«Оскар» наближається: оцінюємо шанси на приз фільма «Дівчина, що подає надії»

До церемонії вручення премії Американської кіноакадемії, яка відбудеться 25-го квітня по Лос-Анджелесу, залишилося всього нічого. Але цього часу якраз вистачить для того, щоб ми представили читачеві по одній в день (про «Манка» і «Суд над чиказькою сімкою» ми вже писали), стрічки, що претендують на нагороду в головній номінації - «За кращий фільм». Сьогодні - черга «Дівчини, що подає надії».

Стрічка номінована на п'ять «Оскарів», з яких чотири належать до головної п'ятірки - за кращий фільм, сценарій, режисуру (це режисерський дебют Еміральди Феннел, яка також написала сценарій), головну жіночу роль (Керрі Малліган) і монтаж. Як не дивно (тут автор цих рядків, як-не-як дипломований кінодраматург, розходиться в думках з численними кіноорганізаціями, що нагородили «Дівчину» саме в цій номінації), найбільші шанси на «Оскар» у фільму, крім нагороди Керрі Малліган, саме за його слабке місце - сценарій.

На жаль, без спойлерів пояснити це розбіжність у думках не можна. Скажемо тільки, що «Дівчина, що подає надії» починається з того, що головна героїня Кассандра (Кессі), прикидаючись в різних барах п'яною, піддається пропозицій чоловіків довезти її додому. Тільки везуть вони її додому не до неї, а до себе, сподіваючись на легкий п'яний секс - і тут-то Кессі їх «обламує». Після першої півгодини перегляду з'ясовується, що причина цього криється в студентській юності, коли її п'яні однокурсники по медичному коледжу згвалтували її і теж п'яну подругу Ніну. Подруга згодом померла, а Кессі, для якої Ніна була близька як сестра, пішла з коледжу.

Тут треба сказати, що фільмів на цю тему останнім часом з'явилося відразу кілька, і всі їх, як мінімум, режисери, а то і автори сценаріїв - жінки. Справа тут, очевидно, в тому, що фільмів про те, як бандити, хулігани тощо, жорстоко згвалтували дівчину, а вона їм потім влаштовує помсту, Голлівуд зняв багато. Але тут присутній інший поворот сюжету - чоловіки, які брали участь в цьому інциденті (як і в інших вищезазначених фільмах), його, якщо можна так сказати, «згвалтуванням в чистому вигляді» не вважають. За їхньою логікою це, з одного боку, «недобрий вчинок по п'янці», але, з іншого боку, дівчина ж не пручалася і сама пішла до них додому. Ну а те, що п'яна була - так «сама винна».

І те, що для жінки це - травма на все життя, яку вона потім витісняє в свою підсвідомість, розуміють в реальному житті зазвичай тільки жінки. Звідси і велика кількість сьогоднішніх зізнань актрис Голлівуду про те, що в юності вони пережили згвалтування. Адже за голлівудськими стандартами недавнього часу це був просто «секс по п'янці» - з ким, мовляв, не буває. І тут, звичайно, сценарій Феннел заслуговує усіляких похвал і нагород.

Але остання чверть фільму, коли Кессі переходить до реальної помсти, виглядає дуже вже надуманою. Або, кажучи професійною мовою, сконструйованою в усіх сенсах - від чисто побутового і сюжетного, до того, як саме Кессі спокутує свою провину, як їй здається, перед Ніною (вона всі ці роки стратила себе за те, що залишила подругу в той фатальний день наодинці з п'яними однокурсниками).

Але це особиста думка автора цих рядків, а ті, хто відає нагородженням призами, як показали минулі місяці, вважають по-іншому. Так що з точки зору Американської кіноакадемії у «Дівчини, що подає надії» (переклад назви, до речі, невдалий - буквально Promising Young Woman перекладається як «Багатообіцяюча дівчина»), непогані шанси на нагороду за кращий сценарій. 

І, звичайно, заслуговує «Оскара» Керрі Малліган - але це якщо не втрутяться міркування політкоректності.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: Twitter