Замість будинку-музею будинок-привид, або Чому Міноборони не може передати в комунальну власність Києва будинок Сікорського

Адже свого часу воно потрапило в руки ділків і могло бути перепродано або зруйновано, пережило кілька судів, а також зараз знаходиться під арештом, пише видання АрміяInform . Українське оборонне відомство, яке є фактичним власником будинку, сьогодні не може передати його Київській міській владі, а та, зі свого боку, не може створити там будинок-музей геніального киянина, відомого на увесь світ авіаконструктора Ігоря Сікорського.

Здавалось би, зберігати пам’ять про важливі сторінки своєї історії, щоб виховувати на реальних прикладах молоде покоління — одна з головних чеснот кожної нації. Проте в Україні буває й по-іншому, коли популізм зашкалює, і слова так і залишаються словами, а справи, які роблять під їхнім прикриттям, насправді меркантильні…

Тому й наразі замість будинку-музею І. Сікорського в середмісті Києва стоїть будинок-привид зі сліпими вікнами без шибок і обписаними графіті стінами. Тому й соромно сьогодні перед нащадками авіаконструктора, які ще півтора десятка років тому виділили певні кошти на створення українського музею «Історії повітроплавання і авіації», а в підсумку ми усі маємо занедбану і майже зруйновану стару будівлю. І головне, що ситуація з тим, хто є і буде її власником — склалась просто патова.

У небо з київського «ЯрВалу»

У самому центрі Києва на вулиці Ярославів Вал стоїть будинок, який належав родині всесвітньо відомого авіаконструктора Ігоря Сікорського. Саме тут на початку ХХ століття на території садиби був доволі просторий сад, який сягав аж до Афанасіївського яру (тепер вул О. Гончара). У саду в шестикутній альтанці майбутній авіаконструктор обладнав столярну майстерню, де з помічником виготовляв деталі літаків та гелікоптерів. Тут він побудував два перші в Російській Імперії гелікоптери. Звідси, на причепі до звичайного воза, конструкції Сікорського транспортувалися на Сирецьке військове летовище, де й здійснювались більшість польотів.

Історія самої садиби простежується з 1854 року, коли ця ділянка «пустопорожньої» землі площею 600 кв. сажнів дісталася колезькому секретареві Я. Загорському. Того ж року він додав ще 400 кв. сажнів землі й спорудив одноповерховий дерев’яний особняк та дерев’яний флігель на подвір’ї.

Із 1885-го власником садиби став професор медичного факультету Університету святого Володимира Іван Олексійович Сікорський. Наприкінці XIX ст. дерев’яний фасадний будинок було знесено, а на його місці збудовано цегляний (будинок № 15), а 1904-го на місці флігеля постав інший цегляний триповерховий будинок (за номером № 15 Б), саме про його долю і йде мова у нашій розповіді. На першому поверсі цього будинку в шестикімнатній квартирі остаточно оселилася родина Сікорських. У 1904–1912 роках тут разом із родиною мешкав син Івана Сікорського Ігор — майбутній авіаконструктор.

Одноповерховий фасадний будинок № 15 не зберігся. 1904 року, після переїзду в триповерховий будинок, родина Сікорських здала його в оренду за 2500 рублів на рік відомому українському композиторові Миколі Лисенку, який заснував у ньому власну музично-драматичну школу. Заклад перебував у будівлі до 1920 року.

Під час Другої світової війни в будинку розташовувався штаб і командний пункт Київського корпусу протиповітряної оборони, а у 1950-х роках на місці фасадного будинку був побудований готель «Червона зірка» Київського військового округу. До 2000 року обидві будівлі (№ 15 і № 15 Б) перебували у власності ДП «Готелю «Козацький» Міністерства оборони України.

Проживаючи саме, тут на Ярославовім Валу, і навчаючись у Київському політехнічному інституті, у 1908–1912 роках Ігор Сікорський спроєктував і побудував кілька гелікоптерів і літаків-біпланів. Ідею гелікоптера йому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. За цей час з 1908 по 1912 роки саме в Києві Сікорський побудував 6 моделей літаків та гелікоптер.

