Кінокритики у всьому світі відреагували на плани Тарантіно зняти фільм під назвою "Кінокритик"

Квентін Тарантіно. який заявив про намір зняти свій останній фільм і про те, що він називатиметься "Кінокритик", не назвав, хто буде його головним героєм. Однак з того, що він сказав (дія стрічки відбуватиметься в Лос-Анджелесі в 70-ті роки), усім ясно, як ми вже писали, що йтиметься не про героя, а про героїню - Полін Кейл, самому, можливо, впливовому кінокритику всіх часів та народів. (Ми написали "кінокритик", а не "кінокритикеса", щоб підкреслити, що це стосується всієї кінокритики взагалі). 

Чому ж тоді світ кінокритиків так переполошився, а один із найвпливовіших представників цієї професії сьогодні у світі Пітер Бредшоу навіть закінчив довгу назву своєї колонки в The Guardian із цього приводу питанням: "Чи я маю боятися?" Справа в тому, що саме в 70-ті роки в Лос-Анджелесі Полін Кейл вперше і востаннє у своєму житті стала з кінокритика продюсером. Її, яку боялися в ті роки всі режисери (епізод про це є, як ми також згадували, в оскароносному "Бердмені" Іньярітти), запросили замість того, щоб насміхатись (а її рецензії часто були уїдливими) з приводу сучасного кіно, попрацювати в ньому .

Закінчилося все це, як заведено вважати, повним провалом Кейл, та інакше і бути не могло в такому колективному виді мистецтва як кіно. Досить згадати, що режисер, якому вона дісталася як продюсер, сказав, що він "відчув себе підлітком, якому на день народження дали торт та ніж". Вважається також, що після цього Кейл так і не оговталася, а коли вона повернулася до свого "Нью-Йоркера" (головного журналу американських інтелектуалів до цього дня), часи вже змінилися.

Бредшоу, до речі, так і не дає чіткої відповіді на своє питання. Він лише вказує на те, що Тарантіно насправді "любить кінокритиків". І що, хоча, на відміну від режисерів Пола Шредера (широко відомого у вузьких колах) та Франсуа Трюффо (практично легендарного), він не розпочинав свою кар'єру як кінокритик, у юні роки він був фанатом кіно, який знав про кінокритиків усе. Це, додамо, не кажучи вже про саму Полін Кейл, на рецензіях якої Тарантіно, за його словами, виріс.

Але тут, додамо ми, виникає інше питання - а якщо десятий фільм Тарантіно, який він завзято називає своїм останнім, буде самоіронічним щодо режисера до самого себе і просто іронічним щодо кінокритиків? Це не тільки цілком можливо, а й логічно, враховуючи неминуче у такому разі "підбиття підсумків". У всякому разі, поки ясно одне - як пише Бредшоу, "Кінокритик" стане фільмом, про який буде написано найбільше за десятиліття рецензій".

Фото: Pinterest