Історія Персона

З Праги в Тайшет. У Чехії увічнили пам'ять українця, що згинув у ГУЛАГу

06:55 11 тра 2021.  735 Читайте на: УКР РУС

Меморіальна табличка з'явилася на празькому будинку, де жив український вчений-емігрант, старшина УНР, видавець і бібліограф Петро Зленко, заарештований «Смершем» в 1945-му.

Табличка на фасаді будинку №38 по вулиці Лужицької, де багато років жив Петро Андрійович, встановлена в рамках проєкту «Остання адреса», мета якого — увічнення пам'яті жертв сталінського терору. Як повідомляє FB-сторінка посольства України в Чехії, у відкритті пам'ятного знаку взяли участь посол України в Празі Євген Перебийніс, директор Слов'янської бібліотеки Лукаш Бабка, співробітники чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів, а також племінник Зленко — Іван Брезіна.

Матеріали, присвячені Петру Зленко. Фото: FB-сторінка посольства України в Чехії

Петро народився в Старокостянтинові, навчався на фізико-математичному факультеті Одеського університету, отримав диплом Київського університету Святого Володимира. У 1917-му закінчив артилерійську школу в Одесі і, після недовгої служби в російській армії, приєднався до 12-ї артилерійської дивізії УНР. Після поразки був інтернований в Польщі, викладав фізику і математику в приватній гімназії в Бресті і працював бібліотекарем в місцевій «Просвіті».

У 1923-му Зленко переїхав до Праги, де закінчив Український педагогічний інститут і Чеську державну школу бібліотекарів. Його подальше життя пов'язане з бібліографією — Петро Андрійович служив каталогізатором в Слов'янській бібліотеці в Празі, очолював бібліографічну комісію Наукового товариства імені Тараса Шевченка, опублікував понад 20 наукових статей. З 1932 року він видавав і редагував газету «Український тиждень», що висвітлювала життя української діаспори в Чехословаччині.

Газета «Український тиждень»

У 1937-му емігрант отримав чехословацьке громадянство, а в лютому 1944-го одружився з Марією Брезіновою. Однак сімейним щастям подружжя насолоджувалося недовго. 6 липня 1945 року Зленко був заарештований радянською контррозвідкою «Смерш». Перший допит пройшов на наступний день, а через тиждень арештованого доставили до Києва. Звинувачення були вельми стандартні: служба в армії Скоропадського, а потім в частинах УНР, членство в антирадянських націоналістичних організаціях, наприклад, в Українському товаристві прихильників книги, редагування націоналістичного видання «Український тиждень».

Вирок військового трибуналу був теж передбачуваний: 10 років таборів. Свій термін Петро Андрійович почав відбувати в спецтаборі № 7 в Тайшеті — одному з найжорстокіших в системі ГУЛАГу. Численні спроби Марії переглянути справу чоловіка не принесли результату. Після смерті Сталіна, навесні 1953 го Зленко сам направив прохання про звільнення до Верховного суду СРСР.

Петро Зленко. Тюремне фото з архіву СБУ

Попри хорошу характеристику з Озерлагу, чиновники не поспішали амністувати «небезпечного злочинця». Лише 24 вересня 1954 року в київське управління МГБ надійшов з центру запит щодо справи Зленко. Відповідь була отримана 7 жовтня, через тиждень після смерті ув'язненого від виснаження. Учений не дожив дев'ять місяців до закінчення десятирічного терміну.

Про смерть чоловіка Марія дізналася тільки в березні 1955 року. Вона померла в 1986-му, так і отримавши відомостей з радянських архівів. Лише у 2019 році матеріали по справі Зленко стали доступні в українських архівах, але документи в російських спецхранах досі засекречені.

Раніше ми писали про перепоховання у Львові жертв політичних репресій.

Як повідомляв портал Lenta.UA, в Москві був знайдений мертвим засновник львівської Спілки єврейської молоді, розгромленої МГБ в 1949 році.

Мало хто знає, що в 1945 році Бухенвальд став радянським спецтабором.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: меморіальна табличка Петру Зленко. Фото: FB-сторінка посольства України в Чехії

Михаил Гольд

Новини

Найпопулярніше