Згубні коливання: чому союзники експериментують із підтримкою України

54-й Всесвітній економічний форум (ВЕФ), який відкрився в понеділок на швейцарському гірськолижному курорті в Давосі, продовжує свою роботу, яка завершиться ввечері в п'ятницю, 19 січня. Представники світової політичної та бізнес-еліти з більш ніж 120 країн світу продовжують обговорення проблем економіки та глобальної безпеки. Після дискусій навколо української «формули миру», які передували офіційному відкриттю ВЕФ, його учасники розпочали обговорення головного заявленого порядку денного. Цього року вона включає найширше коло питань: від світової економіки та фінансів до конфлікту на Близькому Сході, «змов проти демократій», екології та штучного інтелекту. Тим часом буквально при всіх обговореннях, якими б далекими вони не були від російсько-української війни, так чи інакше є тінь горезвісної путінської «спецоперації».

Слідом за зверненнями прем'єра Держради КНР Лі Цяна, голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн, радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана, які пролунали у вівторок, спікерами ВЕФ у середу, 17 січня, стали держсекретар США Ентоні Блінкен, французький лідер Еммануель Макрон та президент Аргентини Хав'єр Мілей.

Читайте також: Росіяни переходять у наступ по всій лінії фронту – DeepState

Відкриваючи вчорашній раунд ВЕФ, президент Швейцарії Віола Амхерд спробувала на самому старті налаштувати високу аудиторію на відвертий діалог про причини «деградації міжнародних інститутів і зростання конфліктного потенціалу». На переконання пані Амхерд, ключова відповідальність за ці негативні процеси багато в чому лежить на світовій еліті, яка втратила реальність. «Деякі верстви суспільства не довіряють усім нам, які тут зібралися, і взагалі всім політичним і діловим лідерам. Міжнародна спільнота та уряди можуть висувати чудові пропозиції, але їм не слід дивуватися, якщо їх перестануть чути чи розуміти», - заявила президент Швейцарії, додавши при цьому, що розрив між верхами та низами продовжує зростати, що веде до зростання соціальної нерівності та напруженості навіть у зовні благополучних країнах.

Девізом цьогорічного ВЕФ організатори проголосили гасло «Відновлення довіри» (Rebuilding Trust). Втім, заяви топ-учасників ВЕФ наочно продемонстрували, що перспектива встановлення взаєморозуміння між народами, не тільки не наблизилася, а навіть зменшилася, оскільки світові держави вступили в конкуренцію за право визначати новий світопорядок, який не залишає значущого місця для колективних рішень. Наочним підтвердженням цього став учорашній спіч радника президента США з питань нацбезпеки та оборони Джейка Саллівана, який без купюр заявив про те, що у світі формується новий світопорядок, який визначатиметься «безкомпромісним суперництвом за право встановлювати нові правила гри». Основною відмінністю нового світопорядку пан Салліван назвав «стратегічну конкуренцію в епоху взаємозалежності». Як випливає з його заяви, у цьому суперництві провідна роль належатиме Сполученим Штатам.

Примітно, що в той час як Салліван назвав роз'єднаність світу неминучою, прем'єр Держради КНР Лі Цян у своєму виступі на ВЕФ закликав розглядати взаємозалежність сучасного світу, що зростає, як ще один аргумент на користь співпраці, а не суперництва, що веде до конфронтації. «Сьогодні економічна взаємопов'язаність у світі дуже велика, побічні ефекти макроекономічної політики країн ще помітніші. Якщо в умовах глобальних криз всі роз'єднуватимуться, якщо кожен вестиме свою боротьбу, то глобальна економіка стане ще крихкішою», - наголосив Лі Цян.

За його словами, усім країнам, особливо великим економікам, слід «зміцнювати діалог та координацію у процесі формування та реалізації макроекономічної політики». Тобто, як бачимо, представники Вашингтона та Пекіна, зійшовшись у тому, що світ стає все більш роз'єднаним та конфліктним, зробили з цього абсолютно протилежні висновки.

