Зірки «Гри престолів» змінюють імідж і навіть сперечаються з фанатами

Як і можна було очікувати, «Гра престолів» після фіналу зажила своїм власним життям. Хтось із «зірок» монументального телесеріалу ставить на місце хейтерів, хтось, навпаки, намагається максимально швидко позбутися від нав'язаного їм роками іміджу - як, наприклад, Мейсі Вільямс, якій набридло постійно перебувати в образі Старк.

Актрису можна зрозуміти - якщо на початку серіалу вона постала чарівною дівчиною-шибеником, то в його фіналі перетворилася в машину-вбивцю без особливих ознак статі, навіть не дивлячись на еротичну сцену в восьмому сезоні. До того ж зараз у неї інші турботи - вона створила додаток Daisie, яке дає можливість молодим акторам презентувати себе і свої проекти. Менш, ніж за два тижні у Daisie вже сто тисяч користувачів, за допомогою фандрайзингу зібрано $2,5 млн.

Кіту Харінгтону, який вбив в заключній серії Дейенеріс, від серіалу, ясна річ, так швидко не відбитися. Особливо в світлі нинішнього підйому феміністичного руху, учасниці якого звинуватили серіал в сексизмі. Для цього є певні підстави - буквально за дві серії до фіналу телеепопеї правительками майже всіх земель були жінки, Дейенеріс, Серсея і Санса. А в підсумку дві з них dбиті, одна відсунута в сторону, а престол отримав Бран.

Харінгтон, правда, грає з вогнем, заявивши: «Чому Серсея і Дейенеріс повинні бути позитивними персонажами лише тому, що вони є жінками?» Швидше за все, феміністки негайно йому пояснять, «чому».

До речі, Бран, тобто актор Айзек Гемпстед-Райт, теж виступив в ЗМІ, додавши деталі до вже описаної атмосфері секретності, яка оточувала (як виявилося, судячи з несподіваного фіналу, недаремно) зйомки. Виявляється, від дверей готелю, де жили актори, до автомобілів, які чекали їх, щоб відвезти на зйомки, актори йшли, загорнутими в ковдри, щоб приховати обличчя і костюми.

І ще з приводу зйомок - Софі Тернер, що грала Сансу, назвала вимоги фанатів перезняти восьмий сезон неповагою до роботи знімальної групи, яка працювала над серіалом протягом одинадцяти років. І навела як приклад цієї праці близько 50 нічних зйомок.

В цілому вона має рацію, і все ж тут є одне «але» - вся ця робота оплачувалася дуже непогано, так що було, за що «страждати». 

Заставне фото: The IrishTimes