Письменниця з українським корінням названа в числі кращих шести літераторів в світі

Міжнародна Букерівська премія була заснована в 2015-му році як додаток до Букерівської премії, що існує з 1969-го року і вважається серед професіоналів і знавців другою за престижністю після Нобелівської премії з літератури, а за якістю премійованих текстів - першою. А так як недавні скандали дещо знецінили авторитет Нобелівської премії, зараз можна говорити про перше місце «Букера» і за престижністю.

Звичайно, £50 тисяч Міжнародного «Букера», які розподіляються навпіл між письменником і перекладачем книги на англійську мову, набагато менше, ніж близько мільйона доларів нобелівської премії. Але, з іншого боку, що таке мільйон для письменників, які (відкрию професійний секрет цього ремесла) в масі своїй писати не люблять? Привід спочивати на лаврах і нічого не робити.

А £25 тисяч бадьорять письменника (це всього лише річна зарплата рядового лондонського офісного клерка) і стимулюють його до подальшої роботи, що і видно на прикладі Ольги Токарчук. У минулому році їй вручили премію за роман «Польоти», а в цьому вона може отримати «Букера» за роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих».

Але для того вона повинна випередити інших включених в шорт-лист претендентів. На відміну від таємничості засідань Нобелівського комітету, протоколи якого засекречуються на 50 років, присудження Букерівської премії розроблено дуже чітко. Спочатку журі, склад якого, знову ж таки, на відміну від Нобелівської премії, відомий, оголошує лонг-лист (зазвичай 12 книг-претендентів, в цьому році було 13), а потім - шорт-лист (зазвичай шість книг).

В цьому році це Анна Ерно (Франція, роман «Роки»), Джоха Аль-Хартхі (Оман, книга «Небесні тіла»), Маріон Пошманн (Німеччина, роман «Соснові острови»), Алія Трабукко Серан (Чилі, роман «Непрожиті») і Хуан Габріель Васкес (Колумбія, роман «Форма руїн»). Відзначимо, що в даному випадку побиті всі рекорди по частині фемінізму, оскільки в списку з шести претендентів п'ятеро жінок. Переможця (скоріш за все - переможницю) оголосять 21-го травня.

І хоча в даному списку Ольга Токарчук позначена як письменниця з Польщі, її родинне коріння - в землі села Токи Тернопільської області. Сьогодні там живуть близько тисячі мешканців, але колись Токи були однією з резиденцій князів Збаразьких і Вишневецьких, і там ще залишилися руїни побудованого в XVI-му столітті замку. Бабуся Ольги була українкою, дід - поляком, а після війни весь рід розпався на три гілки, одна з яких живе в Польщі, друга в Україні, а третя у Франції. Сама вона народилась в 1962-му році в Польщі.

За словами самої письменниці вона, на відміну від свого батька, не знає української мови, але це, швидше за все, означає лише те, що вона на ній не пише, оскільки практично будь-який поляк українську мову розуміє. А вже полька з української бабусею і батьком, які знають українську мову - тим більше. До того ж для письменниці, яку називають «польським Маркесом», історія її роду напевно означає дуже багато. Так що те, що наші вітчизняні видавці вже надрукували кілька романів Токарчук в українських перекладах, цілком логічно.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: Onet Kultura