8 травня 1970 року вийшов "останній" альбом The Beatles

"Олдові" шанувальники рок-музики в Україні пам'ятають, який ажіотаж викликала поява в країні перших завезених (зрозуміло, нелегально) альбомів Let It Be. Після геніального Abbey Road здавалося, що The Beatles повинні зробити щось зовсім фантастичне. Перші власники альбому зробили на ньому непоганий бізнес, даючи переписати на магнітофон за 25 карбованців, майже чверть місячної зарплати інженера – вважалося, що той, хто взяв платівку для запису за 5 тодішніх карбованців (стандартна ціна), має знайти ще чотирьох таких самих "партнерів".

Великим було розчарування фанатів, коли вони нарешті цей альбом почули - він і поряд не стояв за якістю з Abbey Road і викликав лише подив з приводу того, як The Beatles могли так "занепасти". І тільки потім з'ясувалося, що Let It Be насправді записувався раніше, ніж Abbey Road, і що його продюсером у результаті став не Джордж Мартін, а Філ Спектор.

Втім, Леннон як завжди спочатку після розпаду The Beatles ніс якусь ахінею - мовляв, Спектор взяв "купу лайна" і зробив з нього щось варте. Маккартні ж був у жаху - настільки, що 2003-го року випустив свою версію альбому Let It Be...Naked. Вона багато пояснила в тому, що сталося 1970-го.

Виявляється, що тоді Пол, який, по суті, керував The Beatles (Леннон "під чуйним керівництвом" Йоко Оно від цього самоусунувся, але при цьому страшенно ревнував Пола) запропонував повернутися до рок-н-рольного звучання, що й було першою версією майбутнього альбому. 

І можна собі уявити вищезгаданий жах Маккартні, коли Спектор зі своєю фірмовою на той час "стіною звуку" перетворив усе це на естраду, яку британські музичні критики, здивовані не менше, ніж через рік українські шанувальники The Beatles, назвали "картонним" надгробком" знаменитої групи.

Все це можна легко почути на прикладі двох варіантів (1970 та 2003) пісні Маккартні The Long And Winding Road, з приводу якої у варіанті Спектора, який додав до неї жіночий хор і навіть арфи, Пол особливо обурювався.

Фото: Вікіпедія