Найбільш злиденна професія: рядовий британський письменник заробляє менше прибиральниці

Якщо просканувати сьогодні новинні стрічки провідних світових видань, які пишуть на теми культури, і прибрати з них повідомлення місцевого характеру типу театрального репертуару, можна побачити, що 90% з них присвячені кіно та популярній музиці. А в цих 90% ще 90% подають інформацію у формі скандалу, що вже відбувся або тільки назріває. 

З книжковими новинами зовсім погано. Зазвичай, їх пишуть у формі «що почитати» у вихідні, у дорозі, на пляжі і т.ін., наче читання – це не серйозна духовна робота, а заповнення вільного часу типу поглинання насіння. Паперові книги потрапили в замкнене коло: зменшення попиту викликає падіння тиражів і змушує видавців, що розкидають постійні витрати на кількість надрукованих примірників, постійно підвищувати ціни. А збільшення цін, у свою чергу, знижує попит. Стан речей могли б виправити електронні бібліотеки, але тут виникають ситуації, описані The Gardian (одне, до речі, з небагатьох світових ЗМІ, що приділяють увагу серйозним рецензіям на серйозні книги). 

Британське суспільство авторів, до якого належать понад 10 тисяч літераторів, загрожує судовим позовом проти Internet Archive, який із 2005-го року оцифровує для своєї «відкритої бібліотеки» (її адресу вказувати не будемо) по тисячі книг на день. Як заявляють на сайті, їхньою кінцевою метою є «зробити всі опубліковані праці людства доступними для кожної людини у світі». 

Мета блага, але британські літератори, чиї книги несанкціоновано потрапляють у такий спосіб у вільний доступ в інтернеті, обурилися. І їх теж можна зрозуміти. Припустимо, що британський письменник пише один роман на рік (це невеликий термін для справді серйозного твору), який видають тиражем 5 тисяч примірників і продають у книжкових магазинах по £ 20 за книгу. Виходячи зі стандартних гонорарів, які у світі зазвичай установлюються у відсотках від ціни книжки, нескладно порахувати, що такий письменник отримує за свою працю менше, ніж вантажник або прибиральниця в тому ж книжковому магазині.

Звичайно, є ще й інші джерела доходів. Але пересічний письменник – НЕ Стівен Кінг. Його книги не екранізують і не роблять за їхніми мотивами комп'ютерних ігор. Максимум, на що він може розраховувати, якщо не брати до уваги літературних премій, – це закупівля його книг для бібліотек. Але навіть там, де це справа налагоджена, письменник отримує зрештою копійки. Як указує Трейсі Шевальє, автор «Дівчина з перловою сережкою» (ця книга, до речі, екранізована, і головну роль в однойменному фільмі грає Скарлет Йогансон), британські автори отримують за кожне замовлення їхньої книги в бібліотеках 8,5 пенсів. 

Тому рядові письменники борються проти нелегальних публікацій своїх текстів в Інтернеті. Причому їх не влаштовує навіть те, що в електронних бібліотеках зазвичай видаляють текст, якщо цього вимагає правовласник. Як каже автор дитячих книг Хіларі Маккей: «Як тільки видавець вимагає видалити книгу, иникає новий сайт». Її пропозиція зводиться не до закриття такого роду бібліотек, а до того, щоб на них розміщували електронні копії книг тільки тих письменників, які на це згодні. «Підозрюю, що список таких авторів буде дуже коротким», – уїдливо зауважує вона. 

Сама Маккей, до речі, – лауреат британської літературної премії Costa, не такої відомої, як Букерівська премія, але вельми грошової:  переможець у кожній номінації отримує £ 5 тисяч, а автор обраної з цих переможців «книги року» – £ 25 тисяч.

Лише в останньому випадку можна говорити, виходячи з «норми» одна книга на рік, про те, що письменник отримує за роботу над книгою зарплату на рівні звичайного лондонського клерка, або навіть менше. Але премія одна, а письменників у Британії, як уже було сказано, мінімум 10 тисяч. 

Причому так ідуть справи в найбагатших країнах світу, у яких читають і яких можна нарахувати від сили десяток-два. Потерпають не тільки письменники, а й читачі, адже якщо їхній улюблений автор через жебрацькі літературні заробітки піде в іншу професію, вони залишаться без його нових книг. Схоже, що ситуація, як кажуть у таких випадках шахісти, патова.

Заголовне фото: British Heritage Travel