Страсний тиждень: що потрібно і не можна робити в Чистий понеділок

З приводу Страсного тижня (Великого тижня, Білого тижня, Чистого тижня) у людей, для яких Великдень - просто народний звичай, уявлення, м'яко кажучи, викривлене. Для них це - скажімо так, "передсвятковий тиждень", який, до того ж, зазвичай збігається з приходом весни та потеплінням. Для людини ж віруючої Страсний тиждень - найважчі і найтрагічніші дні (недаремно саме в них тримають суворий піст) у житті Христа, на які припали Таємна вечеря, молитва в Гефсиманському саду, зрада Юди, бичування, несення хреста, розп'яття на ньому і поховання.

Кожен день Страсного (Великого) тижня носить аналогічну назву - Страсний (Великий) понеділок, Страсний (Великий) вівторок і т.д. Кожен з них має особливе значення як у Церкві, так і у побуті.  

Церковь сьогодні, у Страсний понеділок, згадує Йосипа, проданого братами в рабство, і притчу про те, як Христос прокляв безплідну смоковницю, що тлумачать як притчу про душу, яка не приносить духовних плодів – віри, молитви , покаяння та добрих справ. У побуті Великий понеділок - це час приведення домашнього господарства (і самих господарів) у порядок - лазня або купання, прання, миття підлоги, дрібний ремонт. При цьому не можна – і це стосується і інших днів Страсного тижня – влаштовувати застілля, вживати спиртні напої, влаштовувати весілля тощо. Втім, цей список кожен може доповнити сам, виходячи з того, що на Великий тиждень, як вже було сказано, припадають найсуворіші дні посту. Зазвичай у ЗМІ ще додають у цей перелік "сваритися, лаятися, лихословити" і т.п., що виглядає дещо безглуздо - начебто для християн це дозволено в якісь інші дні.

Що стосується відображення Великого тижня у світовій культурі, то вона так насичена найважливішими подіями, що з присвячених їй картин можна скласти не один альбом. Ми обрали сімох із них.

Деякі - тому, що про них згадують рідше за інших, як обмивання Христом ніг своїх учнів. Адже воно символізує одну з найважливіших християнських чеснот – смирення. Коли Христос із учнями зупинилися в одному з будинків, там не було слуги, котрий, як це тоді практикувалося, мав, коли гості знімуть взуття, омити їм ноги. Це міг зробити хтось з учнів, але кожен вважав це нижче за свою гідність. І тоді Христос дав їм цей урок.

Сюжет «Таємної вечері» Великий четвер, відомий усім. Христос, знаючи, що має бути далі, сказав своїм учням: «Один із вас зрадить мене». Леонардо да Вінчі у своїй знаменитій фресці зобразив їх сум'яття в цей час.

«Моління про чашу» - один із найзворушливіших, або, інакше кажучи, «найлюдяніших», моментів Страсного тижня. Христос, молячись у Гефсиманському саду і знаючи, що має бути, все ж таки звернувся до Отця: «Авво Отче! все можливо Тобі; пронеси цю чашу повз Мене». Але тут же додав: "Але не чого Я хочу, а чого Ти".

"Поцілунок Юди". Юда, що привів в Гефсиманський сад римських воїнів та юдейських первосвящеників, щоб вони заарештували Христа, якого не знали в обличчя, сказав їм, що Христос є тим, кого він поцілує. І незважаючи на те, що цей сюжет повторювався у живописі неодноразово, найкращим залишився Джотто, який зобразив його першим.

"Що є істина?". Зазвичай найбільш згадуваний епізод із Понтієм Пілатом – той, де він каже, що вмиває руки. Але насправді ще важливіший епізод попередній, де Пілат розмовляє з Христом, який сказав йому: «Я на те народився і на те прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає Мого голосу». На це Пилат запитав: Що є істина?. Глибинний сенс цього епізоду у тому, що римлянин Пілат думав, що почує якусь, скажімо так, філософську відповідь – римляни та юдеї вкладали у поняття «істина» різні сенси. Але Ісус промовчав. Як писав богослов Павло Флоренський, він промовчав тому, що навіть якби відповів Пілату: "Я є Істина", той би все одно його не зрозумів. Один із сенсів цього епізоду в тому, що людина може один раз у своєму житті бути поруч із істиною, але так і не зрозуміти цього і пройти повз.

Розп'яття художники зображували, мабуть, більше, ніж інші епізоди Страстей Христових. Тут треба пам'ятати, що на той час це була ганебна кара. Спочатку цей аспект у картинах ігнорувався. Але що далі у часі, то більше художники, щоб виділитися серед своїх попередників, підкреслювали його і тілесні муки Христа. Зрештою, це перетворилося на тенденцію, яку найкраще сформулював письменник, що сказав про полотно Ганса Гольбейна, що зображував мертвого Христа: «Від цієї картини можна втратити віру». Тому ми знову обрали Андреа Мантенья, який, зображуючи розп'яття, наголошував на головному його плані – духовному.

Краще ж усіх про воскресіння Христа (див. заставне фото картини П'єро делла Франческо) сказав через чотири століття після нього у своєму Огласному слові на Великдень архієпископ Константинопольський Іоанн Златоуст: «Смерть! де твоє жало? Пекло! де твоя перемога? Воскрес Христос, і ти скинений! Воскрес Христос, і тріумфує життя!»

Фото: Pinterest