"Многоходовочка": Москва відбирає у Мінська залишки економічної незалежності, щоб загрожувати війною Києву

Історія з зупинкою однієї гілки нафтопроводу «Дружба» на території Росії, Білорусі та України отримує все більш цікавий сюжет. Нагадаємо, що події, кульмінацією яких стали суперечки про причини раптового низької якості російської нафти і практично синхронного відмови від її транзиту з боку Польщі , Чехії, України та Словаччини в 20-х числах квітня, почалися з різких заяв президента Білорусі Олександра Лукашенка ще 11 квітня . Так, під час наради з економічним блоком уряду РБ Лукашенко був вкрай роздратований обмеженнями поставок білоруських продуктів на російський ринок (напередодні, 10 квітня Россільгоспнагляд заборонив ввозити яблука і груші, а ще раніше - в кінці березня - імпортувати турецькі груші через Білорусь).

Схема поставок нафти в Європу по трубопроводу «Дружба»

Він також нагадав, що більше року тому виникла необхідність ремонтувати нафтопроводи і нафтопродуктопроводи на території республіки. А для цього магістралі необхідно було повністю зупинити. Але Мінськ цього не зробив, ремонтуючи їх «в авральному порядку», так як розумів, що це завдасть шкоди Росії - цими трубопроводами йде «головний експортний продукт» Москви. Але тепер риторика президента Білорусі змінилася: «Якщо потрібно поставити на ремонт нафтопроводи і нафтопродуктопроводи, які йдуть через Білорусь, ставте і ремонтуйте. Тому що, то добро, яке ми робимо для Російської Федерації, воно нам обертається постійно злом. Там вже знахабніли до такої міри, що починають нам викручувати руки», - сказав Лукашенко.

17 квітня міністр енергетики РФ Олександр Новак заявив, що в разі зупинки нафтопроводу «Дружба», у Росії існують варіанти переорієнтації поставок нафти на морські порти. А вже через тиждень «Дружба» була дійсно зупинена. Але аж ніяк не через ремонт білоруської ділянки трубопроводу, а за офіційною причиною вкрай низької якості російської нафти Urals, що надходить по нафтопроводу «Дружба» в трубу «Гомельтранснафта Дружба».

Далі в медіа-простір здійснили відразу ж кілька інформаційних вкидань. Офіційні російські джерела призначили винним компанію «Самаратранснефть-Термінал» (яка, до речі, в даний момент знаходиться в стані банкрутства). Втім, більшості спостерігачів було абсолютно зрозуміло, що через один не найбільший вузол прийому сировини вкинути в трубу стільки забруднювача, щоб зіпсувати близько 5 млн т нафти, неможливо.

Тому в хід пустили ресурси неформальних лідерів громадської думки з теоріями тотальної псування російської нафти через варварські методи видобутку. Наприклад, 27 квітня популярний нижегородський блогер Ілля Вайцман написав на своїй сторінці в Facebook : «Звичайно, ніхто нічого подібного не робив, ніякі «шкідники» і «диверсанти»...Все було простіше і страшніше: з 2012 року дозволили використовувати хлоровмісткі з'єднання для «стимулювання» нафтовіддачі, а після введення секторальних санкцій проти російської нафтової галузі процес став лавиноподібно прискорюватися. Що ж трапилося сьогодні? Просто видавлювати нафту маса води, без міри насичується хлоровмістними сполуками досягла добірних свердловин. І, судячи з різкості процесу, сталося це на якомусь величезному родовищі, з тисячами свердловин».

Вже 29 квітня подібні версії спростував російський опозиційний політик Володимир Мілов, який зокрема причинами забруднення нафти назвав «свідому економічну диверсію проти Білорусі на тлі неабиякої економічної війни між Білоруссю і РФ, що зараз розгортається».

Втім, деякі експерти взагалі сумніваються в наявності будь-яких штучних забруднень сировини, що поставляється. Фахівці підрахували, що для повного очищення некондиційної нафти потрібно всього 700 тис т чистого сировини. Відповідно аналогічної кількості брудного продукту було достатньо для того, щоб зіпсувати партію поставки. Але заковика в тому, що закачати такі обсяги за один день неможливо. Для цього треба було б не менше тижня, і критична маса накопичувалася б поступово, а не одномоментно, як це сталося, за офіційними заявами. Не кажучи вже про те, що по шляху проходження на переробку нафта проходить кілька точок контролю незалежних одина від одної. Тому, саме час поставити запитання персонажа Максима Горького: «А чи був хлопчик?»

«У природі не існує технологій інтенсифікації видобутку нафти, в якій використовується «хлорорганіка». Є підозра, що мається на увазі суміш соляної та інших кислот при операції гідророзриву пласта (ГРП), - пояснює директор нафтогазової консалтингової компанії «Ньюфолк НКЦ» Андрій Закревський. - Але з'єднання, які в підсумку виходять з цих сумішей, абсолютно безпечні. Перешкодою для випуску нафтопродуктів може стати важка нафта з високим вмістом сірки і асфальтенів, що унеможливить виробництво бензинів сучасних стандартів на білоруських та інших європейських заводах, які з'єднані з «Дружбою».

