Помер геніальний актор, улюбленець геніального кінорежисера

У багатьох великих кінорежисерів були свої улюблені актори. Правда, завдання у них були різні. Наприклад, у Федеріко Фелліні в усіх фільмах за участю Марчелло Мастроянні актор був його alter ego, другим я. Хельмут Бергер у Лукіно Вісконті, який цінував не тільки жіночу, але й чоловічу красу, саме цю нервову, почасти жіночну, красу і втілював.

Макс фон Сюдов, коли він грав у Інгмара Бергмана, не був ні його двійником (хоча Бергман частково давав його героям свої почуття і думки), ні зразком чоловічої краси (хоча мав ідеальну нордичну зовнішність). Там, де він отримував головну роль, він був, скоріше, духовним мучеником. Мучеником думки, як лицар Блок в «Сьомій печатці», або мучеником помсти, як багатий селянин в «Дівочому джерелі», який відплачує смертю ґвалтівникам і вбивцям своєї дочки. Мучеником в сенсі не страждань, а того, що почуття або ідея опановували їм цілком, не залишаючи місця ні для чого іншого.

Але це зовсім не означає, що фон Сюдов обов'язково претендував у того ж Бергмана на роль головних героїв. Іноді він з'являвся просто в епізоді, як, наприклад, господар бензоколонки в «Суничній галявині», але за цю хвилину запам'ятовувався глядачам не менше, ніж головні герої. А все тому, що було у нього, крім вражаючої зовнішності, ще й рідкісна чарівність.

І проти цього чарівності глядач був безсилий. Ну що, здавалося б, приємного в найманому кілері-професіоналі, якого він грав у фільмі Сідні Поллока «Три дні Кондора»? Але коли він залишив в живих головного героя у виконанні Роберта Редфорда, глядач все прощав цьому вбивці з професорської зовнішністю.

Тут не можна не згадати ще й легендарний фільм Вільяма Фридкина «Той, що виганяє диявола». Режисерові потрібен був актор, який зіграє священика настільки сильного духом і безстрашного, що він не боїться вступити в двобій з могутнім демоном. Причому глядач повинен був повірити в це в ту ж хвилину, коли його вперше побачив. І хто міг це зіграти в ті роки, краще Сюдова?

Завдяки своїй зовнішності він, навіть постарівши, залишався, як мінімум, королем епізоду. Хто ще з акторів може похвалитися тим, що в 80 років зіграв за рік в п'яти фільмах, як Сюдов в 2010-му? А останню свою роль він зіграв в 86 років. У «Грі престолів».

У «Сьомій печатці» є легендарний епізод, коли за героєм Сюдова приходить Смерть, а він пропонує їй зіграти партію в шахи. Мовляв, виграєш - забирай мене. Цікаво, підозрював тоді сам актор, що доживе до 90 років? Так чи інакше, але свою партію, не в кіно, а в житті, він виграв.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: Twitter