Голос горя: що означає для України перший в історії «Оскар»

У Лос-Анджелесі недавно відбулася 96-та церемонія вручення премій «Оскар». Як відзначають провідні світові кінокритики, після минулорічної церемонії, коли найбільше золотих статуеток дісталося, скажімо так, неформатної екшн-комедії «Все, скрізь і відразу», нинішня виглядала як повернення «Оскара» до витоків: великого голлівудського стилю. Для вистави акторських номінацій організатори також згадали давній формат, коли на сцену піднімалися одразу п'ять лауреатів «Оскара» минулих років. Таким чином, окремі категорії часом презентували живі легенди кіноіндустрії: Стівен Спілберг оголошував кращого режисера, Аль Пачіно – найкращий фільм, а ностальгічний дует Арнольда Шварценеггера з Денні Де Віто – найкращі візуальні ефекти та монтаж.

Тріумфатором цьогорічної церемонії відповідно до всіх прогнозів став «Опенгеймер» Крістофера Нолана, який переміг у семи категоріях із тринадцяти, в яких номінувався, включаючи «Найкращий фільм» та «Найкращий режисер». Стрічка розповідає про творця американської ядерної бомби Роберта Оппенгеймера. Головного героя постійно мучать сумніви. Він переймається жахливими наслідками створення ядерної зброї. Це особливо яскраво показано у фінальній сцені – у розмові Оппенгеймера з Ейнштейном. Оппенгеймер нагадує Ейнштейну про минулі страхи через те, що ланцюгова реакція від першого атомного вибуху знищить увесь світ і похмуро заявляє «я думаю, що це й сталося». Тому Оппенгеймер закликає керівництво США до переговорів із СРСР, виступає за обмеження ядерних арсеналів, проте розуміння не зустрічає. Навпаки – його звинувачують мало не в держзраді та симпатіях до комуністів. А Комісія з ядерної енергії після спеціальних слухань позбавляє Оппенгеймера допуску до держтаємниці і фактично усуває його від роботи.

Читайте також: Розвідка США назвала втрати Росії в Україні

Фактично через весь фільм червоною ниткою проходить лінія про необхідність недопущення ядерної війни та необхідність цього діалогу між ядерними державами, що в контексті вже не кіношних, а реальних розмов про загрозу третьої світової війни та ядерного апокаліпсису виглядає досить багатозначно.

З усіх призів, які прочитали «Опенгеймеру», не отримав він лише одну премію - за найкращий звук - яка дісталася «Зоні інтересів». Цей фільм Джонатана Глейзера став першою британською картиною, яка отримала «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм». Режисер цієї картини у своїй промові з «оскарівської» сцени засудив дегуманізацію жертв з обох боків поточного ізраїльсько-палестинського конфлікту. 

Ще одним нагадуванням про актуальні політичні події стала нагорода стрічці Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» у номінації «Найкращий документальний фільм». До цього першого для українського кіно «Оскару» повернемося дещо пізніше, а поки коротко про сюрпризи нинішньої церемонії. Головними з них виявилися нагороди для кінематографістів із Японії. «Хлопчик і чапля» Хаяо Міядзакі став найкращим анімаційним фільмом в обхід фаворита нагородного сезону «Людина-павук: Павутина всесвітів» (сам патріарх аніме, у якого вже є два «Оскари» за картину «Віднесені примарами», за третьою статуеткою не приїхав). Тим часом команда фахівців, які працювали над візуальними ефектами фільму «Годзілла: Мінус один», побила у своїй номінації таких важкоатлетів, як треті «Вартові Галактики» та сьома «Місія нездійсненна».

Ще однією категорією, щодо якоъ вибір Кіноакадемії важко було передбачити аж до моменту оголошення переможця, була «Краща акторка». В результаті Емма Стоун, яка зіграла в «Бідних-нещасних», отримала свій другий «Оскар», а номінована за роботу в «Вбивцях квіткового місяця» Лілі Гладстоун, з якою Стоун усю другу половину нагородного сезону йшла врівень, пішла зі сцени без заповітної статуетки. Найкращою актрисою другого плану стала Давайн Джой Рендольф із «Залишених».

У сценарних же категоріях премії дісталися фаворитам, що заздалегідь визначилися: Корду Джефферсону за «Американське чтиво» і сімейному дуету Жюстін Тріє і Артура Харарі за «Анатомію падіння». «Бідні-нещасні», у свою чергу, нікого не здивували, забравши нагороди у трьох технічних категоріях – за найкращу роботу художника-постановника, костюми, грим та зачіски.

Щодо «Барбі» Грети Гервіг, з триб'юту якої розпочалася церемонія, то їй з потенційних восьми статуеток дісталася лише одна за кращу пісню. Але стрічка при цьому зібрала ще прокатний урожай з усіх куточків світу - понад $1,5 млрд.

