Солодко-кислий смак: які складності виявило закордонне турне Зеленського

Провідні світові медіа продовжують активно обговорювати нещодавній візит до Сполучених Штатів Володимира Зеленського, про який розповіла Lenta.UA у деталях. Як зазначив телеканал CNN, у США президент України отримав «неоднозначний прийом». Справді, на відміну від 2022-го, цього року не сталося виступу пана Зеленського перед Конгресом у повному складі. Натомість законодавці вели переговори з українським лідером за зачиненими дверима, а їх оцінки підсумків цієї бесіди не давали однозначних відповідей, якою і в яких обсягах надаватиметься подальша допомога Києву.

Зустріч із господарем Білого дому також вийшла досить неоднозначною. Хоча Джо Байден пообіцяв підтримувати Україну «стільки, скільки потрібно» і виділив новий пакет озброєнь на $325 млн, західні ЗМІ зазначають, що це стало слабкою втіхою на тлі відсутності прогресу щодо додаткових $24 млрд. для Києва, щодо яких був запит американського президента до Конгресу.

Читайте також: Україна підписала з Канадою угоду про вільну торгівлю

Інша річ, що коли Зе вже залишив США, з'явилася інформація про непублічні рішення Адміністрації Байдена. Зокрема, у суботу, 23 вересня, британська газета Financial Times з посиланням на джерела повідомила: Білий дім таки ухвалив позитивне рішення щодо далекобійних ракет. За даними джерела видання, розширення асортименту військової допомоги вирішили поки що не анонсувати, щоб "не попереджати" про свої плани російських військових. Американські медіа також підтвердили цю інформацію, зазначивши, що під час переговорів Джо Байден пообіцяв Володимиру Зеленському «невелику партію» ATACMS із касетними боєголовками у найближчі тижні. Нагадаємо, що ATACMS - твердопаливна балістична ракета класу земля-земля виробництва американської компанії Lockheed Martin. Дальність застосування – до 300 км. Пусковими установками ракет ATACMS є реактивні системи залпового вогню M270 MLRS та M142 HIMARS, які вже поставлені для ЗСУ.

Військові експерти переконані в тому, що ці далекобійні ракети, які б'ють на кілька сотень кілометрів, можуть допомогти наростити частоту та інтенсивність ударів української армії по тилах рашистів, а також по лініях постачання. У тому числі й у Криму та на півдні України. До того ж, вважають профільні фахівці, з ATACMS наступ ЗСУ просувався б набагато швидше.

«Українська сторона ніколи не приховує, що хоче тисячі ракет ATACMS. Але, по-перше, на жаль, американці не мають стільки ATACMS. По-друге, американці ведуть дискусію, що має бути сегментоване посилення в окремих важливих ділянках. Якщо нам справді дають касетні ATACMS (американці застосовували такі ракети для знищення іракської ППО), то може оперативніше та результативніше «виноситися» протиповітряна оборона в Криму, а також передові аеродроми біля лінії фронту, з яких піднімаються російські ударні вертольоти. Це добре, тому що якщо починати збивати російські гелікоптери К-52 ще до того, як вони злітають у повітря, це може прискорити темп нашого контрнаступу», - зазначив недавно в ефірі телемарафону військовий експерт Іван Киричевський.

У свою чергу, політолог Олександр Кочетков наголошує: «В українському суспільстві сформувалася думка, що головні союзники свідомо дозують нам постачання сучасної зброї. І причин тут як дві. По-перше, союзники хочуть варити жабу – Росію поступово, щоб не спровокувати її на щось апокаліптичне проти країн НАТО. По-друге, якби війна закінчилася у 2023 році, то військово-промисловий комплекс США та Європи просто не встиг відбити витрати на розконсервування промислових ліній з масового виробництва зброї та боєприпасів. Це приклади характерних напівміфів нинішньої війни, за якими українці стають жертвами цинічної realpolitik і того, що західний бізнес хоче заробити більше грошей. Але обидві наведені вище причини небезпідставні. Космічна розвідка свідчить, що недоімперія активно намагається відновити діяльність ядерного полігону на Новій Землі. Якщо росіянам вдасться провести успішні ядерні випробування стратегічної та тактичної ядерної зброї, світ серйозно наблизиться до потенційного апокаліпсису. І не зважати на це лідери демократичного світу не можуть. Звідси й поступовість, яку я, наприклад, особисто, не сприймаю, але розумію. А щодо другого аргументу, то так, гроші все-таки правлять світом. І під час миру, і під час війни також. Однак, перш ніж висувати претензії до меркантильних союзників, потрібно спочатку подивитися в дзеркало. Хіба Україна повністю перейшла на військові колії? І замість перекладки бруківки в містах почали масово виробляти дрони? Ми перестали витрачати гроші у ресторанах та інших розважальних закладах та направили їх на допомогу нашим воїнам? Правоохоронці вже не знаходять у військкомів якихось казкових статків? У нас хоча б почалося розслідування, чому Україна, в якій після СРСР залишився дуже потужний ВПК, до початку війни опинилися лише з двомісячним запасом снарядів та патронів? На ці запитання відповідь одна: «Ні».