Свій сценарій нового світового порядку, в якому переважатиме суперництво США та Китаю, презентував учора президент Франції Емманюель Макрон, який, до речі, у лютому відвідає Київ. Визнавши, що рівновага у світі порушена напруженістю між США та КНР, що носить структурний характер, нинішній господар Єлисейського палацу заявив про все більший ризик втягування в цей конфлікт Європи.

«Тому я хочу сильнішої Європи. Сама Франція не зможе чинити опір цій напруженості. Потрібна суверенна Європа, що має союзником США, але не залежить від них. Ми маємо бути свого роду «третім полюсом» стабільності, що існує при напруженості, яка, можливо, зросте», - наголосив Макрон. Французький лідер також торкнувся конфлікту в Україні. Зокрема, він попередив, що дозволити Росії перемогти – це, на його думку, означає ризикувати тим, що «правила міжнародного порядку» не будуть дотримуватися в майбутньому.

У свою чергу, провівши зустріч на полях ВЕФ, глава МЗС Німеччини Анналена Бербок та держсекретар США Ентоні Блінкен підтвердили рішучість зміцнювати трансатлантичну єдність та всіма силами підтримувати Україну. «Перспективи переговорів про встановлення довгострокового перемир'я в Україні відсутні», - заявив пан Блінкен, чим опустив на рівень нижче плінтуса наративи, що систематично закидаються роспропагандистами про те, що Захід нібито схиляє Київ якнайшвидше сідати за переговорний стіл з кремлівським диктатором.

Генсек НАТО Єнс Столтенберг, який бере участь у форумі, констатував, що український конфлікт перетворюється «у війну на виснаження». "Тепер необхідно не тільки розгортати нові системи, але й стежити, щоб було достатньо боєприпасів та запчастин", - поставив головне завдання довгострокового протистояння з Росією генсек Північноатлантичного Альянсу.

Про те, що без підтримки союзників Росія може захопити Україну, заявив учора у Давосі Володимир Зеленський. Він закликав Захід "не експериментувати за допомогою". «Зараз війна, а буде велика криза для всієї Європи. Тому що без допомоги США, ЄС Україна боротиметься, але слабшає, і це буде можливість для Росії захопити нас. А коли вони нас захоплять, повірте мені, це буде війна НАТО з Російською Федерацією. Я вважаю, щиро кажучи, що Путін реально цього хоче», - резюмував нинішній господар Банкової.

Нагадаємо, ні ЄС, ні США досі не затвердили пакету підтримки України на цей рік. При цьому в Європі, хай із скрипом, але продовжують надавати цю допомогу на рівні окремих країн. Так, Франція недавно заявила, що поставить Україні 40 додаткових крилатих ракет Scalp. Німеччина вчора також оголосила про новий пакет військової допомоги Україні, куди увійшло багато різних позицій, але нічого сенсаційного серед них не було. Тамтешній Бундестаг зокрема провалив голосування щодо постачання далекобійних ракет Taurus (ракети цього типу вважаються вкрай ефективними для ураження захищених цілей, таких як командні бункери або склади боєприпасів – ред.). За інформацією видання Bild, влада Німеччини побоюється, що Taurus використовуватиметься для завдання ударів по території Росії. 

Втім, поряд із ракетними пробуксівками німці пообіцяли, що у 2024 році передадуть Україні допомоги на суму понад сім мільярдів євро. До речі, ЄС вже дорікнули Німеччині за це: мовляв, вона допомагає Україні в односторонньому порядку і мало робить, щоб допомога йшла на рівні всього Євросоюзу. Єврокомісар із внутрішнього ринку Тьєррі Бретон заявив, що Берлін намагається припинити підтримку Європейського фонду миру – позабюджетного механізму для фінансування військових місій ЄС та допомоги союзникам – шляхом відшкодування країнам військового екіпірування, відправленого Україні. Країни-члени, як відомо, сплачують внески пропорційно до свого ВВП, що робить ФРН найбільшим вкладником у цей фонд. Але, мабуть, німців не зовсім влаштовує, як він працює. Окреме питання, чи зможе Євросоюз виділити Києву обіцяні 50 мільярдів. Західні ЗМІ пишуть, що це може статися протягом найближчих кількох тижнів, оскільки Угорщина готова до компромісу. Він може включати відшкодування цій країні виплат за процентними ставками після пандемії. Єврокомісія також розглядає можливість запровадження «стоп-крану», який дозволить будь-якій країні, яка заперечує фінансування України, затримувати платежі, але не ветувати їх.

