Режисеру "Чужого", "Того, хто біжить по лезу", "Солдата Джейн" і "Дома Gucci" Рідлі Скотту сьогодні виповнилося 85 років

Рідлі Скотт сьогодні, можливо, найстарший з кінорежисерів, хто в такому похилому віці знімає видатні і зовсім не "старечі" фільми як недавні "Остання дуель" та "Дом Gucci". Рекорд тут належить португальському режисерові Мануелу де Олівейрі, який прожив і при цьому продовжував працювати до 106 років – але хто про нього, окрім істориків кіно, пам'ятає? Натомість у Скотта інший рекорд - приз за найкращий режисерський дебют (фільм "Дуелянти") він отримав у Каннах 45 років тому.

У масовому кіно він прославився через два роки, коли вийшов знаменитий "Чужий" з його революційним на той час кінодизайном. Звичайно, можна сказати, що це в основному заслуга творця образу Чужого швейцарського художника Ганса Гігера - але запросив його на фільм саме Скотт, який перш ніж покликати швейцарця відкинув запропоновані йому іншими художниками ескізи. Йому потрібно було щось принципово нове - і він знайшов його в особі робіт Гігера.

Справа в тому, що всі до цього запропоновані Скотту ескізи істоти, що тероризують космічний корабель, нагадували модифікації тіла людини або тварини, а режисеру потрібен був по-справжньому «чужий». І тут хтось зі знімальної групи фільму згадав, що на картині «Дюна» культового режисера-авангардиста Алехандро Ходоровського, що не відбулася, працював незвичайний художник на ім'я Гігер, і показав Скотту альбом його робіт «Некрономікон», що вийшов на той час. Переглянувши альбом, режисер зрозумів, що знайшов того, кого шукав.

І тут виявилася ще одна професійна риса Скотта – вміння керувати знімальною групою. Відразу попередимо людей із слабкою психікою, що шукати «Некрономікон» в інтернеті їм не варто. "Чужий" - лише дуже слабка його подоба. Парадокс ситуації полягає в тому, що Скотт, який відкинув інших художників через брак у них уяви, з Гігером був змушений поступити навпаки - вводити його похмуру уяву в більш-менш прийнятні рамки.

А ще Скотт у "Чужому" зробив Сігурні Уівер на довгі роки секс-символом, а фінальна сцена, де вона спочатку, м'яко кажучи, напіводягнена, бореться з Чужим, одразу стала кінокласикою.

Власне, "класика" - головне слово, яке можна застосувати до творчості Скотта. Класичним шедевром у напівзабутій на той час стилістиці "нуара" став його фільм "Той, що біжить по лезу", якому заздрив видатний італійський кінорежисер Мікеланджело Антоніоні (сам би такий зняв, скаржився він, але де взяти в Італії стільки грошей?). Класикою фемінізму - його "Тельма та Луїза", де свої найкращі ролі зіграли Сьюзан Сарандон та Джина Девіс. Як, до речі, зіграла свою найкращу роль в кіно у Скотта в "Солдаті Джейн" та Демі Мур.

Далі вже пішли фільми прохідні і, здавалося, Скотт, залишившись професіоналом, вичерпав свій творчий потенціал - і тут раптом два такі шедеври (нехай і не цілком оцінені публікою) як вищезгадані "Остання дуель" та "Дом Gucci" (знову ж таки - з відмінною жіночої ролі Леді Гага).

Але що найцікавіше - Скотт продовжує працювати як продюсер ("Смерть на Нілі"), і як режисер ("Наполеон" з Хоакіном Феніксом у головній ролі")), не кажучи вже про менш гучні проекти.

Фото: Pinterest