«Якщо країна не самодостатня хоча б за основними оборонними показниками, вона буде змушена звертатися за допомогою. Яку доводиться приймати з подякою навіть якщо вона не завжди відповідає нашим потребам. Тим більше, бажанням. Тому ракети ATACMS та інше буде. Але тоді й у тій кількості, як вирішать наші союзники, виходячи зі своїх стратегічних інтересів. Тому що ми за тридцять років про українські стратегічні інтереси не дуже замислювалися», - підсумовує Олександр Кочетков.

Їздив Володимир Зеленський до Америки, втім, не лише за військовою допомогою, а й за глобальною підтримкою від Глобального Півдня. У Нью-Йорку президент України на полях ООН намагався переконати нейтральні країни засудити дії Москви і хоч на словах підтримати його «формулу миру». Ця місія великим успіхом не увінчалася. Хоча в цілому представники Глобального Півдня засуджували бойові дії як такі і навперебій підтримували «мирні плани». Але приєднуватись до «формули миру» ніхто не поспішав. І єдине, що, мабуть, Київ зміг занести собі в актив на цьому напрямі, це згода більшості держав з тим, що територіальна цілісність є важливим пунктом Статуту Організації Об'єднаних Націй.

На відміну від дискусійного в плані результативності вояжу Зеленського до США, його візит до Канади виявився набагато успішнішим. Тут український президент провів переговори з прем'єром країни Джастіном Трюдо, виступив перед парламентом та зустрівся з діаспорою. Більше того, Оттава виділила Києву пакет військової допомоги приблизно на $500 млн, до якого, зокрема, увійдуть бронемашини та танки Leopard 2.

Дорогою додому пан Зеленський зробив кілька зупинок. Він заїхав до Ірландії, де в аеропорту зустрівся з головою Суверенної ради Судану Абдель Фаттахом аль-Бурханом, який із квітня 2023 року зі своєю армією протистоїть бунтівникам. "Обговорили спільні виклики безпеки, а саме діяльність незаконних збройних формувань, що фінансуються Росією", - заявив за підсумками переговорів Зе.

Згодом нинішній президент зупинився у Польщі. За великим рахунком, усі закордонні маршрути глави української держави з лютого 2022 року пролягають через Польщу, але не щоразу Зе зупиняється тут для якихось заходів. Нині ж відносини Києва та Варшави – за три тижні до польських виборів – опинилися у кризі. Причиною розбрату, як уже писала Lenta.UA, стало рішення правлячої партії «Право і справедливість», яка, бажаючи захистити місцевих фермерів і, головне, зберегти голоси сільських жителів, запровадила ембарго на українське зерно всупереч позиції Єврокомісії.

У результаті Україна ввела ембарго на польські фрукти, а політики та дипломати обох країн пустилися у словесні суперечки. Тому, коли Володимир Зеленський раптово заїхав до польського Любліна, могло здатися, що Київ та Варшава знайшли в собі сили врегулювати конфлікт на найвищому рівні. Але не так сталося, як гадалося. Справа обмежилася невеликим заходом, на якому український гарант вручив держнагороди двом волонтерам із Польщі за допомогу українським біженцям. Відзнаки зокрема отримали журналістка Б'янка Залевська та волонтер Даміан Дуда.

Відсутність зустрічей президента України з офіційними особами Польщі не сховалась від західних ЗМІ, які дійшли висновку, що криза у відносинах двох сусідніх країн далека від вирішення. Однак, як зазначив у розмові з Lenta.UA близький до Банкової політолог, цей бліц-захід у Любліні «мав наочно продемонструвати, що Київ не має проблем з польським народом – хіба що з польськими політиками».

«Очевидно, що надзвичайно високий градус емоцій та політична кон'юнктура з боку польської політеліти має ситуативний, а якщо точніше, виборчий характер. Відбудуться вибори у наших сусідів і «шторм» неодмінно вщухне. До речі, дехто каже, що, мовляв, українській владі не потрібно було відкрито критикувати польське керівництво. Але навіть нейтральні в цьому конфлікті американські колеги-політологи в приватних бесідах наголошують, що це помилкова думка. Нам не просто можна – треба було остудити запал польських політиків. Чому? Тому що, якщо не відповідати на такі ситуації і мовчки «ковтати» всі звинувачення, до нас апріорі зневажливо ставитимуться навіть найближчі союзники, сприймаючи під призмою вічних прохачів допомоги, які не мають права на відстоювання своїх законних інтересів з тими, хто цю допомогу надає. До речі, польські політики, які на кожному розі кричать про військову допомогу Україні, чомусь забувають додавати, що замість переданого нам озброєння вони отримали нове – модернізоване. Тож ні про яку благодійність тут не йдеться, хоча безсумнівно загальну підтримку Варшави не можна недооцінювати», - резюмує співрозмовник.

Читайте також: У Конгресі США відмовилися від ідеї урізати допомогу Україні