Якщо ж Орбан продовжить блокувати 50-мільярдний пакет, це «спонукатиме ЄС розпочати процедуру припинення права голосу Угорщини в Єврораді», пише Politico. Однак це вимагатиме одноголосного рішення ЄС. На що прем'єр Словаччини Фіцо вже заявив, що його країна ніколи на це не погодиться. Сам же Орбан недавно знову пообіцяв заблокувати допомогу ЄС Україні, якщо вона виділятиметься із загального бюджету ЄС. Опальний угорський прем'єр запропонував модель, за якою виділятиме кошти для Києва кожна країна Євросоюзу окремо, відповідно до свого ВВП. За його словами, цей варіант уже запропоновано Євросоюзу. Тобто поки що неясно, чи піде Орбан на консенсус або продовжить свої відверто брудні ігри з колективним Брюсселем, який виявляє нерішучість.

«З сумом доводиться констатувати, що «корисних ідіотів» на Заході не поменшало, чи то через невиліковність синдрому набутого проросійського ідіотизму, чи то через стимуляцію цього процесу певними пожертвуваннями. А швидше за все з обох причин. Дехто хотів би й надалі жити у полоні цього ідіотизму, але жорстка дійсність змушує хоч якось реагувати. Насправді для постліберального, а краще сказати, нинішнього псевдоліберального Заходу – це найважче завдання. Бо десятиліття «теплої ванни», коли можна було жити, не приймаючи жодних принципових рішень, остаточно розбестили західні еліти. Політична всеїдність стала нормою, вона залила їхні мізки товстим шаром цинізму, байдужості та безвідповідальності», - зазначає екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко.

Окремо наголосивши, що питання про те, що робити з Росією, не дає сьогодні заснути керівникам багатьох західних країн, дипломат підсумовує: «Необхідно зрозуміти і прийняти, що «якось» вже не буде, тому треба нарешті визначатися. Якщо дуже спростити, то є два варіанти: зберегти Росію в нинішній конфігурації, дещо підмазавши її облуплений неоімперський фасад і привівши до влади чергового «реформатора а-ля Єльцин» або, подумавши стратегічно, попрацювати над зміною геополітичної ситуації всієї північної півкулі. На жаль, наші західні колеги чіпляються за будь-які аргументи, щоб (не дай Боже!) навіть не наближатися до другого сценарію. А як же з ядерною зброєю? А як же з «громадянською війною»? А як із ще жахливішим диктатором, ніж Путін? І ще багато таких самих «а як же?». За всім цим справді випирає небажання вести проактивну зовнішню політику, яка, власне, відповідає національним інтересам Заходу. Натомість обрано тактику «реактивності»: ось щось станеться, тоді ми й прореагуємо. Це постійна гра чорними фігурами, тобто втрата ініціативи, добровільна її передача противнику, чим він із радістю користується. Мудро? Навряд чи. Тим більше з огляду на масштаб жахів війни проти України. Тим часом, якщо бути максимально відвертим, саме це зараз і відбувається. Україна отримує лише те озброєння, яке дозволяє їй не програти, але не перемогти. Мені це нагадує час перед розвалом СРСР, чого не хотіли на Заході. І активно закликали українців позбутися їхнього радикального «націоналізму» та продовжувати жити під московським ярмом. Але історія ще та хитра тітка, яка не питає дозволу навіть у найвпливовіших світових гравців. Мала зникнути імперія зла, то вона й зникла. Цей час настав і для нинішньої московитської недоімперії. За умови, що Захід допоможе Україні зі зброєю і не лише продовжить, а й посилить свої санкції, шансів Росії навіть у короткостроковій перспективі вже не залишиться. Чи вигідним є такий розвиток подій для Заходу? Відповідь лежить на поверхні».

Читайте також: Давос і нині там: що показав для України Світовий економічний форум