У прокат виходить фільм «Доктор Сон»: чому Стівен Кінг ненавидів екранізацію своєї кращої книги

Події роману «Доктор Сон», який Стівен Кінг написав через 37 років після «Сяйва», розповідають про новий поєдинок вже дорослого Денні Торранса зі всемогутнім злом. 40-річний Денні працює в передмісті Нью-Йорка в хоспісі, використовує свій дар «сяйва» для допомоги безнадійним хворим - і відгукується на прохання про допомогу дівчинки Абри, яка володіє таким же даром, що і він.

Дівчинку переслідують члени таэмного товариства, які є вампірами, що полюють за такими дітьми як Абра і яким був колись Денні (див. перший трейлер). І йому доводиться повернутися в той самий «зачарований» готель «Оверлук», який колись вбив його батька і ледь не вбив його самого і його мати.

Критики вважають, що роман «Доктор Сон» поступається своєму пріквелу, і в цьому є свій резон. «Сяйво» - дійсно геніальна книга, написана Кінгом в 30 років, коли він, як і його головний герой, боровся з кошмарами, викликаними його алкоголізмом. Але в той же час Кінг був тоді ще молодим і дуже талановитим письменником, який мріяв написати, хоча і в специфічному жанрі «хоррор», по-справжньому реалістичний роман. І ось це поєднання неможливого і цілком реалістичної ситуації, в якій воно відбувається, і стало головною «фішкою» «Сяйва» (див. другий трейлер) - як, наприклад, в творах Франца Кафки.

Книга вразила п'ятдесятирічного Стенлі Кубрика, який на той час, знявши «Космічну Одіссею 2001 року» та «Механічний апельсин», вважався одним з кращих кінорежисерів в світі. І він зробив по ній екранізацію, яка стала одним з кращих фільмів в історії кіно в цьому жанрі і навіть в історії кіно в цілому.

Оскільки Кубрика в той час вважали генієм, який може собі дозволити все, він собі на зйомках «Сяйва» все і дозволяв, в деяких сценах вимагаючи від акторів до 70 дублів. Навіть Джека Ніколсона, який був у той час суперзіркою, Кубрик виснажував настільки, що той, незважаючи на весь свій буйну вдачу, після зйомок в знемозі падав у ліжко. Що вже говорити про Шеллі Дюваль, яку Кубрик навмисно, щоб вона була більше схожа на свою героїню, протягом усіх зйомок доводив до істерики.

В результаті Кубрик встановив рекорд, який навряд чи вже хтось перевершить - при монтажі фільму в кошик пішло 400 кілометрів відзнятої плівки. Але своє він отримав - деякі епізоди у фільмі (див. третій і четвертий трейлери) вийшли просто геніальними (недарма відсилання до них є в «Докторі Сон»), а сцена, в якій герой Ніколсона трощить сокирою двері, пробиваючись до дружині і сина, щоб їх вбити, постійно називається критиками і глядачами найстрашнішою в історії кіно.

Проте, фільм Стівену Кінгу не сподобався - і було чому. Визнаючи його чисто кінематографічну високу якість, Кінг терпіти не міг фільм за те, що в ньому Кубрик перекрутив те, що для Кінга було в романі головним. Так, Стівен, який страждав, як уже було сказано, під час написання «Сяйва» на алкоголізм, переніс в роман реальні події, як він через це поступово втрачав зв'язок з родиною, яка починала його боятися.

«У моїй книзі головний герой бореться за своє психічне здоров'я - і врешті-решт втрачає його, - пояснював Кінг. - І це трагедія. У фільмі ж ніякої цієї трагедії немає, так як вже з перших кадрів зрозуміло, що Джек Ніколсон грає людину божевільну, як сортирний щур». А дружина героя, яку грала вищезгадана Венді Дюваль, з самого початку фільму виглядає, вказував Кінг, як безпорадна потенційна жертва, хоча в романі вона сильна і рішуча жінка. В результаті Кінг порівнював фільм Кубрика з автомобілем «Кадилак» тих років - «гарний, блискучий, але без мотора». І хоча це, як показали наступні роки, перебільшення, але, наприклад, в тому, що стосується двох головних героїв, письменник мав рацію.

Та вся справа тут в тому, що Кубрик і не збирався екранізувати роман, який був для Кінга дуже особистим, буквально. Він бачив у ньому тільки привід для свого власного особистого висловлювання. Ось що буває, коли зійдуться два генія.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Фото: Den of Geek