяют, что проверка документов не связана с мобилизацией

Як показала нещодавня практика Ізраїлю, з початком мобілізації до лав ЦАХАЛу стали десятки тисяч пенсіонерів правоохоронних органів різного рівня, аби поділитися досвідом з більш молодими воїнами.

Всім нам відомо, що на початку повномасштабної війни у лютому  минулого року, на захист країни стали представники самих неочікуваних професій. Зброю до рук взяли вчителі, лікарі, IT-шники, журналісти, інженери та інші представники тисяч «цивільних» професій. При тому українці стали свідками ряду прикрих випадків, коли люди у формі, які мали захищати Батьківщину, просто втекли. Так було, наприклад, з цілою групою поліціянтів у Чернігові. Їм, навіть, вистачило нахабства повернутись і вимагати зарплатню за «вимушену відпустку». І такі ситуації непоодинокі.

Тож як сталось, що в Україні існує ціла «армія» недоторканних, колишніх працівників міліції/поліції, прокуратури та інших? Чому вчителі та IT-шники можуть брати в руки зброю, а вони - ні? Питання риторичне. Адже серед таких «пенсіонерів», як маса публічних осіб, є звільнені через корупцію, є хто не пройшов переатестацію. Як показує практика, багато хто з них або виїхали закордон, або намагаються це зробити.

Мені, як журналісту, на очі потрапила одна з таких історій. Олексій Володимирович (як він себе називає у Facebook) з Білої Церкви, так званий «пенсіонер МВС» (а по суті здоровий чолов’яга 37 років) намагається забрати у колишньої дружини доньку, аби прикриваючись нею виїхати закордон. При цьому активно запитує у соцмережах, як йому це «красивіше» зробити і щоб йому не завадила екс-дружина. Тобто, замість того, аби як людина, що має неабиякий досвід поводження зі зброєю йти і захищати Батьківщину, екс-міліціянт вигадує «схеми», аби уникнути мобілізації. Прикро. І таких історій, на жаль, тисячі. На мою думку, питання потребує особливої уваги, не меншої, ніж мобілізація студентів. Територіальні центри комплектування (колишні військкомати) мають формувати списки колишніх працівників правоохоронних органів та залучати їх до лав ЗСУ. Адже ми маємо цілу «армію» таких пенсіонерів до 50-55 років, які б могли стати в нагоді Збройним силам України. Тому ще раз звертаюсь до представників влади - якомога швидше вирішити це питання. В умовах, коли ворог активізував свої зусилля, ми, українці, маємо згуртуватись та задіяти всі наявні ресурси, один з яких – колишні працівники правоохоронних органів.

Фото: ua-reporter.com.

Читайте также: В Украине мужчины продолжают убегать от мобилизации: выявлены новые схемы