Ну, а тепер повернемось до України та її дебютного «Оскара». Вдягнений у все чорне режисер Мстислав Чернов, отримуючи високу нагороду, зазначив: «Я вдячний. Але напевно я буду першим режисером на цій сцені, який скаже, що не хотів би знімати цей фільм. Я хотів би мати можливість обміняти нагороду на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окупувала наші міста, щоб росіяни не вбивали десятки тисяч українців. Я віддав би це («Оскар» - ред.), якби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які перебувають у їхніх в'язницях».

«Я не можу змінити історію, не можу змінити минуле, проте ми всі разом, ви і я, ми зараз серед найталановитіших людей світу, ми можемо зробити так, щоби виправити ізотрію, щоб правда перемогла. І щоб загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддав своє життя, щоб їх ніколи не забули. Тому що кіно формує спогади, а спогади формують історію», - підсумував Чернов. Разом із ним «Оскар» вручили відомому фотокореспонденту Євгену Малол'тку та продюсеру стрічки, журналістці Василісі Степаненко.

Зазначимо, що минулого вікенду «20 днів у Маріуполі» став лауреатом національної Шевченківської премії, а кілька тижнів тому дана кінострічка отримала престижну британську кінопремію BAFTA. І тут дуже важливо наголосити, що всі кінофестивалі, де фільм завоював нагороди, а їх було чимало, Мстислав Чернов використав, щоб говорити про трагедію Маріуполя та про трагедію війни загалом. Його документальний фільм розповідає, як Маріуполь переживав перші тижні російського вторгнення. У цій картині, що леденить душу і серце, задокументована смерть багатьох людей в оточеному путінськими «визволителями» місті. Дуже і дуже важливий момент полягає в тому, що режисер, який бачив на власні очі жахи Маріуполя, систематично ненав'язливо нагадує глядачеві про те, що війна в Україні досі триває і, що все те, що він бачить на екрані, відбувається і зараз у режимі реального часу.

Як журналісти агентства Associated Press Мстислав Чернов разом із фотографом Євгеном Малолєткою та продюсером Василісою Степаненко вирушили до Маріуполя 23 лютого, 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення. Власне, завдяки їм весь світ дізнався, що відбувалося у місті навесні 2022-го, коли рашисти руйнували його день у день, оскільки вони залишилися єдиними міжнародними журналістами в оточеному місті та документували все, що відбувається – гуманітарну катастрофу, викликану облогою «визволителів», військові злочини окупантів, масові поховання цивільних, роботу лікарів, які відчайдушно реєстрували смерті дітей, від підлітків до немовлят... Завдяки Чернову та команді світ уперше побачив багато знаменитих пронизливих фото Маріуполя, у тому числі наслідки бомбардування пологового будинку №3. Вони надсилали свої фотографії та відео, ховаючись під сходами біля розбитої продуктової крамниці – єдиного місця у Маріуполі, де зберігався зв'язок. 15 березня тепер уже оскароносне тріо залишило місто через гуманітарний коридор. 30 годин вивезеного звідти відео та стали основою для півторагодинної документалки «20 днів у Маріуполі». За свої репортажі з Маріуполя Чернов, Малолєтка та Степаненко здобули Пулітцерівську премію – найпрестижнішу нагороду у сфері журналістики. Також за свою роботу у Маріуполі 2022-го Мстислав Чернов та Євген Малолєтка отримали нагороду у конкурсі «За свободу друку» від міжнародної організації «Репортери без кордонів».

Як ми вже відзначили вище, ще до «Оскара» фільм «20 днів у Маріуполі» отримав багато нагород та світового визнання. Зокрема, стрічка отримала приз симпатій глядачів на головному фестивалі незалежного кіно у світі Sundance у 2023 році. Американські кінокритики назвали його найкращим фільмом у номінації «режисерський дебют» та «політична документалістика» на Critics' Choice Documentary Awards.

В одному епізоді фільму Мстислав Чернов каже за кадром: «Цей фільм боляче дивитися, але його треба дивитися». Цей же смисловий меседж режисер доносив недавно, тримаючи в руках оскарівську статуетку. Це нагадування світу про те, що необхідно зупинити це вторгнення. Я тут стою, але моє серце в Україні, де люди втрачають життя, втрачають свої будинки, борються за свою землю. Я сподіваюся, що ця перемога розповість про те, що відбувається, більшій кількості людей».

Важливо підкреслити, що в Україні, що воює ось уже більше двох років, не вперше намагаються осмислити повномасштабне вторгнення РФ. Проте досі лише фільм «20 днів у Маріуполі» отримав стільки багато схвальних відгуків наших співвітчизників. «20 днів у Маріуполі» почали показувати в українських кінотеатрах 31 серпня 2023-го, і вже за перші вихідні фільм зібрав понад 500 тисяч гривень, що зробило його найкасовішою документалкою українського прокату, заявляла компанія «Артхаус Трафік». За менш ніж два тижні сума зросла до 1 149 585 грн касових зборів, а кількість глядачів – 8 873, і це також рекорд відвідуваності українських документалок. Кінокритики теж сприйняли стрічку позитивно: на сайті Rotten Tomatoes фільм отримав рейтинг 100% і нагороду «Сертифікована свіжість», яка присуджується фільмам із найкращими рецензіями.

