Накопичувальна пенсія в Україні: реальність чи нова схема

Зараз активізувалися спроби ввести в Україні накопичувальну пенсійну систему.

Мова про 4% від фонду оплати праці всіх українців, які хочуть "відщипнути" в накопичувальні приватні пенсійні фонди за рахунок ставки ЄСВ і прибуткового податку.

Читайте також: У Мінсоцполітики нагадали, які доплати до пенсій мають бути в 2021 році

Тобто на кону сума в 60-70 млрд. грн. або еквівалент 2,5 млрд. дол.

Відразу обмовлюся - концептуально, я за накопичувальну пенсійну систему.

Але я проти, коли правильні ідеї використовуються у нас, щоб відвести країну в неправильному напрямку.

У своїх статтях, намагаюся не просто критикувати, а й пропонувати розумну альтернативу.

За останні роки, мною написано низку статей, в яких обгрунтовувалася необхідність запуску накопичувальної пенсійної системи в Україні з опорою на активи у вигляді земель сільськогосподарського призначення.

В якійсь мірі, нашій країні випав унікальний історичний шанс у вигляді можливості поєднати пенсійну реформу і земельну.

Ще ні в кого в світі такої можливості не було. Накопичувальну пенсійну систему вводили вже на тлі перерозподіленого ринку землі.

У нас такий шанс ще є.

Але якими ж дятлами потрібно бути, щоб їм не скористатися.

У моїй концепції все просто.

Дайте українським накопичувальним пенсійним фондам ексклюзив на покупку землі с/г призначення з подальшою здачею її в оренду або продажем в довгострокову іпотеку.

Земля - унікальний актив, який не можна вкрасти.

Вона захищена від інфляції та девальвації.

А орендна плата і/або відсоток по земельній іпотеці - найбільш пристосовані для довгострокового накопичення і виплати пенсій.

Потрібно просто за допомогою накопичувальних фондів з'єднати пенсійні заощадження українців з захищеною і довгостроковою земельною рентою.

І що цікаво.

Дану модель наші політики на ура сприймають як елемент передвиборної програми, але повністю ігнорують, перебуваючи при владі.

Для ведення накопичувальної пенсійної системи потрібні передумови у вигляді інституційної готовності економіки.

Повинне бути динамічне зростання, яке, з одного боку, сформує в реальному секторі стабільний попит на довгий фінансовий ресурс у вигляді пенсійних накопичень.

А з іншого, за рахунок зростання ВВП - компенсує витрати на реалізацію реформи (мінімум 1,5% ВВП в рік).

Зрозуміло, що зараз, ніякої готовності економіки для реалізації пенсійної реформи в тому в вигляді, в якому її пропонують, немає.

Економіка дуже повільно зростає, нових проектів майже немає, кредитування на нулі, капітальні інвестиції скорочуються (і зовсім не тому, що немає грошей).

І вкладати нікуди: лише ОВДП і іноземні цінні папери.

Але в першому випадку, ваші пенсійні накопичення підуть на корупційні схеми "на дорогах", у другому - проспонсуємо далеко не бідний захід, до чого з ризиком влетіти в черговий фондовий міхур на міжнародному ринку.

Навіщо тоді "все ось це ось" роблять?

Навіщо прем'єр нагнітає страхи про те, що нинішнє молоде покоління українців залишиться без пенсій. Навіщо цю ж тему педалює міністр фінансів?

Невже, ці люди, які не здатні формувати сенси в середньостроковій перспективі, раптом стали футурологами-стратегами, здатними заглянути за горизонт, тобто в 2040 рік?

Але, "скринька ломом відкривався".

Перефразовуючи політолога Бєлковського:

«Кажуть, що у нас, сформувалася економіка зерна.

Це не зовсім так.

Зерно лише безсловесне крахмало-білкове знаряддя цієї економіки.

Основу ж її складають три поняття, вони ж фактори, вони ж джерела і складові частини: а) розпил; б) відкат; в) занесення.

Це економіка РВЗ».

У своїх статтях, я використовую ще один термін - "потоковая економіка".

Головне завдання політичних груп впливу - сформувати свій "особистий потік" і "сісти на нього".

Тут головний принцип: з бідних по сто гривень - чиновнику рубашка "бріоні".

Можна брати по тисячі за обов'язкову оцінку нерухомості або по десять за енергоаудит будівель.

А можна знімати по 4% з зарплати (400 гривень з 10 тис.).

Всі свої сили, наші політичні "еліти" вкладають в "покупку" цих "потоків", а потім прибуток від "потоку" перенаправляється на його захист від інших претендентів.

Пропонована нам реформа - це коли якийсь державний оператор буде "акредитовувати" при собі компанії з управління активами, яким доручать контроль за недержавними пенсійними фондами українців.

З обов'язковою в таких випадку "наглядовою радою".

До речі, більшість простих українців розподілять між КУА в "автоматичному режимі".

Надалі, більшу частину наших накопичених пенсійних денех "зжере" комісія фінансових посередників (1% комісії, зменшує майбутні пенсійні накопичення на 20%).

У підсумку, при виході на пенсію, людині в кращому випадку одноразово виплатять "накопичене" і він зможе купити собі, наприклад, фен.

Як ця модель працювала на практиці, можете запитати у працівників Нацбанку, пенсійні накопичення яких "випарувалися" в корпоративному пенсійному фонді.

Цинічність того, що відбувається, підкреслюється ще й тим, що "експеримент" щодо введення накопичувальної пенсійної системи спершу хочуть ввести для бюджетників, перш за все, для вчителів, військових і медиків (тобто саме тих груп, яким обіцяють підняти зарплату - мовляв, не помітять втрату 400 грн. в місяць).

Виходить, що виплачуючи бюджетникам зарплату і утримуючи з них податки на працю (тобто, перекладаючи гроші з однієї державної кишені в іншу), по шляху руху фінансового потоку зроблять маленьку "дірочку" куди і буде "витікати" 4% від зарплатної "річки".

З кожного по 400 грн., А в масштабах країни - уже 60-70 млрд. грн. бідні "не збідніють", а політичні "еліти" збагатяться...

Передача потокової економіка, вона така...

Як казав класик, чим сильніше обжерливість і розкіш на одному полюсі, тим більше сліз і відчаю на іншому...

Читайте також: Керівництву Євросоюзу доповіли про Велику корупцію в Україні