В український прокат вийшов голлівудський фільм "Елвіс", який розповідає про трагедію знаменитого музиканта Елвіса Преслі

Головна загадка, яку доведеться вирішувати глядачеві після перегляду "Елвіса" - навіщо режисер Баз Лурман обрав для розповіді про одного з найвидатніших музикантів 20 століття історію його взаємин з його менеджером так званим "полковником Паркером"? Про те, що в цьому немає жодної логіки, говорить і назва фільму – хто б на нього пішов, якби на афіші було написано, наприклад, "Елвіс та Паркер"?

До речі, у реальному житті Паркер (насправді він не був Паркером, як і полковником – це звання він отримав від губернатора одного зі штатів за участь у виборчій кампанії) був не найкращим менеджером для свого підопічного. Наприклад, після того, як The Beatles відібрали у Елвіса (якого, до речі, глибоко поважали як музиканта) звання "кумира №1", Паркер так і не зміг придумати, як змінити імідж Преслі.

Не зміг – чи не захотів. Адже він і так стриг купони, вибиваючи для Преслі великі контракти, з яких отримував 50% доходів (спочатку ця цифра була лише 25%). Чим більше Елвіс старів, набирав вагу і ставав залежним від ліків, тим більше він залежав і від Паркера - їхні стосунки порівнювали навіть із сімейною парою.

Існує думка, що залежністю від ліків Преслі також "зобов'язаний" Паркеру. Адже саме "полковник" влаштував йому контракти на концерти у Лас-Вегасі, які розпочиналися пізно ввечері та тривали до ночі. В результаті Елвіс, якому після концертів треба було ще й зняти збудження, вживав все більше снодійних, прокидався тільки в другій половині дня і приходив до тями лише за допомогою тонізуючих ліків. При цьому він не вважав себе чимось на кшталт наркомана, оскільки ліки були легальними та їх йому виписував лікар. І ось тут є ще одна обставина, що кидає тінь на Паркера - є гіпотеза, що причиною укладання "полковником" лас-вегаських контрактів була його, Паркера, пристрасть до азартних ігор.

Втім, у фільмі це подається не як гіпотеза, а як факт – Паркер обіцяє влаштувати контракти на виступи Преслі у Лас-Вегасі в обмін на прощення його, Паркера, гральних боргів та відкриття необмеженого кредиту у майбутньому. Але й до цього "полковник" цікавився в контрактах свого підопічного насамперед тим, що дістанеться йому самому - саме тому про Елвіс знімався у бездарних ролях у голлівудських другосортних фільмах, де Паркера цікавив лише розмір гонорару свого клієнта, оскільки він отримував свої 50%. від нього. Втім, він і тут не виявив менеджерського чуття - наприклад, відмовився від того, щоб Преслі зіграв головного героя, яка дісталася Джону Войту в одному з найкращих фільмів 60-70-х років "Опівнічний ковбой".

В "Елвісі", де Паркера грає великий і абсолютно невпізнанний Том Хенкс, все це є - в другій його половині, яка присвячена саме цій темі і виглядає як занудна драма або мелодрама, переглядаючи яку глядач співчуває Преслі і собі і чекає, коли ж все це закінчиться (фільм триває дві з половиною години). Скажімо прямо - спостерігати деградацію Преслі, якого грає Остін Батлер, неприємно, а то й болісно. Та й незрозуміло, навіщо - нудніше могла б бути лише ідея зняти, наприклад, фільм про Сіда Баррета після того, як його вигнали з Pink Floyd.

Зате перша половина "Елвіса", де він ще молодий і енергійний, просто чудова. Можна довго перераховувати, чим саме - енергетикою молодого Елвіса та "негритянської" (тоді це слово ще було дозволено - до речі, розгул расизму в США в ті роки показаний дуже докладно) музики, на якій і з якої він виріс, ретельною передачею атмосфери життя в США 50-х-початку 60-років (робота костюмерів, декораторів та художників чудова) і т.д. Але простіше сказати, що це обов'язково варто побачити на кіноекрані.

Фото: кадр з фільму Pinterest