Політика Влада

Догідливість народовладдя: чому закон про референдум називають фундаментом для маніпуляцій

14:53 27 січ.  399 Читайте на: УКР РУС

Чому законопроекту про референдум авторства Володимира Зеленського не поспішали давати путівку в життя навіть представники «Слуги народу», що криється в ухваленому законі, а також чому в Офісі президента переграли самі себе, награвши своїм опонентам зручну тему для піару, розбиралася Lenta.UA.

У вівторок, 26 січня, після тривалої пленарної паузи, народні обранці приступили до законодавчого верстата. Планку нардепи взяли досить-таки високу, вирішивши поставити остаточну крапку в президентському законопроекті про народовладдя. Перед принципово важливим для Банкової голосуванням наочно проявилися чергові тріщини у фракційному кораблі «Слуги народу». Давид Арахамія, ватажок СН у Верховній Раді напередодні вчорашнього засідання попередив «слуг» в телеграм-чаті, що законопроект глави держави - це такий собі вододіл і ті, хто не підтримає його, буде виключений з лав фракції.

Вельми цікаво, що з присутніх на засіданні представників «Слуги народу» в результаті не проголосували за закон тільки двоє. Обидва - люди Андрія Богдана: його партнер по аграрному бізнесу Тарас Сольський і Вадим Cтруневіч - компаньйон близького друга екс-керівника Офісу президента - забудовника Вавріша. Тепер, коли результат, як то кажуть, зафіксований на табло, залишається чекати, чи виключать двох вищеназваних персонажів з фракції або «страшилки» керівництва СН (читай - Банковій) - не більше ніж порожній звук.

У цілому, президентський законопроект про народовладдя підтримали 255 парламентаріїв. Необхідний для результативного голосування мінімум - 226 - дали «слуги», яких в Раді на сьогодні налічується 246. Солідарну з монобільшістю позицію продемонстрували дев'ять позафракційних власників мандатів, а також 20 «багнетів» з депгрупи «Довіра». Таким чином, нехай максимальними зусиллями, але «слуги» могли б простягнути законопроект Зеленського самостійно.

Безумовно, на Банковій, з урахуванням надзвичайно трепетних, як кажуть в кулуарах, відносин Володимира Зеленського до «народовладного» законопроекту, прогин всіх причетних буде зарахований і заохочений всілякими «пляшками». Однак бюджетно-тендерні бонуси, якими чинна влада «дякує» представників інших фракцій і груп за потрібні голосування - предмет для окремого аналізу...

Нагадаємо, що в першому читанні документ про референдум депутатський корпус прийняв ще в червні 2020 року. Подальша робота над законопроектом застопорилася через запропоновані більш ніж двох тисяч правок. Законопроект Зеленського створює механізм для проведення всеукраїнських референдумів та визначає тематику питань, які можуть на нього виноситися (не більше 1 питання за раз). З тих питань, які були підтримані на референдумі, наступне опитування громадян можна проводити не раніше, ніж через 3 роки. За тим, що не були прийняті - не раніше, ніж через рік. Суб'єктами ініціативи для проведення всеукраїнського плебісциту можуть виступати глава держави, Верховна Рада або народ.

Процес практичної реалізації народного права виглядає, втім, досить непросто. Судіть самі. На зборах, де присутні не менше 300 виборців, створюється ініціативна група, яка виступає за проведення референдуму за народною ініціативою. В саму групу має увійти не менше 60 громадян, які мають право голосу. За тиждень з моменту зборів вони подають до Центрвиборчкому заявку про проведення референдуму. Далі ЦВК протягом 5 днів проводить перевірку. У ЦВК є право звернутися до президента з проханням зробити подання до Конституційного суду з приводу відповідності Основному закону питання, яке пропонується винести на референдум. У гаранта для такого звернення буде 40 днів. Якщо за цей час глава держави не запросить висновок КСУ, Центральна виборча комісія продовжить реєстрацію народної ініціативи. Якщо ж президент подасть звернення до КСУ, суд протягом 30 днів повинен винести свій вердикт. І тільки після дозволу КСУ або ЦВК починається збір підписів громадян за проведення референдуму.

Протягом 90 днів необхідно зібрати 3 мільйони автографів, на перевірку яких дається 10 днів. При цьому підписи повинні бути зібрані в 2/3 областей, не менше ніж по 100 тисяч в кожній області. Формулювання про збір підписів у двох третинах областей до другого читання була переписана, і таким чином відсіяла проблему, про яку говорили раніше, що підписи, мовляв, потрібно збирати в усіх регіонах України. Це могло зробити реалізацію закону неможливою, тому що не можна було б провести збір підписів на Донбасі чи в Криму. Після збору підписів і їх перевірки президент підписує відповідний указ про проведення референдуму. Дата призначення плебісциту визначається в останній тиждень 60-денного терміну з моменту президентського указу. Банальні підрахунки показують, що процедура від ідеї до проведення референдуму в часовому вимірі займе більше півроку, а то й більше.

