За простим кавером Бейонсе старої пісні Маккартні розкрився скандальний історичний контекст

Іноді за однією простенькою, на перший погляд, пісенькою, стоять такі забуті історичні сюжети, що просто дивуєшся.

Один з таких випадків - сьогоднішня стаття в The Guardian, яка розповідає історію пісні Пола Маккартні Blackbird, яку зараз записала, перейменувавши на Blackbiird, на своєму новому альбомі Бейонсе.

Виявляється, що Маккартні написав цю пісню для подвійного "Білого альбому" The Beatles як данину поваги "дев'ятці Літл-Рока", групі студентів, які зіткнулися з расовою дискримінацією після того, як вступили в 1957 році в середню "повністю білу" школу Літл- Року.

«Я чув про проблеми з громадянськими правами, які відбувалися у 60-ті роки, зокрема в Алабамі, Міссісіпі, Літл-Роке, – розповів він журналу GQ у 2018 році. – І подумав, що було б дуже добре (створити пісню для людей , які переживають ці проблеми). Так я написав Blackbird».

Далі Маккартні розповів GQ, що «в Англії птах — це дівчина (або так було на сленгу 1960-х років), тому я подумав про чорношкіру дівчину, яка проходить через це – мовляв, зараз ваш час встати і звільнити себе». Запис пісні зажадав від The Beatles 32 дубля, перш ніж Маккартні залишився нею задоволений.

Бейонсе - не перша артистка, яка виконала кавер на Blackbird, але в її версії підкреслено фігурують чорношкірі американські кантрі-зірки Брітні Спенсер, Таннер Аделл, Тієра Кеннеді і Рейна Робертс - музиканти, які щосили намагалися закріпитися в столиці кан. і чорношкірі художники часто опиняються на узбіччі. Так Бейонсе надала старій пісні нового сенсу.

На фото - одна з "дев'ятки Літл-Рока", Елізабет Екфорд. Того ранку, коли "дев'ятка" мала піти свого першого ранку до школи, вісім з них злякалися і вирішили цього не робити. Але Екфорд не мала телефону, тому її не попередили. У школу її не пустила охорона, а по дорозі додому переслідували кілька сотень білих американців, які вийшли на протест проти рішення допустити до "білої школи" афроамериканців.

Як це часто буває, фото з часом почало мати прямо протилежне тому, що насправді було, значення. Екфорд здається на ньому гордою та незалежною, але насправді у неї просто шок від страху. Її не зачепили, але потім лікарі діагностували у неї посттравматичний розлад і вона двічі намагалася покінчити життя самогубством.

Щоб все було зрозуміло - Екфорд на фото всього 15 років і це 1957-й рік, останній випадок суду Лінча стався лише через чверть століття, і, за її спогадами, коли вона дійшла через натовп від школи до автобусної зупинки і сіла на лаву, її єдиною думкою було: "Я сиджу тут, отже, я жива".