Дикий реліктовий мед по-українськи: де знаходяться залишки стародавньої «золотої жили»

Пам'ятайте як в дитинстві мама лікувала застуду або грип чаєм з малиною і медом? Найпоширеніший і дієвий народний засіб допомагав швидко прийти у форму. Про корисні властивості меду знають всі, а для багатьох він став улюбленим ласощами. Україна багата на смачний мед через сприятливе географічне розташування, ідеальну кліматичну зону і різноманітність фауни (флори). Ще за часів Київської Русі бджільництво було однією з найважливіших галузей сільського господарства, адже мед і віск вважалися основними продуктами для експорту.

Сучасні ж бджолярі не тільки продають мед, а й беруть участь в різних виставках, конференціях, популяризують свій продукт, демонструючи його унікальність серед тисячі інших видів і сортів. Але що їх об'єднує, так це спосіб видобутку меду - організація бджолиного господарства - ферми, де окультурені бджоли отримують свою порцію підгодовування, вітамінів, догляд і захист в обмін на солодкий продукт. Мед їли усі, але чи багато хто може похвалитися тим, що дегустував дикий лісовий нектар? Я пробувала і скажу вам, що цей смак не порівняти ні з чим.

Читайте також: Дієтологи назвали корисні властивості меду для здоров'я

У 180 км від столиці, на півночі Житомирщини в Поліському природному заповіднику збереглася давня культура з видобутку меду, якій понад 1500 років - бортництво, коли будинком бджолам служать не рамкові вулики, а дупла або дубові колоди, прикріплені до дерев. Головне завдання бортника (бджоляра) - не втручатися в природу. Бджоли самі заселяються в борть, самі відтягують вощину і самостійно борються з інфекціями. Природно, зиму переживають не всі, деякі бджолині сім'ї гинуть, виживають найбільш стійкі до хвороб, найбільш пристосовані і витривалі. Тому і меду за підсумком збирають небагато: всього лише 5-7 кг продукту виробляє одна сім'я в сезон, у той час як одомашнені бджоли - 35-45 кг. Відповідно і ціна на такий продукт у рази дорожче.

Дикі медоносні бджоли збереглися до наших днів завдяки продовженню традицій бортництва. Директор заповідника лісового господарства Юрій Макарчук і його права рука - головний інженер Михайло Лінкевич - фанати своєї справи і носії бортницької культури. Їхні предки займалися бджільництвом, зараз же вони разом зі своїми дітьми підтримують бортництво в рідному краю, в селищі Селезівка.

Читайте також: В Україні запустили «розумне бджільництво» (ФОТО)

«Мій пра-прадід, діди і батько - бортники. Коли моєму синові виповнилося 10, я почав його приручати до сімейних традицій, йому сподобалося. Зараз він дорослий і вже «переплюнув» мене в бджолярській справі. Але для нас це хобі. Я люблю ліс, люблю свій край, кругом чисте повітря, екологічні продукти - краса», - розповідає Директор заповідника.

Вдосталь напившись чудотворної, як стверджують лісничі, джерельної води, ми вирушили до того місця, заради якого, власне, і приїхали. У головного інженера заповідника Михайла всього 185 бортів в окрузі, деяким з них по 150-200 років. Його помічники в нелегкій справі - дружина і наймолодший з чотирьох синів. У рік вони качають в середньому 700 кг меду.

Недалеко від дороги, прямо на гілках старого дуба розташувалась борть. Озброївшись палицею, ватою і сірниками, Михайло з легкістю виліз на дерево без захисного костюма, димом викурив бджіл, а поки відкривав борть, встиг отримати чотири жала в руку, але «це дрібв'язок», - стверджує бортник. - «За раз доходило і до ста. Звична справа».

Читайте також: Елементи солодкого життя: сьогодні в Україні введено страхування бджіл

Так як же без підживлень на кшталт цукрового сиропу, борошна, дріжджів, приручити диких бджіл і чим заманити? Михайло ділиться своїм рецептом:

«Гілочки куща вимочую в березовому соці. Бджолам подобається поєднання цього букета. Але у кожного бортника своя принада. Для мене головне, щоб сім'я заселилася, а далі вони самі господарі. Я завжди залишаю бджолам трохи більше меду, ніж міг би забрати, щоб допомогти їм перезимувати, а там - як Бог дасть. Тут працює природний відбір: хтось вижив, хтось ні».

Бортник дістає ще не до кінця дозрілі, але ароматні, теплі стільники і прямо в лісі ми дегустуємо.

Який же він дикий мед, що в ньому особливого? Янтарно-коричневого кольору з дуже інтенсивним ароматом, нотками деревної смоли, трав і сумішшю нектару різних рослин, насичено солодкуватий і одночасно терпкий смак, адже поліфлорний мед поєднує в собі рослини багатьох видів, в'язкий і тягучий за структурою. Але ніякі слова не зможуть описати його глибину і багатогранність. Спробувавши одного разу дикий мед, звичайного вже і не захочеться.

Але крім приголомшливого смаку, він, як природний імуностимулятор, володіє і цілющими властивостями: насичує енергією, прискорює метаболізм, виводить токсини і вільні радикали, підтримує роботу ендокринної системи, діє заспокійливо на нервову систему, зміцнює судини, має жовчогінну властивість, покращує роботу нирок. Ще одна приємна особливість для тих, хто на дієті - цей мед не цукрується і не кристалізується, так як глюкози в ньому міститься менше 30%. На відміну від сот з вуликів, дикі медові стільники не відокремлюють від пергових, тому в їх складі присутні і інші корисні для людини продукти бджільництва: перга, пилок, прополіс, маточне молочко, нектар.

Читайте також: У Нідерландах з автобусних зупинок зробили для бджіл квітучі поля (ФОТО, ВІДЕО)

Вражає те, що смак меду одного борту відрізняється від іншого, навіть якщо вони знаходяться зовсім близько один до одного. Кількість зібраного меду також може бути кардинально різною. Бортники пояснюють це тим, що бджоли схожі на людей: є спритніші, є більш повільні, а бувають навіть ліниві, деякі бджоли літають далі за пилком, деякі більше збирають за місцем, тому і смак відрізняється.

Ліс дарує не тільки унікальний мед, а й ягоди: в середині липня кругом розпустилися кущі солодкої чорниці. Присівши на пів-години ми вдосталь наїлися сезонних вітамінів. Жителі села розповідають, що ліс багатьох захистив від голоду в 33-му, люди рятувалися медом, ягодами і грибами.

Однак не тільки смак меду здивував на Поліссі. Гостинні господарі почастували нас юшкою на багатті, але не традиційної, а з елементами місцевої рецептури. В'ялену рибу лин кидають варитися в котел разом з м'ясом і сироїжками. Поєднання незвичайне, але смачно і ситно. А на десерт - вареники з чорницею - фірмове блюдо господині.

Читайте також: Японці за допомогою мильних бульбашок виконують роботу бджіл

Приїхавши виключно за диким медом, ми навіть не могли припустити, що нас чекає шикарний прийом з відкритими, привітними людьми, смачні частування та повне єднання з незайманою природою. З житомирського краю привезли мед, ягоди та враження, а в вересні обов'язково поїдемо на збір врожаю. Приємно подорожувати по рідній країні, відкриваючи для себе красиві, історичні та «ласі» місця. А ще стільки належить відкрити.

Автор: Маргарита Лещенко

Фото : apiaries8