У 1910 році молодий авіаконструктор розпочав створення свого першого аероплана. Свої зусилля він об’єднав із сином київського купця Федором Івановичем Билінкіним, що вже мав певний досвід у цій справі. Біплан був названий БІС № 1 (Билінкін, Йордан, Сікорський). Потім він був перебудований в літак БІС № 2, на якому 3 червня 1910 року в присутності спортивних комісарів Київського товариства повітроплавання Ігор Сікорський вперше піднявся у київське небо, виконав вдалий політ по прямій довжиною в 182 м на висоті 1,2 м тривалістю 12 с. Надалі було здійснено близько 50 польотів на висоті 10 м, але з меншою тривалістю.

1911 року Сікорський на своєму літаку С-5 склав іспит на звання пілота. Встановив 4 всеросійські рекорди, здійснював показові польоти, катав пасажирів. 29 грудня 1911 на літаку власної конструкції С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами — 111 км/год.

У період життя в Києві Ігор Сікорський сконструював свої перші літаки серії С: (БІС-1 БІС-2), С-2, С-3, С-4, С-5, С-6, С-6А і аеросани. Увесь цей час авіаконструктор мешкав у батьківському будинку на Ярославовім Валу. У невеличкій майстерні в садовій альтанці творилась історія підкорення людиною повітряного океану.

Новітня історія — суди й оборудки

21 червня 2000 року між державним підприємством Міністерства оборони України «Готель «Козацький» та однією цікавою організацією, під звучною назвою «Міжнародний благодійний фонд «Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського» був укладений договір оренди, за яким «фонду» передавалось державне майно — «нежилий триповерховий будинок загальною площею 1 460 кв. метрів, розташований в Києві по вул. Ярославів Вал, 15 Б». Даний будинок був визнаний історичною цінністю, адже в ньому проживав винахідник гелікоптера, всесвітньо відомий авіаконструктор Ігор Сікорський.

Організація, яка мала назву «Міжнародний благодійний фонд «Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського», була близька до одного з Народних депутатів від «Партії регіонів».

Держпідприємство Міноборони «Готель «Козацький» передало цьому фонду садибу Сікорських у оренду на 49 років (!!!). Метою оренди, за документами, було «розміщення орендаря та забезпечення його функціонування». Але сама назва благодійного фонду прямо натякала на те, що в історичній садибі мав би розміститися музей. За умовами договору, орендар мав відремонтувати та забезпечити охорону будівлі.

Справді, Фонд «прописався» на Ярославовому Валу, 15 Б, але тільки юридично. Більше жодних рухів — ремонту, реконструкції, заселення за понад 10 років тут не було. За цей час будівлю могли навіть знести й побудувати на її місці висотку чи торговельний центр, її врятував лише статус «Пам’ятки історії» (на ній раніше навіть табличка пам’ятна була, проте нині десь зникла).

В Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури пригадали, що в один із приїздів в Україну Сергія Сікорського — сина конструктора — тодішній Президент України Віктор Ющенко особисто гарантував, що в будинку на Ярославовому Валу зроблять музей «історії повітроплавання і авіації».

Син Сікорського навіть виділив певні кошти на створення цього музею, але де ці кошти — невідомо. Свого часу в будинку навіть активізувалися «реставраційні» роботи, які полягали в установці будівельних лісів. Простоявши близько року, конструкції так і не дочекалися робітників, і їх розібрали.

Протягом наступних років Міноборони намагалося через суди розірвати цей договір оренди. У 2013 році така спроба виявилась невдалою, «благодійники» переконали суддів в обґрунтованості затримки початку бодай якихось будівельних робіт, і ті стали на бік орендарів. Крапку в справі наприкінці 2013-го поставив Вищий господарський суд України, який залишив будинок за «благфондом» і будівля разом із прилеглою земельною ділянкою державі повернута не була.

Проте Міністерство оборони продовжило боротьбу за Будинок Сікорського. У серпні 2015 року військовою прокуратурою Київського гарнізону з метою повернення зазначеної будівлі у ДП МО України був направлений черговий позов до суду. 11 грудня 2015 року рішенням Господарського суду м. Києва судовий позов Міноборони про розірвання договору оренди та повернення будинку Сікорського було задоволено.

