Біля берегів США з’являться підводні дата-центри

Для розв’язання подібних задач є досить багато ефективних механізмів, але дата-центри впевнено виграють конкуренцію, бо дозволяють досягти оптимальних результатів. Саме тому такі бази з’являються у будь-яких локаціях, навіть під водою, де на перший погляд складно установити потрібне обладнання.

Багато великих компаній, зокрема Google, Microsoft, PokerStars, Yahoo, eBay та Oracle, мають власні центри обробки даних, тому не випускають інформацію за межі певного сегмента, гарантуючи користувачам максимальну безпеку. Такий підхід до справи потребує серйозних інвестицій в будівництво інфраструктури, але у довгостроковій перспективі всі затрати будуть виправдані, бо правильно налаштоване обладнання здатне забезпечити продуктивність на вищому рівні. Такий ефект є наслідком постійного охолодження і живлення робочих механізмів у дата-центрі.

У чому переваги підводного дата-центру?

Керівники компанії «Subsea Cloud» планує відкрити базу для обробки даних недалеко від узбережжя Порт-Анджелесу. Цю ідею хочуть реалізувати до кінця 2022 року, і вона вже привернула до себе чимало уваги, адже подібні майданчики з обладнанням бажають встановити в Мексиканській затоці та Північному морі. Поки досить важко сказати чи будуть виправданими вагомі фінансові вливання, але автори проєкту вважають, що їх розробка допоможе зберегти якусь частину енергії та збільшити стандартну швидкість з’єднання. Крім того, якщо вірити спеціалістам, витрати на облаштування підводного дата-центру значно менші, порівнюючи з забезпеченням аналогічної наземної бази.

Зараз ще є певні сумніви у тому, що економія ресурсів ніяк не вплине на ефективність обробки інформації, але фактично ці аспекти не перетинаються. Мінімальні витрати є наслідком низьких потреб, які зазвичай обумовлені багаторівневою системою обслуговування та трансформацією механізмів на кожному із рівнів функціонування. Треба розуміти, що побудувати необхідну інфраструктуру у великому місті досить проблематично, а в сільській місцевості – навіть шансів на успіх немає, бо вже на початковому етапі потрібно врахувати багато факторів: від права власності на земельну ділянку до кваліфікації робітників. Щоб не займатися усіма представленими нюансами, спеціалісти відразу роблять ставку на підводні дата-центри, намагаючись іти в ногу з часом.

Що являє собою перспективний проєкт?

Новітня розробка «Jules Verne» буде складатися з однієї капсули, розмір якої відповідає габаритам морського вантажного контейнера 20 футів. Компанія «Subsea Cloud», як один із перших захисників сміливої ідеї на міжнародному ринку, хоче зробити акцент на її високій ефективності та масштабності. Планується, що на підводній платформі знайдеться місце для 16 модулів зберігання та аналізу інформації, в які будуть поміщені до 800 серверів. Такі можливості унікального дата-центру дійсно приємно вражають, але будуть і додаткові потужності. Вони забезпечуються досить просто – шляхом установки ще одного модуля. При цьому відстань між сушею і центром обробки даних буде незначною, бо розташовуватися він буде на відносно малій глибині в кілька сотень метрів. Це позитивно вплине на швидкість передачі інформації через канал зв'язку – до 100 Гбіт за секунду.

Якщо говорити про два інших дата-центри, які перетворяться на специфічні бази у Північному морі та Мексиканській затоці, їх алгоритм дії буде відрізнятися від звичних стандартів. Певні зміни є необхідністю хоча б тому, що обладнання опиниться на глибині до 300 метрів. Це дозволить максимально швидко охолоджувати контейнери з серверами, адже надлишкове тепло розчиниться у водному просторі. Саме так відбувається ідеальний процес пасивного зменшення температури, який не потребує фінансових витрат. Однак, про технічне обслуговування все ж не варто забувати, адже ця процедура не так легко проходить у відкритому морі.

Прототип підводного дата-центру

Перші дослідження надійних серверних стійок розпочались приблизно 10 років тому, коли порівняно примітивне обладнання опустили на глибину 11 метрів у Тихому океані. Цей експеримент навряд мав якусь практичну мету, тому що активний модуль у системі був порожнім, а навантаження передавалось фіктивним шляхом. Проте, попри деяку непевність умовного тестування, експертам вдалося довести, що під водою всі робочі елементи охолоджуються до потрібних температур, навіть без використання додаткових інструментів. Таким чином прототип сучасних дата-центрів зарекомендував себе з кращого боку, адже дозволив виявити можливості для економії енергії та інших ресурсів. Більш того, якби він функціонував постійно, то конкурував би сьогодні практично з усіма базами обробки інформації. Важко сказати, чим би завершилося подібне протистояння, але прототип сучасних розробок був здатен виконувати свою основну задачу без сторонньої допомоги. Це значить, що витрати на утримання персоналу залишались неактуальними, а зараз лише прагнуть повернутися до схожої концепції.