Санкційна петля Путіна: чи є економічний «батіг» Заходу запобіжником для Кремля

«Якщо Росія здійснить вторгнення, тобто танки та війська знову перейдуть кордон України, то не буде жодного «Північного потоку-2». Ми покладемо йому кінець», – заявив президент США Джо Байден за підсумками зустрічі з канцлером Німеччини. Олаф Шольц, який вже наступного понеділка, 14 лютого, прибуде з офіційним візитом до Києва, цю категоричну репліку-загрозу Кремлю з боку господаря Білого дому не прокоментував (а для Берліна кейс ПП-2 є більш ніж чутливим), зазначивши лише, що ФРН також має свій санкційний загашник.

Як відомо, максимально жорстко натиснути на Кремль за допомогою економічних інструментів обіцяють і окремі країни, і колективні освіти – ЄС, НАТО тощо. І на цьому фоні дуже показовим є демонстративно підкреслене хамство Путіна. Наприклад, французькому лідеру Макрону, який днями прибув до Москви, не подали, всупереч протоколу, кортеж до трапу президентського борту, а про путінські «жарти» на адресу України про «терпи моя красуня» взагалі немає слів. Чим зумовлена така зухвалість не змінного господаря Кремля, адже навряд чи тут йдеться про експромт і доцільніше говорити все ж таки про якісь домашні заготівки?

Читайте також: Байден зробив контрольний дзвінок після візиту Макрона до Путіна: про що говорили президенти

Переважна більшість як українських, так і західних експертів переконані, що, незважаючи на публічний спокій Путіна, фактор санкцій справді відіграє важливу роль, адже у Кремлі чудово розуміють, що цього разу прогулянка буде явно нелегкою і в результаті може «лягти» не лише економіка РФ, а й увесь правлячий режим.

До цього часу жодна з країн колективного Заходу так і не озвучила конкретний санкційний шорт-лист, проте заява Байдена про те, що у разі чого улюблене «дитище» російського керівництва – Nord-Stream-2 не буде запущено в дію, викликало дискусійну хвилю у тому, яку «відповідь» може включити Путін.

Треба розуміти, що коли американський президент говорить про готовність покласти край «Північному потоку-2» – він має на увазі запровадження санкцій проти операторів російського трубопроводу. Це можливо, якщо рішення буде ухвалено спільно США, Великою Британією та Євросоюзом. Позиція Вашингтона тут ясна, як, втім, Лондона, який останнім часом і відкрито, і завуальовано демонструє антипатію до кремлівських жителів. А ось європейці побоюються, що Росія у відповідь скоротить свої поставки іншими трубопроводами, внаслідок чого можуть виникнути серйозні проблеми.

Що ж до безпосередньо ПП-2, то зараз на газопровід чекає сертифікацію німецького регулятора і навіть приблизної дати введення його в експлуатацію ще немає, але, за прогнозами експертів, мова, швидше за все, йде про другу половину 2022 року. Таким чином, очевидно, що газова інтрига збережеться щонайменше до нового опалювального сезону.

Коли днями Шольц перебував із візитом у Сполучених Штатах, журналісти запитали його, які кроки робить Німеччина для того, щоб знизити свою газову залежність від Росії. Канцлер ФРН розповів, що Німеччина поступово переходить на відновлювані джерела енергії – вітер і сонце: «Ми вирішили в дуже короткий термін поступово відмовитися від використання нафти і газу, і до 2045 року вуглецево-нейтральна економіка Німеччини буде однією з найсильніших економік світу».

За словами пана Шольца, в енергетичному балансі Німеччини лише чверть споживаної енергії пов'язана з блакитним паливом, і лише частина цього газу надходить із Росії. Але це, що важливо наголосити, значна частина. До того ж, німецький канцлер говорить про газові перспективи з прицілом на десятиліття, проте багато хто хвилює те, що можна зробити зараз, оскільки залежність Європи від російського газу може стати інструментом політичного тиску з боку Російської Федерації.

«Європа імпортує 90% свого газу, і понад 40% цього газу надходить із Росії. Незважаючи на рекордні ціни та величезний попит, очевидно, немає найменшого інтересу до нарощування поставок до нас. Це дуже дивний спосіб ведення бізнесу з боку Газпрому. Євросоюз веде переговори про можливе збільшення постачання зрідженого газу з Норвегією, Сполученими Штатами, Катаром та Азербайджаном. Основні надії покладають на Катар», - заявив недавно голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, принагідно підкресливши, що Кремль уже сьогодні використовує «трубу» у своїх політичних цілях.

Очевидно, що для того, щоб повністю замістити російський газ у Європі, потрібні нові обсяги, а наростити видобуток швидко не вдасться, на це підуть роки. До того ж просто взяти і перемістити газ з одних ринків на інші теж не можна. По-перше, є довгострокові контракти та виробники газу частково, але мають постачати за цими договорами блакитне паливо на азіатські ринки. А по-друге, навіть якщо Катар забере із Азії весь свій газ, Європі все одно його не вистачить.

З іншого боку, Росії не буде куди подіти свій газ, якщо вона припинить постачати його до Європи. Доведеться зупиняти видобуток і зазнавати величезних збитків. Тобто, тут палиця двох кінців.