Міноборони на той час мало намір включити Будинок Сікорського до складу Національного військово-історичного музею. У планах було не лише відтворити квартиру авіаконструктора, а й створити в будинку музей повітроплавання України. Уже навіть був складений приблизний кошторис робіт. На консервацію, а потім реставрацію цієї пам’ятки потрібно було близько 75 мільйонів гривень.

Проте «благодійний фонд» навіть не збирався втрачати ласий шматок у вигляді будинку і земельної ділянки в центрі Києва. Судова тяганина тривала ще певний час, від орендарів було кілька апеляцій і скарг, і лише восени 2016 року Вищий господарський суд України поставив крапку в цій справі, підтримав позицію Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та залишив скаргу Міжнародного благодійного фонду без задоволення.

Будинок авіаконструктора Ігоря Сікорського на вулиці Ярославів Вал остаточно повернули до державної власності. Представники Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» підписали акт прийому-передачі об’єкту.

Поки тривала судова тяганини між Міноборони і «фондом», на одному із сайтів продажу нерухомості в Києві з’явилось досить цікаве оголошення. Будівлю за адресою Будинку Сікорського продавали за 50 мільйонів гривень або 2 мільйони доларів США. І фото, і усі характеристики відповідали саме цьому майновому комплексові, який пропонували «під реконструкцію». Не виключаю, що з Будинком Сікорського певні шахраї намагались здійснити підступну оборудку.

Будинок — під арештом…

Повернувши Будинок Сікорського у свою власність, Міністерства оборони України не відмовилось від планів реставрувати будівлю і створити в ній музей видатного авіаконструктора. Проте знайти відповідні кошти в країні, яка веде війну з Росією, наразі досить складно.

Але на допомогу військовим у вирішенні цього питання прийшла Київрада, яка восени 2017 року відповідним своїм рішенням висловила готовність прийняти будівлю у комунальну власність. Керівництвом ДП «Готель «Козацький» разом із представниками інституту «УкрНДІпроєктреставрація» та Управління збереження історичного середовища та охорони об’єктів культурної спадщини Департаменту культури КМДА була проведена експертиза об’єкта, підготовлена відповідна документація щодо стану будівлі, а також була складена програма науково-проєктних та ремонтно-реставраційних робіт. Проте об’єкт так і не перейшов у комунальну власність Києва.

Іншим рішенням у лютому 2020 року столиця взяла зобов’язання використовувати Будинок Сікорського як заклад культури. Але процедура передачі будинку знову затягувалась, пам’ятка історії не була передана місту й не використовувалась. Будівля перебуває в занедбаному стані та продовжує руйнуватись. Тож влітку 2020 року депутати Київради звернулися до Кабміну щодо термінового вжиття заходів із передачі пам’ятки в комунальну власніть міста або забезпечити її збереження за рахунок коштів балансоутримувача.

Причина, чому Міністерство оборони України не може передати Будинок Сікорського у комунальну власність — арешт, який накладений на усе нерухоме майно держпідприємства МО України «Готель «Козацький». Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04.01.2018 року (про накладення арешту на майно ДП МОУ «Готель «Козацький» щодо шахрайських дій колишнього керівництва ДП). Тобто, оборонне відомство не може передати жодного з об’єктів, який перебуває під арештом. Зокрема, це стосується і Будинку Сікорського.

Міністерство оборони України неодноразово подавало клопотання про зняття арешту цього будинку (який знаходиться за адресою: місто Київ вулиця Ярославів Вал будинок 15Б). Однак ухвалою Печерського районного суду м. Києва оборонному відомству було відмовлено у задоволенні клопотання. У подальшому Міноборони подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду щодо оскарження вищезазначеної ухвали Печерського районного суду м. Києва. 29.07.2020 ухвалою Київського апеляційного суду, яка не підлягає оскарженню, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено.

Разом із тим, Головним управлінням майна та ресурсів МОУ до Офісу Генерального прокурора направлено лист від 03.12.2020 № 503/6/10387 щодо зняття арешту вказаного нерухомого майна. Проте арешт з будинку Сікорського наразі не знятий.