Що стосується безпосередньо суті питань, які можна виносити на всенародне голосування, то вони повинні обов'язково мати «загальнодержавне значення», а також можуть скасовувати вже чинних законів або їх окремі положення. Не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму питання, що суперечать положенням Конституції, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, закріпленим в першу чергу Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, протоколами до неї. Також в список-табу потрапили питання, спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету і територіальної цілісності, створення загрози національній безпеці, розпалювання міжетнічної, расової або релігійної ворожнечі. І, нарешті, не можна буде винести на референдум питання, віднесені до відання органами правопорядку, прокуратурою або судом, а також кейси, що стосуються податків, бюджету та амністії.

У затвердженому вчора парламентаріями законопроекті про референдум є кілька «ноу-хау». Перше з нововведень стосується можливості проводити електронне голосування. З цією метою Центрвиборчком повинен буде передбачити створення автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи. Але зберігається можливість голосувати і з використанням паперових бюлетенів. Другий важливий нюанс полягає в тому, що референдум матиме обов'язковий, а не консультативний характер. Досі рішення референдуму не були обов'язковими до виконання, а тому їх результати за фактом перетворювалися в фількину грамоту. Яскравий приклад - опитування 2000 року, коли Верховна Рада банально «зарубали» народне виявлення.

З урахуванням того, що прийнятий вчора документ можна буде застосовувати для скасування вже прийнятих законів, критики проекту вважають, що таким чином, референдум підмінить законодавчу владу. «Закон про народовладдя - це коли референдумом можна скасувати або прийняти будь-який закон, і це навіть не виконання, а перевиконання інавгураційного обіцянки глави держави про те, що «кожен з нас президент». Тепер кожен з нас - ще й парламент. Бо досі виключно на Верховну Раду Конституція покладала повноваження впроваджувати законодавчі зміни», - підкреслює нардеп ВР попереднього скликання Ольга Червакова.

«Законопроект про референдум - ядерний чемоданчик, який може поховати Україну», - зазначає в свою чергу депутат Сергій Рахманін із фракції «Голос», яка не голосувала за законопроект про народовладдя. Парламентарій переконаний, що прийнятий закон - це можливість влади приймати що-небудь в обхід парламенту за допомогою «маніпулятивних референдумів».

«Тепер будь-хто з будь-якого приводу зможе змінювати, коригувати або скасовувати закони з невідомих причин, прикриваючись волею народу. Таке робили неодноразово, це дуже старий прийом, який використовували злочинці і шахраї навіть вселенських масштабів», - резюмує нардеп.

Власне, цю технологію вже на наступний день після голосування почала використовувати лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, яка заявила відразу про 5 питаннях, які хоче виставити на референдум - про землю, наркотики, ігровому бізнесі, продажу стратегічних підприємств і питаннях енергетики. Це - сигнал Зе-команді: популізм на грунті «народного виявлення» буде процвітати.

«Практична потреба в цьому законі - трохи менше, ніж нульова. Тобто, це знову «білий шум» - привід на тлі глобальних провалів у сфері тарифів, субсидій, вакцинації, локдауна заявити: мовляв президент виконує свої передвиборні обіцянки. Цілком можливо, хтось переконав владну команду, що такий крок, який практично нічого не буде коштувати, дозволить виправити ситуацію з рейтингами. Думаю, влада в найближчі тижні буде займатися прийняттям досить хаотичних рішень, щоб повернути симпатії хоча б частини розчарованих виборців», - підкреслює заступник керівника Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

У свою чергу відомий політолог Володимир Фесенко, відзначаючи, що «деякими критиками заперечується сама можливість проведення в Україні загальнонаціональних референдумів через політичну незрілість суспільства», констатує наступне: «З одного боку, це явна політична параноя, причому по відношенню до свого власного народу . З іншого боку, це ще прояв політичної шизофренії. У чому шизофренія? На думку таких критиків, під час Майданів можна апелювати до народу, а в зв'язку з референдумами ніяк не можна. Така позиція як мінімум проявляє подвійні стандарти, що само по собі маніпулятивно. Треба не боятися власного народу, а розуміти і враховувати суспільні настрої, в тому числі і протестні. Нормальна демократія саме на цьому побудована. У прийнятому законі досить багато запобіжників щодо тем, які не можна виносити на референдуми. І це правильно. Краще перебдеть, ніж недобдеть. І не варто частити з референдумами, тому що це, як і вибори, досить дороге задоволення».

До речі, якщо говорити про фінансовий бік медалі, то гроші на проведення референдуму, а це за попередніми оцінками близько 2 млрд грн. будуть виділятися з резервного фонду бюджету. Щоб референдум був дійсним, явка на ньому повинна становити 50%+1 виборець. Саме цю норму особливо критикували експерти, підкреслюючи, що на кожні вибори ходить все менше і менше українців. Втім, є підозра, що в разі політичних ігор, а також використання інформаційних технологій явку можна підняти, загнавши в анкету для голосування пари-трійки популістських пропозицій.

Наталія Ромашова

Найпопулярніше