Відрижка розмови Байдена та Путіна: чому Україні час готуватися до нових проблем з Донбасом

Ні для кого не є секретом той факт, що після 2014 року – окупації Криму та захоплення частини Донбасу – одним із ключових завдань Росії є примусове інтегрування в Україну «Д-ЛНР». Проте загрози та шантаж Кремля за майже 8 років воєнних дій так і не дали результатів. Проте після нещодавнього загострення біля кордонів з Україною, схоже, Кремль добився важливого – хоч і проміжного – результату.

Нещодавнє спілкування президентів США та Росії Джо Байдена та Володимира Путіна хоч і обмежилося дуже сухими пост-релізами, проте подальші події свідчать про те, що сторони знайшли точки дотику щодо «українського питання». Демонстрацією цього стала зміна позиції Кремля щодо приєднання США до Нормандського формату переговорів щодо Донбасу. У Міністерстві закордонних справ Росії заявили, що в Кремлі вже немає протипоказань проти участі Білого дому в цих переговорах.

Читайте також: Байден скликає нові переговори за участю США, НАТО та Росії

«У принципі протипоказань до підключення США немає, оскільки вони реально впливають на Україну, і від позиції Вашингтона залежить дуже багато у врегулюванні українського конфлікту. У принципі, якщо США реально готові зробити свій внесок, ми завжди були відкриті до того, щоб Америка впливала на Київ», — сказав в.о. директора третього європейського департаменту МЗС Росії Олега Красницького.

Красницький додає, що інші сторони, що беруть участь у переговорах, а саме Німеччина та Франція, будуть не проти приєднання до роботи США. Він назвав це питання технічним.

У свою чергу, у Вашингтоні розкрили деякі подробиці «договірняка» щодо Донбасу, який, до речі, обговорювався без участі України. Екс-посол США в Україні Стівен Пайфер агентству Associated Press заявив, що американська влада може попросити Україну поступитися частиною автономії Донбасу.

За його словами, йдеться про надання Донбасу права проводити самостійну політику у сферах охорони здоров'я, охорони ладу та шкільної освіти.

"Але я не бачу, щоб Вашингтон підштовхував українців до кроків, які поставили б під загрозу їхній суверенітет або здатність національного уряду приймати рішення", - наголосив Пайфер.

Утім, у Києві явно так не рахують. Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк у коментарі Liga.net заявив, що бойові дії на Донбасі продовжуються, тому питання зараз не в тому, що прописано у законодавстві. Подоляк заявив, що в законодавстві можна прописати, наприклад, що в ОРДЛО немає боїв і там все мирно – проте російська сторона продовжує вкладатися в бойові дії, а не у мирне життя, тому «проблема явно не в тому, що прописано чи не прописано українському законодавстві».

Він зазначив, що Росія не забезпечила виконання навіть базових пунктів домовленостей про припинення вогню, звільнення заручників та нормальну роботу КПВВ. Як можна говорити про політику, коли елементарні життєві умови не забезпечені, навіть незважаючи на те, що це неодноразово обіцялося? Тому ми звертаємо увагу на реальні факти на Донбасі – те, що називається on the ground», - наголосив Подоляк.

При цьому коментуючи публікацію АР загалом, радник Андрія Єрмака зазначив, що анонімні джерела та гіпотетичні міркування – завжди «дуже ненадійний фундамент, щоб складати свою точку зору», і часто бувають чиєюсь інформаційною провокацією.

Утім, як розповіли Lenta.UA інформовані джерела, дійсно існує «дорожня карта», яку узгодили і у Вашингтоні, і в Москві. «Цими питаннями займається заступник держсекретаря Вікторія Нуланд, яка у середині жовтня приїжджала до Москви. Тоді, нагадаю, ніхто так публічно не пояснив, про що домовлялася американський дипломат у Росії. Зараз після спілкування Байдена з Путіним стає очевидним, що сторони рухаються синхронно. Найнебезпечніше для України, якщо нас примушуватимуть до того, щоб повернути Донбас на умовах Кремля. Фактично це повторення історії Придністров'я», – вважає джерело.

