100 років тому народився знаменитий італійський кіноактор Альберто Сорді: 5 його фільмів (відео)

Про Альберто Сорді зазвичай пишуть як про видатного коміка, який разом з Тото становить пару кращих комічних акторів за всю історію італійського кіно, але це не так. Вірніше, не зовсім так. Наприклад, П'єра Рішара теж можна назвати одним з кращих комічних акторів за всю історію французького кіно, але навряд чи комусь прийде в голову всерйоз вважати його портретом типового француза з середнього класу.

Герой Рішара - перебільшений екранний образ, шарж, причому, скоріше, навіть не на те, якими бачать себе самі французи, а на те, якими їх уявляє собі весь світ. А ось в Альберто Сорді італійці впізнавали себе. Недарма, коли він помер в лютому 2003-го року, на траурну церемонію, що проходила в одній з семи знаменитих римських базилік, прийшли півмільйона людей.

І тут цікаво те, про що багато хто забув, а багато хто просто не знав - на початку своєї режисерської кар'єри впізнавав себе в Сорді і видатний італійський режисер Федеріко Фелліні. Дійсно, якщо придивитися, зовнішня схожість між ними набагато більше, ніж у Фелліні з Марчелло Мастроянні, який пізніше став alter ego режисера. Але ми зараз не будемо вдаватися в подробиці цієї «зради», відзначимо лише, що саме два ранніх фільми Фелліні, «Білий шейх» і особливо «Мамині синочки», стали для Сорді перепусткою в «велике кіно».

Втім, він завжди знімався багато, в його активі сто з гаком фільмів, причому двадцять з них він зняв як режисер. Звичайно, були у нього і гротескні ролі, як, наприклад, у фільмі «Маленький, маленький буржуа», трагікомедії про те, як життєві обставини перетворюють «маленького буржуа» в кілера. Недарма стрічка була відібрана в конкурсну програму Каннського кінофестивалю.

А українські глядачі старшого покоління напевно пам'ятають комедію «Бум», дія якої відбувається в часи італійського «економічного дива» на початку 60-х років. Ось тільки не всім під час цього чуда пощастило, і герой Сорді - якраз з цього винятку з правил. Зазнавши економічний крах, він готовий навіть на те, щоб продати своє око якомусь мільярдеру. Потім, правда, хоче відмовитись від укладеної угоди, але це не так-то просто.

І все-таки любили його італійці за такі ролі, як, наприклад, у фільмі «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю». Там Сорді грає римлянина з середнього класу, який довідався, що за його дружиною кілька місяців помилково стежили приватні сищики. Роль дружини, до речі, виконує Моніка Вітті, зовсім не схожа в цьому фільмі на ту меланхолійну красуню, якою вона поставала в фільмах свого чоловіка і геніального режисера Мікеланджело Антоніоні.

Герой Сорді розшукує кілометри кіноплівки (фільм 1982-го року), відзняті під час цього стеження, потайки її переглядає і дізнається для себе багато нового. Наприклад, що його дружина зустрілася з його колишньою коханкою і попросила ту знову звабити чоловіка, тому що сама збирається кинути його і поїхати в Мілан. І що його 17-річна дочка - колишня наркоманка, яка вже вилікувалася від цієї хвороби, а він нічого про це не знав. Звичайно, у всьому цьому теж є якийсь шарж, але він - лише засіб показати, як важливо зберегти в сімейному житті любов. І італійці з їх культом сім'ї це оцінили.

Фото: Twitter