Уже в трьох країнах світу місцева влада закликала заборонити школярам дивитися серіал «Гра в кальмара»

Якщо в сьогоднішній статті про Жан-Клода Ван Дамма ми згадали 90-ті роки, зараз доведеться промандрували в часі ще далі - в 60-і, роки фантастичної популярністю в Україні трилогії про Фантомаса. Втім, найпопулярнішим актором в ній був ні Жан Маре, який грав Фантомаса і журналіста Фандора, а незрівнянний комісар Жюв у виконанні Луї де Фюнеса. Але ми зараз не про це. Після того, як першого «Фантомаса» показали в кінотеатрах, особистість таємничого злочинця наскільки вразила українських хлопчаків, що почалась гра (див. відео) - зателефонувати по незнайомому номеру телефону і сказати: «Увага! Через кілька хвилин вас відвідає Фантомас». Гра була, звичайно, ідіотською - досить уявити собі, що на іншому кінці телефонного дроту був літній пенсіонер або людина з хворим серцем, але хто з хлопчаків тоді про це думав? Більш того, це не завадило потім показати в прокаті ще два фільми кінотрилогії, «Фантомас розбушувався» і «Фантомас проти Скотланд-Ярду». Навіть тоді влада розуміла, що заборонений плід буде здаватися ще більш солодким. До речі, тут можна згадати, які легенди ходили свого часу про «розпусту» у фільмі Федеріко Фелліні «Солодке життя» - і тільки коли він став доступним українським глядачам, виявилося, що стрічка майже, якщо можна так висловитися, невинна в цьому сенсі.

Згадали ми про це тому, що з приводу південнокорейського серіалу «Гра в кальмара» (нашу рецензію на нього див. тут) надходять все нові пропозиції з приводу заборони перегляду для дітей. Після того, як така пропозиція була зроблена у Франції, а потім ще і в Бельгії, естафетну паличку, як повідомляє The Guardian, підхопила Британія. І ось вже місцеве самоврядування одного з міст на півдні острова, висловлюючи стурбованість з приводу того, що молодші школярі копіюють гру з серіалу, радить батькам забороняти своїм дітям його дивитися.

Правда, порадники самі собі суперечать, бо вказують, що діти бачать ці ігри не тільки в серіалі, але і у вигляді епізодів в TikTok і YouTube. Але справа не тільки в цьому, а в тому, що будь-які заборони, як добре відомо, лише розпалюють інтерес до того,що забороняється. Тим більше, якщо воно легко доступно, як в нинішні часи, через альтернативні джерела. Тут можна згадати про так званий «ефект Стрейзанд», добре відомий тим, хто вивчає феномени масової свідомості.

На початку нульових років в США фотограф Кеннет Адельман в рамках проекту вивчення процесу ерозії узбережжя Каліфорнії зробив 12200 знімків, на одному з яких був будинок Барбари Стрейзанд. Кінозірка звернулася до суду з вимогою стягнути з фотографа за порушення приватності її особистого життя аж $50 млн. Інформація потрапила в ЗМІ, після чого відкрилися чудові факти. Так, до звернення Стрейзанд в суд фотографію її будинку завантажили в інтернеті 6 разів (2 з них - її адвокати для позову), а через місяць після позову - 420 тисяч разів.

Але найцікавіше сталося в фіналі. Суд відхилив позов Стрейзанд, постановив, що вона повинна сплатити всі витрати Адельмана у цій справі, фото її будинку помістило в свій фотоархів агентство Associated Press, завдяки чому його надрукували ЗМІ всього світу. А на сайт Адельмана, який до цього був мало кому відомий, зайшли понад мільйон відвідувачів.

фото: Twitter