В український прокат вийшли два французькі фільми: комедія "Агент 117: З Африки з любов'ю" та хорор "Календар смерті"

Здавалося б, для вихідних вибір очевидний – комедія. Але справа в тому, що "Агент 117: З Африки з любов'ю", як очевидно, вже з самої назви, щось на зразок французької пародії на кінобондіану, не такий вже й смішний. Як, здивується хтось, хіба французи вміють знімати кумедні комедії - і згадає, звісно, фільми з П'єром Рішаром? Ще як вміють, відповімо ми – і навіть із П'єром Рішаром. Тому що якщо виключити кілька найвдаліших фільмів із ним, то ми зустрінемо там і плоский гумор, і затягнутість, і той простий факт, що фільм ні про що.

До речі, українці у віці можуть згадати, з яким нетерпінням вони чекали у прокаті продовження блискучого "Високого блондина у чорному черевику". А отримали в його якості щось невиразне з кумедними трюками, Заряду сценаристів вистачило лише на перший фільм. Що вже тоді говорити про "Агента 117", якщо це одинадцятий фільм у цій серії? Інша справа, що творці фільму намагаються переважити його недоліки тим, що французи, на відміну від Голлівуду, можуть ще собі дозволити - неполіткоректністю, тобто глузуванням над усім і вся, за що ліберальна громадськість у США фільм уже роздерла б. Але є і його дію про всяк випадок перенесли в 1981 рік, щоб не образити ненароком когось "з діючих".

І в цьому сенсі краще піти на хорор "Календар смерті". (Взагалі оригінальна назва у нього просто "Календар", але наші прокатники вважали, що цього мало для залучення глядачів".) З погляду чисто професійної майстерності фільм на голову вище "Агента 117", та й сюжет придуманий цілком оригінальний.

Дівчині-інвалідові її подруга дарує на день народження старовинний дерев'яний календар у формі шафки з висувними скриньками, яку вкрала десь на ярмарку в Німеччині. Коли б'є північ, чергова скринька відкривається - і в ній лежить цукерка. Дівчина з'їдає з цікавості першу цукерку, потім другу, і раптом розуміє, що це виконує її бажання. Природно, що головним її бажанням є знову ходити (вона навіть займалася в юності балетом) - та тільки її попереджають, що шлях до цього довгий, і вона на ньому має вбити тих, кого любить. Спочатку – побічно, а потім і своїми руками.

Тут треба сказати, що американці з їхньою вірою в точну теорію драматургії обмежили б кількість таких скриньок, цукерок у них і, відповідно, жахливих подій, а у французькому фільмі вони нескінченні. Але, з іншого боку, глядачеві в кінозалі подітися нікуди, тож доводиться терпіти.

Фото: Twitter