Отже, відповідно, будівлю передати до комунальної власності територіальної громади столиці сьогодні просто неможливо, і навіть Кабінет міністрів не в змозі ухвалити відповідне рішення. Тож майбутній музей видатного авіаконструктора й далі залишається лише в довгостроковій перспективі, а будинок руйнується і занепадає.

Українське оборонне відомство, яке є фактичним власником будинку, сьогодні не може передати його Київської міської влади, а та, в свою чергу, не може створити там будинок-музей геніального киянина, відомого на весь світ авіаконструктора Ігоря Сікорського.

Здавалося б, зберігати пам'ять про важливі сторінки історії, щоб виховувати на реальних прикладах молоде покоління - одна з головних чеснот кожної нації. Однак в Україні буває і по-іншому, коли популізм зашкалює, і слова так і залишаються словами, а справи, які роблять під їх прикриттям, насправді меркантильні ...

Тому і зараз замість будинку-музею І. Сікорського в центрі Києва коштує будинок-привид зі сліпими вікнами без скла і списаними графіті стінами. Тому і соромно сьогодні перед нащадками авіаконструктора, ще півтора десятка років тому виділили певні кошти на створення українського музею «Історії повітроплавання і авіації», а в результаті ми все маємо занедбане і майже зруйноване стару будівлю. І головне, що ситуація з тим, хто є і буде його власником - склалася просто патова.

У небо з київського «Ярва»

У самому центрі Києва на вулиці Ярославів Вал стоїть будинок, який належав родині всесвітньо відомого авіаконструктора Ігоря Сікорського. Саме тут на початку ХХ століття на території садиби був досить просторий сад, який досягав до Афанасіївського яру (тепер вул О. Гончара). В саду в шестикутної альтанці майбутній авіаконструктор обладнав столярну майстерню, де з помічником виготовляв деталі літаків і вертольотів. Тут він побудував два перших в Російській Імперії вертольота. Звідси, на причепі до звичайної возі, конструкції Сікорського транспортувалися на Сирецький військовий аеродром, де і здійснювалися більшість польотів.

Історія самої садиби простежується з 1854 року, коли цю ділянку «порожній» землі площею 600 кв. сажнів дісталася колезькому секретарю Я. Загорського. У тому ж році він додав ще 400 кв. сажнів землі і побудував одноповерховий дерев'яний особняк і дерев'яний флігель у дворі.

З 1885-го власником садиби став професор медичного факультету Університету святого Володимира Іван Олексійович Сікорський. В кінці XIX ст. дерев'яний фасадний будинок був знесений, а на його місці збудовано цегельний (будинок № 15), а в 1904-м на місці флігеля з'явився інший цегляний триповерховий будинок (за номером № 15 Б), саме про його долю і йдеться в нашій розповіді. На першому поверсі цього будинку в шестикімнатній квартирі остаточно оселилася родина Сікорських. У 1904-1912 роках тут разом з сім'єю жив син Івана Сікорського Ігор - майбутній авіаконструктор.

Одноповерховий фасадний будинок № 15 не зберігся. У 1904 році, після переїзду в триповерховий будинок, сім'я Сікорських здала його в оренду за 2500 рублів в рік відомому українському композитору Миколі Лисенку, який заснував у ньому власну музично-драматичну школу. Заклад знаходилося в будівлі до 1920 року.

Під час Другої світової війни в будинку розташовувався штаб і командний пункт Київського корпусу протиповітряної оборони, а в 1950-х роках на місці фасадного будинку був побудований готель «Червона зірка» Київського військового округу. До 2000 року обидві будівлі (№ 15 і № 15 Б) перебували у власності ТОВ «Готелю« Козацький »Міністерства оборони України.

Проживаючи саме, тут на Ярославовому Валу, і навчаючись в Київському політехнічному інституті, в 1908-1912 роках Ігор Сікорський спроектував і побудував кілька вертольотів і літаків-біпланів. Ідею вертольота йому навіяли малюнки повітряного гвинта Леонардо да Вінчі. За цей час з 1908 по 1912 роки саме в Києві Сікорський побудував 6 моделей літаків і вертоліт.

