Знаменитий та забутий: легендарному рок-музиканту сімдесятих років Ріку Уейкмену виповнилося 74 роки

Клавішник Рік Уейкман – яскравий представник тих напрямків у рок-музиці 70-х років, які нині прийнято називати прогресив-роком, арт-роком та симфо-роком. Кордони між ними розмиті, і про них досі сперечаються історики та просто любителі «олдового року», але ці суперечки вже давно стали цікавими тільки їм самим і перетворилися на схоластику типу середньовічної теологічної суперечки на тему «скільки ангелів може вміститися на кінчику голки» .

Але у семидесяті роки ці напрями були непросто популярні. Слухаючи гурти, які грають у цьому стилі, деякі тодішні підлітки переходили від них до інтересу до «нормальної» класики – хоча, звичайно, самі музиканти таких завдань перед собою не ставили. Тут логічно запитати: а які ставили? Відповідаючи на нього, історики року забувають одну важливу обставину – ці рокери були тоді практично ще хлопчиками, але вже розпещеними славою, грошима та шанувальницями. І їм хотілося ще більшого. Наприклад, довести, що вони ще й серйозні музиканти.

Рік Уейкман зі своєю класичною музичною освітою був у цьому починанні одним із найсерйозніших учасників. Наприклад, він грав на клавішних із легендарним гуртом Yes, коли вони записували свій культовий альбом Fragile, в якому він виконував Cans and Brams – свою обробку третьої частини четвертої симфонії Йоганна Брамса. І з Black Sabbath на альбомі Black Bloody Sabbath, де вони використали ускладнені аранжування.

Зазвичай сьогодні саме ці роботи Уейкмана згадують, коли хочуть наголосити на масштабі його досягнень. Але насправді в 70-ті роки набагато більше враження справляли його власні альбоми, які Уейкман записував спочатку ще граючи в Yes, а потім пішовши з гурту, і для яких він наймав сесійних музикантів. Найбільшого успіху він досяг у 1974-му році, коли йому було всього 24 роки, з альбомом «Подорож до центру Землі» за однойменним романом Жюля Верна, який посів перше місце в британському хіт-параді.

У сесії разом з Уейкманом і ще п'ятьма рок-музикантами брали участь Лондонський симфонічний оркестр, Англійський камерний хор і актор Девід Хеммінгс, знаменитий тим, що раніше знявся в головній ролі в культовому фільмі Blow up Мікеланджело Антоніоні. Уейкман хотів записати альбом у студії, але менеджмент лейбла A&M, з яким він мав контракт, вирішив, що дешевше буде зробити живий запис з концерту. І два таких концерти відбулися у лондонській Королівській фестивальній залі.

Для 24-річного музиканта перше місце в британському хіт-параді і третє в американському зі своїм сольним та досить складним організаційним проектом стало справжнім шоком. Настільки, що він вирішив остаточно піти з Yes, щоб продовжити аналогічні «Подорож до центру Землі» проекти, які ставали згодом дедалі помпезнішими.

Так, «Міфи та легенди короля Артура та лицарів Круглого столу» за класичною збіркою відповідних легенд були поставлені на лондонській Уемблі-арені (не плутати зі стадіоном Уемблі). А оскільки підлога арени вже була покрита льодом для іншого майбутнього заходу, у виставі брали участь, окрім рок-музикантів, симфонічного оркестру та хору, ще й 14 фігуристів. Тим не менш, три вистави пройшли з аншлагами, а музичний альбом був проданий у кількості 12 млн. екземплярів.

Проте гібрид рок-музики та академічного мистецтва у результаті виявився нежиттєздатним. Причому не тільки у випадку в Уейкманом, а в цілому. Звичайно, у нього залишилися свої шанувальники, але це вже було вузьке коло. А широка публіка, втомившись від симфо-року, захопилася панк-роком та диско. Тут, до речі, можна згадати, що диско перейшли навіть такі талановиті рокери як Bee Gees. Однак Уекман продовжував залишатися вірним собі, хоча і з меншими можливостями – наприклад, у 1988-му році записати альбом «Машина часу» за романом Герберта Уеллса з оркестром, хором і льодовим шоу йому не вдалося через брак коштів.

Тим не менш, сьогодні на рахунку Уейкмана понад 90 записаних альбомів, шестеро дітей та кілька інфарктів. Причому перший він переніс ще у 20 років через поєднання пияцтва, куріння та крихкого здоров'я. 1979-го року він кинув палити, а 1985-го, після того, як йому діагностували цироз печінки та алкогольний гепатит – пити.

У 2016 році Вейкман оголосив, що має діабет, а в 2023 році сказав, що на його гру тепер впливає дегенерація жовтої плями лівого ока і артрит рук і ніг. Можливо, що його трохи втішило те, що двома роками раніше він за заслуги перед музикою та радіомовленням став кавалером вищої британської нагороди - Ордену Британської Імперії, два старші ступені якого (загалом їх п'ять) дають право на лицарське звання.

Фото: Pinterest