В український прокат повторно вийшов фільм-лауреат "Оскара" та Гран-прі Каннського кінофестивалю "Чоловік і жінка"

Хоча молоде покоління кіноманів, можливо, бачили цю стрічку режисера Клода Лелуша на екранах своїх моніторів чи телевізорів, дивитися кіно, яке знімалося для кінотеатрів (а 1966 року інших варіантів просто не було), треба в кінотеатрах. Тим більше, такий фільм як "Чоловік і жінка", який здійснив майже неможливе - отримав одночасно головний приз у звичайно призначеній для снобів конкурсній програмі Канського кінофестивалю та орієнтованого на масового глядача "Оскара" за найкращий іноземний фільм плюс ще й "Оскара" за найкращий сценарій. (Фільм якраз і показують у "Жовтні" у рамках програми лауреатів нагороди американської кіноакадемії).

Ні до цього. ні після Клод Лелуш, тоді ще молодий (28 років) режисер, до кіно такого рівня не піднімався, хоча знімав багато і часом добре. При цьому фільм знімали явно без розрахунку на особливий комерційний чи артхаусний успіх, що видно вже з того, що Лелуш був у ньому сценаристом (в такий спосіб він був нагороджений за "Чоловіка і жінку" двічі), режисером, продюсером і навіть оператором. Хіба що не виконав головну роль, яку віддав Жан-Луї Трентіньяну. (А, напевно, хотів би – відчувається, що в цьому фільмі він має щось особисте).

Несподівано фільм вийшов разючим за настроєм (чому чимало сприяла музика Френсіса Лея) та якістю. Звичайна мелодрама (чоловік і жінка за 30 років, обоє з дітьми, випадково зустрівшись, раптом зрозуміли, що не можуть жити один без одного), була зроблена з таким романтичним і "кіношним" шиком, що стала кіносенсацією року.

Потім було продовження - "Чоловік і жінка через 20 років". Невдале, оскільки Лелюш (можливо, знову ж таки, через особисті обставини) зняв цілком традиційний фільм про те, як люди, які повірили у своє вічне кохання, потім таки розлучилися і живуть кожен своїм життям. Історія, як то кажуть, "життєва" - але кому вона цікава на кіноекрані, де її вже показували до цього в тисячах варіантів? А романтичну казку, в яку повірив глядач 1966 року, режисер зруйнував. Навіщо? Втім, Лелюш, напевно, і сам це згодом зрозумів, оскільки вважав цей фільм своєю невдачею.

Ну і, нарешті, це тріо знову зустрілося разом у 2019-му році у фільмі Лелуша "Кращий рік життя", по суті "Чоловік та жінка - 3". Зрозуміло, що не зняти його 82-річний на той час режисер просто не міг - адже герої "Чоловіка і жінки" (точніше - ті, хто їх грав) були не тільки живі, а й працездатні, хоча Трентіньяну було вже 89 років, а Анук Еме – 87. Фільм показали у позаконкурсній програмі, де глядачі відреагували на нього овацією стоячи – але це просто була данина першим "Чоловікові і жінці".

Жан-Луї Трентіньян помер минулого року у віці 91 року, а Анук Еме цього року виповнився 91. Клоду Лелушу вже 85. А їхній найкращий фільм, якому 56 років, досі виглядає "як новий".

Фото: Pinterest