Варто зазначити, що Київ протягом усіх років чинила опір такому сценарію. Це стосувалося і часів президентства Петра Порошенка, нічого не змінилося у Зеленського, який спочатку наївно розраховував забезпечити мир, але пізніше зрозумів, що це загрожує Україні втратою державності.

«До речі, Білий дім взагалі врахував такий аспект ситуації, як понад мільйон паспортів РФ у «Донбасі» (тобто десь половина населення територій, навколо яких йде торг)? Як оформляти юридично «деяку автономію» окупованим територіям з іноземним населенням?», - запитує політолог Олексій Голобуцький, який говорить про низку колізій, які очікують Україну у разі реалізації подібного сценарію.

«Скажімо, влада України могла б спокуситися знайомим форматом референдуму «запитати у 25 областей, чи згодні вони надати політичну автономію ОРДЛО» - але це суперечить Конституції, бо питання стосується територій. Крім того, це з певної точки зору зміна державного устрою, бо маємо унітарну державу. Плюс сама концепція «питати у більшої частини громадян, чи готові вони відселити окремо меншу частину таких же громадян» (якщо не брати до уваги паспорта РФ, а вважати жителів ОРДЛО за умовчанням «такими ж громадянами України») – це апартеїд і правовий абсурд», – зазначив експерт.

На думку Голобуцького фактично йтиметься про визнання окупаційних режимів легітимними структурами, повноцінними державами (оскільки надання певної автономії вимагає для початку визначення конкретної території автономії, тобто визнання кордонів «донбаських держав»), а й визнання фактичної анексії не лише Криму, а й Донбасу.

«Тобто, цим рішенням Україна офіційно погодиться на втрату 7% територій… Але головне питання: а що ми за це отримаємо? Причому це має бути щось рівнозначне відмови від своїх територій на кілька десятиліть. Наприклад, вступ (а не ПДЧ) до НАТО. Зброя, військові бази з належним контингентом – тобто повне забезпечення безпеки подальшого наступу Росії. При цьому вступ до ЄС не може бути еквівалентною заміною, тому що не гарантує військовий захист і збереження державного суверенітету. Але...», – каже Олексій Голобуцький.

Проблема полягає в тому, що Україна в цій історії є розмінною монетою у відносинах між США та Росією.

«Цілком припускаю, що американці, для яких росіяни – це питання позавчорашнього дня, не хочуть і не витрачатимуть на них ресурси. І якщо українці прогнуться – то американці із задоволенням використовують це, щоб росіяни остаточно не лягли і не лягали під Китай. Ось тільки цей тиск – він на кого? На Зеленського? Ну ок, вирішить раптом Зеленський підписати собі смертний вирок у політиці та втілити це у життя. Все це треба простягати через Верховну Раду. У якій «зелені» вже не мають більшості за фактом. І хто ж дасть голоси за такі закони? ОПЗЖ? Ну припустимо. Але навіть у самих слуг щонайменше половина не проголосують ні за що подібне. Просто тому, що після такого голосування вони додому боятимуться повернутись. Я вже мовчу про масові протести, які почнуться миттєво і знесуть Зеленського, як тільки він просто заікнеться про щось подібне», - зазначає журналіст та блогер Богдан Буткевич.

Тут важливий момент: абсолютна більшість українців, за соціологічними опитуваннями, виступають категорично проти надання окупованим територіям будь-яких автономних статусів. І можливі домовленості між Вашингтоном та Москвою нічого тут не змінять.

«Отже, будь-хто може хотіти що завгодно. Головна мета України – за будь-яку ціну не допустити нам втюхування ОРДЛО не на українських умовах. Краще заморозити цей конфлікт на десятиліття, аніж дозволити занести собі гангрену, яка неодмінно вб'є весь ослаблений організм», – вважає Буткевич.

Втім, тиск на Київ лише починається. І велике питання – чи зможе витримати Банкова пресинг із Берліна, Парижа, Москви, а тепер ще й із Вашингтона…

Читайте також: Стало відомо, скільки українок утримується у в'язницях бойовиків у «Л/ДНР»