У 1910 році молодий авіаконструктор почав створення свого першого аероплана. Свої зусилля він об'єднав з сином київського купця Федором Івановичем Билінкіним, що вже мав певний досвід у цій справі. Біплан був названий БІС № 1 (Билінкін, Йордан, Сікорський). Потім він був перебудований в літак БІС № 2, на який 3 червня 1910 присутності спортивних комісарів Київського товариства повітроплавання Ігор Сікорський вперше піднявся в київське небо, виконав вдалий політ по прямій довжиною в 182 м на висоті 1,2 м тривалістю 12 с. Надалі було скоєно близько 50 польотів на висоті 10 м, але з меншою тривалістю.

У 1911 році Сікорський на своєму літаку С-5 здав іспит на звання пілота. Встановив 4 всеросійських рекорду, здійснював показові польоти, катав пасажирів.

Весь цей час авіаконструктор жив в рідній домівці на Ярославовому Валу. У невеличкій майстерні в садовій альтанці творили історію підкорення людиною повітряного океану.

Новітня історія - суди і угоди

21 червня 2000 між державним підприємством Міністерства оборони України «Готель« Козацький »і однією цікавою організацією, під звучною назвою« Міжнародний благодійний фонд «Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського» був укладений договір оренди, згідно з яким «фонду» передавалося державне майно - « нежитловий триповерховий будинок загальною площею 1460 кв. метрів, розташований в Києві по вул. Ярославів Вал, 15 Б ». Даний будинок був визнаний історичною цінністю, адже в ньому проживав винахідник вертольота, всесвітньо відомий авіаконструктор Ігор Сікорський.

Організація, яка називалася «Міжнародний благодійний фонд« Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського », була близька до одного з Народних депутатів від« Партії регіонів ».

Держпідприємство Міноборони "Готель" Козацький »передало цього фонду садибу Сікорських в оренду на 49 років (!!!). Метою оренди, за документами, було «розміщення орендаря і забезпечення його функціонування». Але сама назва благодійного фонду прямо натякала на те, що в історичній садибі повинен розміститися музей. За умовами договору, орендар повинен відремонтувати і забезпечити охорону будівлі.

Дійсно, Фонд «прописався» на Ярославовому Валу, 15 Б, але тільки юридично. Більше ніяких рухів - ремонту, реконструкції, заселення більше 10 років тут не було. За цей час будівля могли навіть знести і побудувати на її місці висотку чи торговий центр, її врятував лише статус «Пам'ятники історії» (на ньому раніше навіть табличка пам'ятна була, але зараз зникла).

В українському товаристві охорони пам'яток історії та культури згадали, що в один із приїздів в Україну Сергія Сікорського - сина конструктора - тодішній Президент України Віктор Ющенко особисто гарантував, що в будинку на Ярославовому Валу зроблять музей «історії повітроплавання і авіації».

Син Сікорського навіть виділив певні кошти на створення цього музею, але де ці кошти - невідомо. Свого часу в будинку навіть активізувалися «реставраційні» роботи, які полягали в установці будівельних лісів. Простоявши близько року, конструкції так і не дочекалися робочих, і їх розібрали.

Протягом наступних років Міноборони намагалося через суди розірвати цей договір оренди. У 2013 році така спроба виявилася невдалою, «благодійники» переконали суддів в обгрунтованості затримки початку хоча б якихось будівельних робіт, і ті стали на бік орендарів. Крапку в справі в кінці 2013-го поставив Вищий господарський суд України, який залишив будинок за «благфондом» і будівля разом з прилеглою земельною ділянкою державі повернуто не було.

Однак Міністерство оборони продовжило боротьбу за Будинок Сікорського. У Серпень 2015 військовою прокуратурою Київського гарнізону з метою повернення зазначеної будівлі у ДП МО України був направлений черговий позов до суду. 11 грудня 2015 рішенням суду. Києва судовий позов Міноборони про розірвання договору оренди та повернення будинку Сікорського було задоволено.

