«Я все ще думаю про табір ...» Героїня французького Опору померла на 104-му році життя

Іветт з'явилася на світ в розпал Першої світової — сьомою дитиною в селянській родині, яка жила в департаменті Марна — знаменитому виноробному регіоні. У 1938-му дівчина почала працювати вчителькою в крихітному містечку Жіонже, будучи, за сумісництвом секретарем мера.

Вступивши в Опір після окупації Франції нацистами в 1940-му, Іветт починає постачати документи і продовольчі картки ув'язненим, які втекли з табору в Базанкуре, євреям і військовополоненим, яких її брат Жорж ховав на своїй фермі.

Вона також вкриває осіб, засуджених до відправки на примусові роботи в Німеччину, бійців «Вільної Франції» і британських льотчиків.

19 червня 1944 року Ланді заарештували прямо під час уроку і, після допиту в Гестапо, ув'язнили в Шалон-сюр-Марн, де вона взяла всю провину на себе, намагаючись врятувати братів і сестер, що також допомагали Опору. Далі була в'язниця в Роменвілі, концтабір під Саарбрюкеном і, нарешті, Равенсбрюк — найбільший нацистський табір для жінок, де Іветт стала ув'язненою №47360.

«Це інший світ: голодні істоти з виснаженими тілами, порожні очі, голені голови... — згадувала вона багато років по тому. — Через кілька днів ми будемо схожі на них. Ми... повинні залишити все: прикраси, одяг, ліки, окуляри, взуття. Потім загальний душ у величезному сараї і дезінфекція. Нас не впізнати з обрізаним волоссям».

Жінка на все життя запам'ятала, як її змусили роздягтися перед офіцерами СС: «Тіло оголене, а мозок раптово перетворився на шматки. Ти немов діра, повна порожнечі, а навколо ще більша порожнеча».

16 листопада того ж року Іветт перевели в один з так званих зовнішніх таборів Бухенвальда — Шлібен, присвоївши номер 208. В'язні були звільнені Червоною Армією 21 квітня 1945 року, але Ланді з групою в'язнів довелося пройти ще 200 кілометрів до Галле, звідки 8 травня 1945 року їх доставили літаком до Парижа.

Її сестра Берта теж була ув'язнена в Німеччині, а старшого брата Люсьєна депортували в Аушвіц, але обидва вижили, на відміну від брата Жоржа, який загинув в таборі.

До 1959 року Іветт не ділилася спогадами про пережите в роки війни, але потім почала розповідати юному поколінню про Опор, боротьбу, депортації. «Я все ще думаю про табір кожен день... перш ніж заснути», — зізнавалася жінка в інтерв'ю AFP у 2017 році.

Французький режисер циганського походження Тоні Гатліф вивів образ мадемуазель Ланді у своєму фільмі 2009 року «Сам по собі», що отримав Гран-прі Монреальського кінофестивалю. Мемуари Іветт під назвою «Павукова мережа» вийшли у 2012 році.

До свого сторіччя жінка була удостоєна звання Великого офіцера ордена Почесного легіону — володарів цієї нагороди одночасно не може бути понад 250 осіб. На питання, чим вона керувалася в житті, відповідала: «Завжди питай: куди ми йдемо, з ким, що будемо робити? Кожна людина повинна відповідати за себе незалежно від віку».

Мер міста Еперне, в якому провела останні роки життя Іветт Ланді, зазначив, що ця смілива жінка «відстоювала честь Франції в найпохмуріші часи нашої історії». Варто відзначити, що героїня Опору виступала і перед німецькими школярами, вважаючи надзвичайно важливим процес франко-німецького примирення.

Віктор Маковський