Азербайджан зажадав включити Туреччину в миротворчий контингент в Карабасі

Президент Азербайджану Ільхам Алієв повідомив в ніч на 10 листопада додаткові подробиці, як, за його словами, буде відбуватися мирне врегулювання навколо Нагірного Карабаху, яке Баку підписав з Єреваном, а також з Москвою. Тим часом в Єревані спалахнули акції протесту проти капітуляції, пише Радіо Свобода.

Серед іншого, заявив Алієв в нічному телевиступі, що не тільки Росія, а й Туреччина візьме участь в миротворчій місії в цьому досі сепаратистському регіоні його країни.

Подякувавши президенту Росії Володимиру Путіна за його роль в нинішньому врегулюванні, він також подякував за активну участь в цьому врегулюванні і президента Туреччини Реджеп Тайіпа Ердогана.

Алієв назвав угоду про припинення бойових дій в регіоні, «по суті, капітуляцією» Вірменії. За словами Алієва, «ми змусили» прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна підписати цей документ - угоду керівників Азербайджану, Вірменії та Росії.

За словами Алієва, домовленість має «історичне значення» і визначає для Вірменії короткий термін для виведення її військ з Нагірного Карабаху.

Він також повторив, що ця домовленість означає звільнення регіону від «окупації».

Тим часом, за повідомленнями російських агентств з посиланням на Міністерство оборони Росії, Москва вже почала серед ночі відправляти в Нагорний Карабах свій так званий миротворчий контингент. Майже дві тисячі військовослужбовців, близько ста бронемашин і майже чотири сотні одиниць іншої техніки почали літаками переправляти з російського міста Ульяновська.

Напередодні, 9 листопада, за багато годин до оголошення про домовленості про перемир'я і російських «миротворців», про майбутнє відправлення російських військових в Нагорний Карабах заявляв заступник голови законодавчих зборів Ульяновської області Росії Айрат Гібатдінов. Він оприлюднив в інстаграмі відео з колоною військової техніки на злітній смузі аеропорту і повідомив, що військові «відправляються в Нагорний Карабах», і риторично запитав: «Кому потрібна ця війна?» Пізніше він також повідомив в газетному інтерв'ю, що з розмов військових зрозумів, що ті чекали вильоту ще з вечора 8 листопада.

У Туреччині поки не коментували подробиць досягнуту домовленість щодо Нагірного Карабаху.

Тим часом в столиці Вірменії Єревані незадоволені припиненням бойових дій на захист Нагорного Карабаху як фактично вірменської території увірвалися вночі в будівлю уряду країни, а потім і в будівлю парламенту в іншому місці центральної частини міста і почали трощити обидва приміщення. За повідомленнями, при цьому побили і спікера парламенту Арарата Мірзояна, якого довелося доставити в лікарню. Протестуючі хочуть дістатися і до будинку Нікола Пашиняна, вимагаючи негайної відставки влади країни і звинувачуючи її в «зраді».

Раніше в ніч на 10 листопада стало відомо, що Єреван, Баку і Москва уклали тристоронню угоду про припинення бойових дій в Нагірному Карабасі. При цьому Пашинян, який першим повідомив про угоду, зокрема, заявив, що це рішення «важке» і «неймовірно хворобливе», але прийнято «в результаті глибокого аналізу військової ситуації і оцінки позиції людей, які краще її знають». Як стверджував вірменський керівник, «це не перемога, а й поразки не буде, поки сам себе не визнаєш переможеним; ми ніколи не визнаємо себе переможеними». «Ми боролися до кінця, і ми переможемо - Карабах встояв», - стверджував Пашинян.

Домовленість, за повідомленнями, передбачає, серед іншого, що вірменські і азербайджанські війська залишаються на наявних позиціях і припиняють вогонь, а в наступні дні вірменські сили повертають Азербайджану повний контроль над захопленими ними територіями за межами колишньої Нагірно-Карабахської автономної області, зате так званий Лачинський коридор - автомобільну дорогу, що поєднує центр Нагірного Карабаху з Вірменією - залишиться незаблокованим. Цей коридор і лінію контакту сторін повинні контролювати миротворчі сили.

При цьому Москва відразу повідомила, що ці миротворці повинні бути російські, так само контроль за транспортними зв'язками сепаратистського регіону повинні поки утримувати російські прикордонники. Про те, що в дотриманні світу повинні брати участь і турецькі миротворці, в Кремлі не згадували.

Крім того, як повідомляють, в Нагорний Карабах повинні повернутися всередину переміщені особи (зокрема, захопленої вірменами території були змушені бігти все азербайджанці за національністю) під контролем верховного комісара ООН у справах біженців, сторони обмінятися військовополоненими і іншими утримуваними особами і тілами загиблих.

9 листопада вірменські сили в Нагірному Карабасі визнали втрату стратегічно важливого міста Шуші, контроль над яким відкривав азербайджанським військам шлях на головне місто сепаратистського регіону Степанакерт, як його називають вірмени, або Ханкенді азербайджанською. Одночасно це означало, що була перерізана головна з двох доріг, що об'єднує центральні частини Нагорного Карабаху з Вірменією - так званий Лачинський коридор.

Перед тим Азербайджан заявляв про повернення під свій контроль десятків менших міст і сіл Нагірного Карабаху.

Нагірний Карабах - за Лозаннським мирним договором 1923 року віднесений територіально до Радянського Азербайджану, утвореного в результаті інтервенції більшовиків, турок і британців з 28 квітня 1920 року. Територія понад 1500 років залишається спірною. За Севрським договором 1920 року Туреччина визнавала Вірменію як «вільну і незалежну державу».

Після війни 1991-1994 років Баку втратив контроль над Нагірним Карабахом і називає його окупованою територією. Через два роки після усунення "карабахського клану" в результаті перевороту в Вірменії в квітні 2018 року і приходу Нікола Пашиняна до влади, Азербайджан почав військову кампанію за відновлення контролю над Нагірним Карабахом. За підтримки Туреччини та Ізраїлю він отримав перевагу у ході військової кампанії. У результаті бойових дій загинули тисячі людей, серед того і цивільних. За останні шість тижнів були оголошено вже третє перемир'я, але всі вони були відразу порушені.

Росія, яка є військовим союзником Єревана по ОДКБ до сих пір не втручалася в конфлікт, заявляючи, що він відбувається не на території Вірменії. Туреччина, зі свого боку, поставляла своїм етнічним родичам-азербайджанцям високотехнологічні озброєння, які, за словами оглядачів, і вирішили головним чином результат нинішнього протистояння.

Фото: Радіо Свобода