У Зеленського розтлумачили, що розуміють під деолігархізацією

Радник Президента Володимира Зеленського з питань економіки Олег Устенко прокоментував політику Президента щодо деолігархізації, заявивши, що "мова йде не про прізвища конкретного олігарха, а про зміну системи". Про це йдеться в повідомленні прес-служби Офісу Президента.

"Мова йде не про прізвища конкретного олігарха, а про зміну закритої системи, яка формувалася в Україні протягом останніх десятиліть ... У Володимира Зеленського є чітка воля боротися з олігархатом ...", - сказав Устенко в ефірі "Радіо НВ".

Згідно з повідомленням, Зеленський почав процес деолігархізації в країні, спрямований не на боротьбу з окремими представниками великого бізнесу, а на зміну системи, зменшення бар'єрів для ведення бізнесу і встановлення єдиних для всіх правил гри.

"Якби економічна ситуація в Україні не консервувалась в 90-х роках, ми могли б мати за результатами минулого року ВВП на рівні 400 млрд доларів. За фактом ми маємо трохи більше 160 млрд", - зазначив Устенко.

За його словами, невелика група зацікавлених осіб, в основному це олігархи, багато років намагається консервувати ситуацію в країні, розвиваючи власний бізнес, але створюючи бар'єри для входження в бізнес для інших.

"Заради цього вони використовують політичні зв'язки, медіаресурс, щоб блокувати розвиток ситуації. Виходить, що захист прав власності - то, чого хоче бізнес - нормальна судова система, ефективна боротьба з корупцією, конкуренція, демонополізація економіки, зменшення бар'єрів для ведення бізнесу, - блокує саме ця група ", - сказав радник Президента.

Тому, за його словами, процес деолігархізації неминучий.

"Якщо ти будеш боротися проти конкретної особистості, не змінюючи умови ведення бізнесу, умови для конкуренції, розвитку економіки, доступу до кредитного ресурсу, що не полегшуючи умови для захисту бізнесу, не покращуючи судову систему, ти натрапиш на ті ж граблі", - сказав радник глави держави.

Устенко повідомив, що Президент має на меті проводити деолігархізацію "широким фронтом", діючи на багатьох напрямках.

"Перш за все це те, про що говорять інвестори, коли вирішують, чи інвестувати в Україну. Вони говорять про проблему, пов'язану із захистом прав власності. Коли ти не можеш захистити власність, ти не зможеш рухати економіку вперед і забезпечувати 5% економічного зростання, без яких боротьба з бідністю буде неефективною", - додав Устенко.

Серед першочергових заходів він також назвав амністію капіталу, проведення судової реформи, відновлення повноцінної роботи антикорупційної інфраструктури, демонополізацію економіки і розвиток конкуренції.

Нагадаємо, 5 лютого США ввели санкції проти бізнесмена Ігоря Коломойського і його сім'ї, заборонивши їм в'їзд в країну.

Зеленський прокоментував введення санкцій, заявивши, що "ми (влада) чітко бачимо різницю між поняттями" великий бізнес "і "олігархічний клас".

Рада Національної безпеки і оборони (РНБО) поки не планує розглядати питання щодо Коломойського.

Довідка Lenta.UA:

Лібертаріанський підхід до економіки за принципом "все продати"

Як повідомляла Lenta.UA , напередодні зміни влади навесні 2019 роки програми кандидатів в президенти не містили ніяких натяків на зміну курсу країни або політекономічної стратегії.

В умовах міжнародного поділу праці та глобальної потокової економіки flow economy, яка забезпечує міжнародні короткострокові спекулятивні операції, високу оборотність капіталів і низьку частку довгострокового інвестування, Україна знаходиться в нерівних умовах для конкуренції і наштовхується на інституційні перешкоди для зміцнення національної економіки.

