Усе більше країн вимагають від британських музеїв повернення вивезених культурних цінностей

Як виявилося, історія з відмовою Британського музею в Лондоні повернути Греції знамениті й скандальні «мармури Елгіна», про яку писала Lenta.UA, була лише верхівкою айсберга. Як розповідає The Gardian, з подібними вимогами від колишніх колоній Британської імперії й не тільки від них, зіткнулися також Лондонський музей природознавства й Національний музей Шотландії. 

Нагадаємо, що лорд Елгін (за іншою транскрипцією – Елджин) як посол на початку XIX-го століття Великобританії в Османській імперії вивіз із Греції, яка тоді була в складі цієї імперії, твори мистецтва, створені з мармуру скульпторами Стародавньої Греції. Турецька влада була до грецького мармуру, хоча там були навіть фронтонні статуї Парфенона, байдужі, і деякий час він був приватною власністю Елгіна, поки не почалося грецьке повстання, яке в 1832-му році закінчилося здобуттям Грецією незалежності.

З тих пір Греція вимагає повернути «мармури», аргументуючи це, зокрема, незаконністю угоди, у якій приватна особа, лорд Елгін, викупила в турецької влади грецькі культурні цінності, які цій владі не належали. Щоб якось пригасити скандал, британський уряд ще в XIX-му столітті викупив їх у лорда, зробивши державною власністю. Британський музей, де вони перебувають, відбивається, висуваючи свої аргументи – треба сказати, не дуже переконливі. Настільки ж непереконливими є аргументи, якими мотивують свою відмову інші лондонські музеї. А їх, як виявилося, накопичилося чимало. 

Так, Гібралтар вимагає від Лондонського музею природознавства повернути два черепи неандертальців, які були знайдені в Гібралтарі в 1848-му та 1929-му роках. На перший погляд, не така вже це велика цінність, але це не так. Саме ці знахідки зіграли вирішальну роль у формуванні наукових уявлень про неандертальців і, відповідно, про всю історію еволюції людини. 

Хоча Гібралтар досі офіційно є британською заморською територією, часи Британської імперії давно канули в Лету, і тому цей, не в образу буде сказано, клаптик землі площею 6,8 квадратних кілометра на краю Піренейського півострова вимагає повернути свою власність. Тим більше, що проти аргументації Національного музею Гібралтару в листі Лондонському музею природознавства важко заперечити: «Погодьтеся, що цілком доречно, щоб ці людські останки повернулися в місце їхнього походження, де з ними будуть поводитися з турботою та повагою, яких вони заслуговують».

Однак Лондон заперечує, посилаючись на схвалений у 1963-му році закон про Британський музей, який дозволяє розпоряджатися предметами з музейних колекцій тільки при певних обставинах. Аргумент, треба визнати, кволий, оскільки закон НЕ скрижалі Мойсея і, отже, до нього можна вносити зміни, а то й замінити його новим, що відповідатме сьогоднішнім реаліям.

Цим же доводом Лондон відбивається від Чилі, яке вимагає повернути йому останки вимерлого гігантського лінивця. Лінивець цей теж не простий, що зрозуміле вже з його назви «лінивець Дарвіна». Жили ці тварини на Землі набагато довше людини – 35 млн років, – досягали розмірів від сучасних бика до слона, і вимерли лише 10 тисяч років тому. 

Крім "мармурів", від Британського музею вимагають повернути одну з гігантських статуй, вивезених з острова Пасхи в 1868-му році. А Італія звернулася з аналогічним проханням з приводу одного з мармурових барельєфів часів Стародавнього Риму. 

Деякі британські історики мистецтва й природознавства вже говорять про те, що ховатися за закон про Британський музей безглуздо. При цьому вони посилаються на приклад президента Франції Еммануеля Макрона, одним з пунктів передвиборної програми якого було беззастережне повернення африканським країнам культурних цінностей, вивезених із них у той час, коли вони були французькими колоніями. А нещодавно у Франції була оприлюднена доповідь експертів президенту країни з пропозиціями, як це рішення виконати технічно.

Lenta.UA писала, що нас ці приклади цікавлять як «кейси», на які можна спиратися, вирішуючи проблему повернення культурних цінностей, які були вивезені з України до проголошення нею незалежності. Питання це не просте, але початок уже покладено: в Україні розробляється відповідний законопроект про реституцію, який повинен дати юридичну основу для подальших дій у цій галузі на міжнародній арені. 

Заголовне фото: ВВС