Сьогодні газ становить близько 20% в енергетичному балансі Європи. Звичайно, кожна країна має свої особливості, віддаючи перевагу ядерній енергетиці, як, наприклад, Франції, або газу, як Німеччина, яка вирішила відмовитися від АЕС. Але як би там не було, факт залишається фактом: найбільшим постачальником газу до Європи є саме Росія. І в 2020, і в 2021 на неї припадало понад 40% загального європейського імпорту газу трубопроводами. Для порівняння: постачання з Норвегії - другого найбільшого постачальника в Європі - більш ніж удвічі менше. З Алжиру – ще вдвічі менше, ніж із Норвегії.

За даними Євростату, доходи Росії від газових поставок наприкінці 2021-го злетіли до 90% того, що РФ отримала за своє блакитне паливо роком раніше. Високі ціни дозволили Росії отримувати більше грошей за менші обсяги. При цьому у Москві «випадали на мороз», заявляючи, що сумлінно виконують усі контракти. Пояснення з тієї ж серії, що їх там (на Донеччині) немає.

На початку 2022 року навіть у Міжнародному енергетичному агентстві визнали: за газовою кризою у Європі стоїть Росія. Глава агентства Фаті Біроль заявив, що РФ притримує щонайменше третину запасів газу, які могла б транспортувати до Європи. «Через поведінку Росії на європейському газовому ринку з'явилися ознаки дефіциту», - заявив глава МЕА. - Низькі надходження російського газу до Європи збігаються із загостренням геополітичної напруги по відношенню до України».

Минулого тижня припущення про те, що за постачанням газу та їх ціною криються політичні мотиви, отримало ще одне підтвердження. Щойно з 1 лютого «Газпром» збільшив прокачування газу українським коридором, ціна газу в Європі впала нижче за $900 за барель. При цьому транзит зріс майже вдвічі. Якщо у січні Росія транспортувала в середньому 54 млн. кубів газу на добу, то у лютому ці обсяги перевищили 100 млн. «кубиків». Чому так сталося?

Профільні експерти виокремлюють дві ключові причини. Перша – невиправдані надії РФ на сильні морози. Традиційно холодний січень виявився теплішим практично у своїй Європі і попит на газ знизився. Друга – до Європи стали прибувати додаткові обсяги зрідженого газу і Росія для того, щоб не почуватися не затребуваним на цьому енергетичному «святі життя» відкрутила вентиль на повну. Щоправда, зараз знову зменшили об'єми.

У нещодавній спільній заяві президент США Джо Байден та голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн наголосили: «Сполучені Штати та ЄС спільно працюють над забезпеченням безперервних, достатніх та своєчасних обсягів газу до Євросоюзу з різних джерел у всьому світі для того, щоб уникнути шоків із постачанням, у тому числі й тих, які можуть виникнути внаслідок подальшого вторгнення Росії до України».

Досить показово, що в цій же заяві США та ЄС передбачили й певні гарантії для нашої країни, яка, хоч і транспортує російський газ до Європи, не імпортує його безпосередньо з Росії з кінця 2015-го: «Ми поділяємо мету забезпечити енергетичну безпеку України та її подальшу інтеграцію у європейські ринки газу/електроенергії та працюємо над цим».

У цьому контексті виникає цілком закономірне питання про те, а як, власне, працює за цим напрямом сам офіційний Київ?

«Найбажанішим сценарієм для України та наших партнерів, які декларують нашу підтримку, залишається збереження транзиту нашою територією», - заявляє голова оператора ГТС України Сергій Макогон, додаючи при цьому, що вітчизняний транзитний маршрут є «фундаментом енергетичної безпеки Європи та унікальною лінією оборони, яка захищає Україну від загрози вторгнення».

Тут слід зазначити, що Україна вже довго переконує західних партнерів перенести точку імпорту російського газу на східний кордон країни. Однак якщо раніше мало хто з європейських клієнтів «Газпрому» хотів і міг змінити таким чином свої контракти, то з загрозою вторгнення, що підігрівається західними ЗМІ, цього, очевидно, не робитиме ніхто, а отже, до колоди путінських ультиматумів та загроз додасться ще один козир…

Сьогодні серед політичних та економічних експертів існують різні думки щодо оцінки ефективності економічних санкцій як інструменту політики протверезіння не змінного господаря Кремля. Одні вважають їх неефективними, інші навпаки говорять про те, що економічні санкції є досить ефективними, якщо їх правильно і своєчасно застосовувати. Якщо говорити про сумарні економічні втрати РФ з початку війни на Донбасі в 2014 році, то санкції тим чи іншим чином торкнулися 20-21% ВВП Росії. А якщо проаналізувати різнопланові розрахунки, то побачимо картину, що внаслідок санкцій російська економіка втратила від 1,5% до 5% ВВП.

Такий широкий діапазон наведено через те, що існують різні розрахунки та різні припущення, проте очевидно, що негативний ефект від санкцій є досить відчутним. Розуміють це й у Кремлі. 7 лютого відбулося спеціальне засідання Ради Безпеки ООН, де сьогодні головує Росія. І саме на вимогу Москви темою номер один цього засідання стало можливе запровадження санкцій проти РФ. Росіяни буквально зі шкіри лізли, пропонуючи різні варіанти вирішення цього питання, а також озвучували ідеї про необхідність пом'якшення вже існуючих санкцій, «оскільки вони руйнують світову економіку».

Світова економіка - світовою економікою, але те, що при всьому скепсисі окремих експертів, санкції для Росії стали значною політико-економічною проблемою - очевидний факт.

Читайте також: Кремль ухвалив рішення щодо України: розв'язка вже близько (ВІДЕО)