Реальний сектор економіки. Деіндустріалізація

На ділі за останні 30 років Україна пережила розпад реального сектора економіки. Економічна система, що дісталася Україні після розпаду СРСР в 1991 році, задумана в рамках єдиного народно-господарського організму з 15 республік і країн-сателітів з блоку Східної Європи (Рада економічної взаємодопомоги 1949-1991) була зруйнована, і поглинена технологічними ланцюжками світового індустріального комплексу.

Сучасна економіка України являє собою тип аграрно-індустріальної сировинної економіки з домінуванням сектора добувної промисловості та виробництвом сировинних напівфабрикатів з орієнтацією на обслуговування компрадорських олігархічних капіталів.

Україна в умовах глобалізації

Cо другої половини 1990-тих років Україна інтегрується в структури світової економіки, регуляторами якої є МВФ, СБ, СОТ - потужні транснаціональні органи, які формально грають роль регуляторів, а в дійсності є компенсаторними шлюзами, що ледь витримують натиск світових дисбалансів.

Необхідна для потокової економіки уніфікація відбувається стосовно країн, що розвиваються, в два етапи. Спочатку національне законодавство та виробництво приводиться у відповідність з головними світовими стандартами. Потім місцева економіка, відповідним чином трансформована, "зламується як провіант", і підключається до одного або декількох глобальних потоків.

Фінансова залежність і слабкість інституцій

Також в 1991 році з розпадом СРСР в незалежній Україні був закріплений принцип currency board і була здійснена передача прав на активи і грошову емісію зовнішньому джерелу і регулятору (ФРС, МВФ, СБ, БМР), в результаті чого Україна так і не одержала фінансовий суверенітет, а з ним і повноцінний політичний суверенітет.

Слід також зазначити, що фінансовий суверенітет (слово іноземного походження «суверенітет» походить від романо-германського фр. Souveraine і німий. Souverän, що перекладається як «верховний володар, самодержець» - ред. Lenta.UA ) має на увазі суверенітет політичний. Політичний суверенітет - це можливість проводити незалежну внутрішню і зовнішню політику, друкувати гроші, які вільно конвертуються, робити довгострокові внутрішні інвестиції, розвивати інфраструктуру країни, створювати промисловість, фінансувати науку, освіту, охорону здоров'я, культуру.

Трудова міграція з України

Відзначимо, що останні 25 років українці живуть в так званій потокової економіці (flow economy), що на ділі означає випадання цілих регіонів з сучасності. Цей процес ще називають деіндустріалізацією. В результаті великі території стають економічно відсталими регіонами, а постіндустріальні хаби не справляються з величезним припливом людей в пошуках роботи. Це породжує трудову міграцію за кордон.

Не секрет, що Україна підтримує внутрішню платоспроможність завдяки грошовим переказам заробітчан. В умовах, що склалися це унікальне явище можна назвати аутсорсинговою економікою - продуктивною діяльністю за межами держави.

Як повідомляла Lenta.UA, за 2018 рік працюючі за кордоном українці переказали додому близько 14 мільярдів доларів.

Глобальна економічна нерівність

Для порівняння, економіка американського штату Каліфорнія має ВВП, що дорівнює за часткою ВВП шостій країни світу після Китаю, США, Німеччини, Японії, Великобританії.

У Каліфорнії в Силіконовій долині і Пало-Альто знаходяться наукомісткі підприємства, які готують "революцію" в сфері енергетики, транспорту і відтворення ресурсів.

Витоки глобальної економічної нерівності вивчав Дарон Асемоглу (Daron Acemoğlu), професор економіки Массачусетського технологічного інституту (МIT), доцент кафедри Чарльза Кіндлбергера (Charles P. Kindleberger).

Він є автором статті "Колоніальні витоки незбалансованого розвитку" (The colonial origins of comparative development, 2001). Його авторству також приписують термін "паразитарні інститути" (extractive institutions), який він застосовує по відношенню до нових типів економіки, які виникли після розпаду колоніального світу - колишні країни СРСР, Індія, Південно-Східна Азія, Африка, Латинська Америка.

Читайте також: Фондовий ринок США пережив самий нищівний обвал з 1987 року

Фото: Українські Новини