Слід зазначити, що Україна виборює «Оскар» з кінця 90-х. Здебільшого нашій країні не щастило на цій ниві – до короткого списку номінантів рідко потрапляло українське художнє кіно, а фільм «Водій для Віри» з легендарним Богданом Ступкою 2004-го комітет у США взагалі дискваліфікував. Критики вважали грубим порушенням правил, що це кіно назвали українським. Його знімали в Україні, але російською мовою та 5 із 6 головних акторів були російськими. Більше Україні щастило з документальними фільмами, які найчастіше потрапляли в шорт-лист «Оскара». Певним проривом став 2016 рік, коли українська документалка «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» про Революцію гідності потрапила до п'ятірки номінантів у категорії повнометражних документальних стрічок. А у 2023 році за «Оскар» у цій номінації змагалася документалка «Будинок із скалок» у копродукції України, Данії, Швеції та Фінляндії. Цей фільм про дітей із Лисичанського центру соціально-психологічної допомоги понад два роки знімали на Донбасі. Після закритого показу картини одного з героїв усиновили, а вихователі з Лисичанського центру незабаром опинились у Лос-Анджелесі на червоній доріжці. Але в підсумку «Будинок із скалок» так і не отримав заповітну статуетку. Його здолала документальна стрічка «Навальний» про отруєння тепер уже покійного російського опозиціонера.

Цього року у національному відборі Україна обирала між п'ятьма фільмами: «Залізні метелики», «Памфір», «Терикони», «20 днів у Маріуполі» та «ШТТЛ» (копродукція із Францією). У результаті члени Українського оскарівського комітету проголосували та обрали «20 днів у Маріуполі» і, як бачимо, не помилилися.

Нещодавно спеціальні покази тепер уже оскароносного фільму відбулися в ООН та Держдепартаменті США, де їх відвідали сотні дипломатів та політдіячів. Автори-творці фільму зустрічалися з глядачами у всьому світі в рамках своєї промокампанії. І вона - компанія - принесла свої плоди: минулого вікенду Мстислав Чернов, тримаючи в руках золоту статуетку зі сцени Dolby в Лос-Анджелесі вимовляв на весь світ добре відомі всім нам два слова: «Слава Україні!».

Тим часом, як виявилося згодом, до міжнародної ТБ-версії «Оскара» не увійшло нагородження українського фільму. Про це повідомив телеканал "Суспільне", який є ексклюзивним транслятором церемонії в Україні. Телеканал висловив обурення організатору трансляції The Walt Disney Company. Відсутнє вручення статуеток і по деяких інших категоріях, що у WDC пояснили «тимчасовими обмеженнями». «The Walt Disney Company Limited подбало про тонку душевну організацію своїх глядачів, акуратно вирізавши нагородження команди українського фільму. Цікаво. Тобто нагородити – нагородили, визнали найкращою документалкою. Але публічно в цьому зізнатися не ризикнули. Не хочуть обивателю псувати апетит», - зазначає з приводу інциденту політолог Олексій Голобуцький.

Утім, на переконання багатьох експертів, навіть цей неприємний епізод не позначиться на постоскарівському ефекті і про Маріуполь, а також Україну в цілому знову деякий час голосно говоритимуть світові ЗМІ. Крім того, після перемоги, ймовірно, ще більше світових кінотеатрів візьмуть «20 днів у Маріуполі» у прокат, а отже, ще більше глядачів у всіх куточках планети дізнаються про жахливу війну в центрі Європи.

«Оскар» за фільм «20 днів у Маріуполі» - це серйозна перемога України та смертельна ганьба для Росії. Ганьба всесвітня. Тепер фільм про те, як росіяни вбивали Маріуполь, як бомбили пологові будинки та театри, як убивали дітей – побачить усе людство. Адже "Оскар" - це не лише "за кіно", це ще й "за документ". За правду та мужність. Від Маріуполя РФ не відмиється ніколи. Росія і раніше чинила подібні злочини. Це її стиль, її смак, її скріпки. Але ще ніколи російський садизм не був так скрупульозно зафіксований, як у війні з Україною. Росія в ХХІ століття бездумно притягла свої "традиції". Вона не врахувала того, що сьогодні все як на долоні видно, все реєструється і розглядається в лупу інтернету. Тепер безсилими є крики пропаганди та лепет Пєскова. Усьому світу Росія буде навіки вдрукована, як невиліковна, непоправна країна-вбивця. І це правда», - констатує відомий росжурналіст Олександр Невзоров, який проживає за межами РФ і оголошений Кремлем іноагентом.

Читайте також: Сили ППО знищили більшість дронів-камікадзе цієї ночі