Netflix, освоюючи нові території, випустив артхаусний фільм жахів

Іноді для того, щоб двома словами охарактеризувати фільм, досить сказати, на який кінофестиваль його запросили для прем'єри. «Оксамитова бензопила» Дена Гилроя, трейлер якої Netflix виклав вчора в Інтернет, викликавши негайну реакцію у західних ЗМІ, – саме той випадок, оскільки її прем'єра відбудеться наприкінці січня на кінофестивалі Санденс, провідному американському (та й світовому) фесті незалежного кіно. Попадання у програму Санденсу для артхаусної стрічки – це вже знак якості. А якщо врахувати, що головні ролі там грають Джейк Джилленхол і Рене Руссо, а ще з'являється Джон Малкович, стає зрозуміло, що Netflix пропонує глядачам далеко не пересічне кіновидовище.

Коротенько сюжет «Оксамитової бензопили» виглядає таким чином. Помирає невідомий художник і після себе залишає картини із зображеними на них страшними і потворними персонажами. Жадібний власник картинної галереї разом зі своєю асистенткою їх розпродають – і тут мистецтво починає мстити саме за себе. Пожежа, зображена на картині, перекидається на салон автомобіля, в якому її везе власник, страшні мавпячі руки, що тягнуться з іншого полотна, намагаються задушити чоловіка, котрий безтурботно повісив її над раковиною.

З одного боку, це просто «страшне кіно». Але, з іншого боку, це ще й метафора сучасного арт-ринку, на якому колекціонери купують за великі гроші картини, де зображені, приміром, деформовані людські тіла, щоб безтурботно повісити їх у себе вдома як якийсь милий пейзаж. І це тим більш ненормально, що художник, котрий написав таку картину, зазвичай ставить своїм завданням викликати у глядача шок і у такий спосіб змусити його відчути несправедливість світобудови, а глядач замість цього дістає чекову книжку, купує полотно і вішає його у себе в спальні.

Заголом, ті, хто мав справу з картинами справжніх художників, а не копіями, придбаними на Андріївському узвозі, знають, що місце  для них у себе вдома треба вибирати обережно – занадто потужна у справжнього мистецтва енергетика. Ну а тим, у кого для колекціонування немає грошей або бажання, варто просто подивитися «Оксамитову бензопилу».