11 листопада народилася Бібі Андерссон, одна з чотирьох улюблених акторок видатного кінорежисера Інґмара Бергмана

Видатний режисер Інгмар Бергман і в житті, і в кіно любив красивих жінок. Одна з них, Лів Ульман, у документальному фільмі про своє життя з Бергманом розповідає таку сценку. Після того, як Бергман її покинув, вона, попрацювавши в Голлівуді, повернулася до Швеції, знімалася у нього в фільмі "Шепіти та крики" і взагалі чудово почувалася. І ось якось увечері в готелі, де вони жили на зйомках, Лів напилася в компанії Харрієт Андерссон та Інгрід Тулін (уявіть собі цю трійцю п'яних нордичних бездоганних красунь) і їй спало на думку, що вона ще не сказала Бергману: "Інгмар, у нас все скінчено". (Акторка ж, ясна річ).

П'яні Лів, Харрієт та Інгрід пішли до готельного номеру, де жив Бергман, щоб вона йому це сказала (можна тільки уявити собі, як подружки її при цьому під'юджували). Лів довго лупцювала у двері номера Бергмана, але він так і не відчинив. А потім признався їй, що в неї був такий гнівний голос, що він злякався і вистрибнув у вікно.

Згадали ми цю історію тому, що Бергмана, хоча він регулярно знімав на початку та в середині кар'єри комедії, вважають трагічним режисером. А "Шепоти та крики" - можливо, самий трагічний його фільм (Хоча, можливо, як він сам вважав, найдосконаліший). Мабуть, саме тому у вищезгаданій трійці актрис, які грали в ньому, не було Бібі Андерссоні, яка завжди уособлювала у фільмах Бергмана жіночу життєрадісність і безпосередність.

Коли в його першому видатному фільмі «Сунична галявина» Бергману треба було протиставити зрілій холодній красі та внутрішньому трагізму невістки 78-річного професора Борга, яку грала Інгрід Тулін, наївність молодості, він обрав Бібі. І вона ж зіграла в цій стрічці у фантазіях-снах старого Борга юну Сару, його перше нехитре кохання, про яке він потім завжди згадував як про щастя, що пройшло стороною, хоча могло б змінити все його подальше життя.

У фільмах Бергмана три його улюблені актриси (якщо не рахувати четвертої - універсальної Харрієт Андерссон) ділилися на дві протилежні категорії. Інгрід Тулін і Лів Ульман виглядали на екрані втіленнями досконалої краси, холодними скандинавськими богинями, котрі страждають тому, що богиням не місце на Землі. А героїні Бібі Андерсон були земними жінками.

Щоправда, за дев'ять років, які пройшли від зйомок «Суничної галявини» до «Персони», де Бібі грала вже в дуеті з Лів Ульман, цей образ зазнав змін – у фіналі фільму обличчя актриси, що раптово замовкла, яку грає Ульман, і медсестри Альми (Андерссон), що її доглядає, майже не відрізняються. Схоже, що Бергман сам був зачарований своїми героїнями, оскільки знімав їх так натхненно, що деякі кадри з цієї екзистенційної притчі залишаться найкращими жіночими портретами в історії кіно.

Бібі Андерссон знялася у Бергмана у багатьох фільмах, ще більше різноманітних ролей зіграла в інших режисерів, і прожила довге і зовсім несхоже на героїнь, яких вона грала у Бергмана, життя. Коли зйомки «Персони» через хворобу Бергмана зупинилися, він написав у своєму щоденнику про двох виконавиць головних ролей: «Лів нервує, Бібі злиться». У цій різниці реакцій видно весь характер Бібі Андерссон, яка, схоже, не дуже любила аналізувати життя. Вона ним просто жила.

До речі, Бергман прожив 89 років. Харрієт Андерссон зараз 90. Лів Ульман цього року виповнилося 83 - вона, яка "за життя" була молодшою за Бібі на три роки і один місяць, тепер старша за неї на півроку.

Фото: Бібі Андерссон (ліворуч) та Лів Ульман на зйомках Twitter