Виповнилося 37 років від дня смерті родоначальника найбільш знаменитої акторської династії Голлівуду

Коли в 1999-му році Американський інститут кіномистецтва назвав 25 найвидатніших акторів і актрис в американському кіно ХХ-го століття, Генрі Фонда зайняв в ньому «всього лише» шосте місце. «Всього лише» - звичайно, в лапках, оскільки він випередив в цьому списку Кларка Гейбла, Чарлі Чапліна, Грегорі Пека, Кірка Дугласа і інших легендарних акторів, з яких ми назвали тільки тих, хто більш-менш відомий українським любителям кіно.

Генрі Фонда народився в провінції в звичайній родині, був худорлявим невисоким підлітком і ніякими особливими талантами не виділявся, поки раптом в старших класах при вазі в 72 кг не вимахнув до 186 см і не перетворився на юного сором'язливого красеня. При цьому він працював на рядових посадах спочатку в телефонній, а потім в кредитній компанії, вступив до університету, але не закінчив його.

Можливо, Генрі так і прожив би нічим не примітне життя, якби не поєднання, як це часто буває в біографіях знаменитостей, задатків таланту і щасливого випадку. Подругою матері Генрі була Дороті Брандо, мати великого актора Марлона Брандо, яка керувала аматорською театральною трупою. А вона розумілась в молодих акторських талантах і запропонувала Генрі спробувати себе на аматорській сцені. (Брандо, до речі, зайняв в вищезгаданому списку 4-е місце, випередивши Генрі на дві позиції).

Так почалася його кар'єра знаменитого актора, переказ якої міг би зайняти цілу книгу. Тому обмежимося двома характерними фактами. Факт перший - коли Генрі нарешті прийняв рішення стати актором і переїхав до Нью-Йорка, перший успіх прийшов до нього тільки в 30 років, а до цього він сім років підробляв, де тільки можна, і у нього часто не вистачало грошей навіть на метро.

Факт другий - під час Другої світової війни, коли Фонда активно брав участь в патріотичній діяльності, він заявив в 1943-му році, що не хоче «брати участь в інсценованої війні в студії» і у віці 38 років вступив добровольцем в військово-морські сили США, причому на рядову посаду, і лише потім отримав звання молодшого лейтенанта.

І є ще одна цікава риса в його біографії: Генрі Фонда вирішив на власному прикладі одну з найцікавіших загадок природи творчості - чи передається талант у спадок. Передається і ще як - його дочка Джейн Фонда отримала два акторських «Оскара» (батько - тільки один, та й той в зовсім похилому віці), а син Пітер був номінований на нього двічі.

Правда, ролі у них з батьком в кіно, та й в житті, були різними. Генрі найбільше відомий по культовому фільму 1969-го року Easy Rider, головній, мабуть, стрічці з тих, які показали молоду Америку епохи хіпі, а його герой став символом цієї епохи і руху «дітей-квітів». А Джейн у віці двадцяти з невеликим років виїхала до Франції, знімалася там, вийшла заміж за режисера Роже Вадима (того самого, який відкрив Бріжит Бардо і був її першим чоловіком), тобто жила в Європі в ті роки, коли там серед творчої інтелігенції були модні ліві погляди. Інтегрувалась в американський мейнстрім вона аж в сорок чотири роки, коли, повернувшись в США, стала дружиною медіамагната і мільярдера Теда Тернера.

І тільки у внучки Генрі Фонди, Бріджит, «зоряної» акторської кар'єри не вийшло. Хоча акторський талант передався у спадок і їй, що було видно, наприклад, по невеликій ролі журналістки в третьому фільмі кіноепопеї «Хрещений батько», яку вона зіграла цілком професійно.

Заставне фото: Генрі Фонда в фільмі «Містер Робертс» Movis ala Mark