Міноборони в той час мало намір включити Будинок Сікорського до складу Національного військово-історичного музею. У планах було не тільки відтворити квартиру авіаконструктора, але і створити в будинку музей повітроплавання України. Уже навіть було складено приблизна кошторис робіт. На консервацію, а потім реставрацію цієї пам'ятки було потрібно близько 75000000 гривень.

Однак «благодійний фонд» навіть не збирався втрачати ласий шматок у вигляді будинку та земельної ділянки в центрі Києва. Судова тяганина тривала ще деякий час, від орендарів було кілька апеляцій і скарг, і тільки восени 2016 Вищий господарський суд України поставив крапку в цій справі, підтримав позицію Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та залишив скаргу Міжнародного благодійного фонду без задоволення.

Будинок авіаконструктора Ігоря Сікорського на вулиці Ярославів Вал остаточно повернули в державну власність. Представники Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» підписали акт прийому-передачі об'єкта.

Поки тривала судова тяганина між Міноборони і «фондом», на одному з сайтів продажу нерухомості в Києві з'явився досить цікавий оголошення. Будівля за адресою Будинку Сікорського продавали за 50000000 гривень або 2 мільйони доларів США. І фото, і все характеристики відповідали саме цьому майновому комплексу, який пропонували «під реконструкцію». Не виключаю, що з Будинком Сікорського певні шахраї намагалися здійснити підступний угоду.

Будинок - під арештом ...

Повернувши Будинок Сікорського в свою власність, Міністерства оборони України не відмовилося від планів реставрувати будівлю і створити в ньому музей видатного авіаконструктора. Однак знайти відповідні кошти в країні, яка веде війну з Росією, поки досить складно.

Але на допомогу військовим у вирішенні цього питання прийшов Київрада, який восени 2017 відповідним своїм рішенням підтвердив свій намір взяти будівлю в комунальну власність. Керівництвом ДП «Готель« Козацький »спільно з представниками інституту« УкрНДІпроектреставрація »та Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури КМДА була проведена експертиза об'єкта, підготовлена ​​відповідна документація про стан будівлі, а також була складена програма науково проектно і ремонтно-реставраційних робіт. Однак об'єкт так і не перейшов у комунальну власність Києва.

Іншим рішенням в лютому 2020 столиця взяла зобов'язання використовувати Будинок Сікорського як установа культури. Але процедура передачі будинку знову затягувалася, пам'ятник історії не був переданий місту і не використовується. Будівля знаходиться в занедбаному стані і продовжує руйнуватися. Тому влітку 2020 депутати Київради звернулися до Кабміну щодо термінового вжиття заходів щодо передачі пам'ятника в комунальну власність міста або забезпечити його збереження за рахунок коштів балансоутримувача.

Причина, чому Міністерство оборони України не може передати Будинок Сікорського в комунальну власність - арешт, який накладено на все нерухоме майно держпідприємства МО України «Готель« Козацький ». Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 04.01.2018 року (про накладення арешту на майно ДП МОУ «Готель« Козацький »щодо шахрайських дій колишнього керівництва ДП). Тобто, оборонне відомство не може передати жоден з об'єктів, який знаходиться під арештом. Зокрема, це стосується і Будинку Сікорського.

Міністерство оборони України неодноразово подавало клопотання про зняття арешту цього будинку (який знаходиться за адресою: Київ вулиця Ярославів Вал будинок 15Б). Однак постановою Печерського районного суду г..Кіева оборонному відомству було відмовлено в задоволенні клопотання. Надалі Міноборони подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду щодо оскарження вищезгаданої постанови Печерського районного суду м .. Київ. 29.07.2020 постановою Київського апеляційного суду, яке не підлягає оскарженню, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено.

Разом з тим, Головним управлінням майна і ресурсів МОУ в Офіс Генерального прокурора направлено лист від 03.12.2020 № 503/6/10387 про зняття арешту зазначеного нерухомого майна. Однак арешт з дому Сікорського поки не знято.

Отже, відповідно, будівля передати в комунальну власність територіальної громади столиці сьогодні просто неможливо, і навіть Кабінет міністрів не в змозі прийняти відповідне рішення. Тому майбутній музей видатного авіаконструктора і далі залишається лише в довгостроковій перспективі, а будинок руйнується і приходить в занепад.