Зверніть увагу, 30 квітня, в Будапешті відбулася зустріч операторів нафтопроводу «Дружба» і європейських одержувачів нафти, в т.ч. за участю представників АТ «Укртранснафта». Було вирішено спільними зусиллями витіснити некондиционную нафту з однієї нитки «Дружби» в резервуарні парки ВАТ «Гомельтранснафта Дружба», АТ «Укртранснафта», «MOL» (Угорщина) і «Транспетрол» (Словаччина) загальною кількістю близько 400 тис т. Також була названа орієнтовна дата надходження якісної російської нафти на пункти здачі на території ЄС - 18 травня 2019 г. Ще раз нагадуємо, для доведення брудної нафти до кондиції потрібно всього 700 тис т чистого продукту.

Так що це було? Навіщо РФ свідомо знижувати якість нафти в «Дружбі», щоб зупинити білоруський нафтопереробний завод, в якому значною часткою володіють росіяни? Так, найбільш постраждалим підприємством від «диверсії» названо Мозирський НПЗ, найбільшими акціонерами якого є державний комітет з майна Республіки Білорусь (42,76%) і російське ВАТ НГК «Славнефть» (42,58%). У свою чергу, підкреслимо, «Славнефтью» керують на паритетних засадах державні АТ «Газпром» і ПАТ «НК «Роснефть» (компанією керує Ігор Сечин - близький соратник президента РФ Володимира Путіна).

Не виключено, що чутки про безповоротнє псування устаткування Мозирського НПЗ на суму $ 100 млн так само є вкиданням. Адже релізи прес-служби підприємства з цього приводу вельми обережні. «20.04.2019 на установці ЛК-6У №2 секції С-100 виявлені пропуски теплообмінних трубок повітряного холодильника ХК-105, що складається з шести секцій. Ремонтно-механічне виробництво підприємства справило демонтаж зазначеного обладнання і приступило до ремонту ... Незважаючи на проблеми, що виникають, пов'язані з корозійних зносом обладнання, ВАТ «Мозирський НПЗ» як і раніше випускає товарну продукцію, що відповідає міжнародним стандартам якості, в повному асортименті», - повідомляє офіційний сайт НПЗ.

Зрештою, навіщо Росії йти на додаткові іміджеві втрати, якщо важка нафта марки Ural через особливості переробки і так продається по всьому світу зі значною знижкою? З огляду на чутки про демарш Лукашенка в Пекіні, де він нібито посварився з Путіним і нагальну зміну посла РФ в Мінську, напрошується висновок: мета «диверсії» - паралізувати економіку Білорусі, з наміром отримати нафтопровід «Дружба», в усякому разі, його білоруську ділянку.

Проведемо аналогії. Ще в 2007 р «Газпром» купив половину акцій газотранспортної системи Білорусі в особі компанії «Белтрансгаз» (всю суму в $2,5 млрд росіяни платили частинами протягом 2007-2010 рр). Після повного погашення оплати за акції в 2010 р (збіг?) між країнами почалася «газова війна». Справа в тому, що «Белтрансгаз», за версією РФ, заборгував «Газпрому» приблизно $200 млн. Білоруси були з такою сумою не згодні. У відповідь Росія обмежила поставки газу в республіку (на 60%). У свою чергу Мінськ почав відбір газу, який призначався для транзиту в Європу (приблизно 20%). Втім, через тиждень консенсус між сторонами був знайдений. Але це були лише квіточки. Контракт на поставку російського газу в Білорусь і його транзит по території республіки закінчувався в грудні 2011 р, і Москва підписувати новий документ не поспішала поки не домоглася покупки другої половини акцій «Белтрансгазу». Після чого і договір на 2012-2014 рр був підписаний, і знижку на газ строком на один рік білоруси отримали ($165,6 за 1 тис куб м проти $244 в 2011 р). Так Мінськ повністю позбувся своєї газової труби.

«Це найочевидніша версія подій, що відбуваються. Але я б не виключав, що епопея з «брудної нафтою» інспірована по цілій групі інших мотивів, - розповідає Закревський. - По-перше, росіяни прозаїчно розраховують заробити на дефіциті палива і зростання цін на нього, які неминуче виникнуть, перш за все, в Україні. По-друге, ми стали свідками своєрідного стрес-тесту в очікуванні ймовірного майбутнього посилення санкцій проти РФ, щоб перевірити наскільки буде гірше Україні, Білорусі та Польщі в порівнянні з Росією, якщо вона введе нафтові контрзаходи. По-третє, ситуація пов'язана з боротьбою кремлівських кланів і бажанням ряду центрів впливу змістити президента нафтогазової компанії ПАТ «НК «Роснефть» Ігоря Сєчіна. Нарешті, найголовніше - зупинка Росією поставок нафти на зовнішні ринки дозволить створити солідний запас нафтопродуктів (в т.ч. авіаційного палива) на кордонах з Україною і Білоруссю на випадок початку широкомасштабної війни».

Костянтин Рибалка, Lenta.UA

Заставне фото: УНІАН