Ковзання на тонкій кризі: як і чому Польща підіграє Путіну

Останніми днями ознаменувалися різким похолоданням у взаєминах по лінії Україна-Польща. Сталося це на тлі рішення Варшави, всупереч припису Єврокомісії знову блокувати імпорт українського зерна та інших сільськогосподарських продуктів. В результаті Україна заявила про намір позиватися до сусідів, пропонуючи при цьому паралельно компромісні варіанти полюбовного вирішення проблеми.

Очікувалося, що відлига настане після зустрічі президентів Зеленського та Дуди у Нью-Йорку, куди обидва приїхали на Генасамблею ООН. Однак «через щільний графік» польського лідера рандеву було скасовано, а глави двох держав обмінялися заочними невтішними заявами. Так, Анджей Дуда у спілкуванні з журналістами в кулуарах ООН, відстоював рішення продовжити ембарго на імпорт українського зерна після 15 вересня і порівняв нашу з вами країну з людиною, яка може затягнути свого рятівника, тобто Польщу, на дно: «Кожен, хто хоч раз брав участь у порятунку людини, яка тоне, знає, що така людина небезпечна... може затягнути вас на глибину. Тому ми повинні дбати про свої інтереси, і ми робитимемо це ефективно та рішуче». Дещо пізніше, виступаючи з трибуни Організації Об'єднаних Націй Володимир Зеленський заявив наступне: «Тривожно бачити, як нині дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер. Може здаватися, що вони грають власну роль, але допомагають підготувати сцену для московського актора».

Читайте також: Німеччина передала Україні новий пакет військової допомоги

Ці слова були вимовлені «не доречно», заявив польський прем'єр Матеуш Моравецький і додав: «Якщо дійде до подальшої ескалації з українського боку, то Польща відповідатиме відповідним чином і здійснюватиме подальші кроки в рамках ембарго зі свого боку».

Дуже примітно, що лише заявами поляки не обмежилися, викликавши «на килим» посла України Василя Зварича. Представник вітчизняного МЗС Олег Ніколенко по факту повідомив, що Зварич під час зустрічі «вкотре роз'яснив позицію щодо неприйнятності для України польської односторонньої заборони на імпорт українського зерна», а також недвозначно натякнув на некоректність висловлювання президента Дуди у Нью-Йорку: «Закликаємо польських друзів відкинути емоції. Українська сторона запропонувала Польщі шлях вирішення зернової проблематики. Очікуємо, що наші пропозиції стануть основою для переведення діалогу у конструктивне русло».

Нагадаємо, 15 вересня Єврокомісія вирішила не продовжувати заборону на ввезення аграрної продукції з України, але Польща, Угорщина та Словаччина продовжили її в односторонньому порядку, по суті, ігноруючи правила та розпорядження євроклубу. За кілька днів прем'єр Денис Шмігаль повідомив, що Україна подає позов на ці три країни до Світової організації торгівлі (СОТ). Глава українського уряду також попередив про можливість заборони імпорту в Україну певних категорій товарів із Польщі та Угорщини, зокрема цибулі, помідорів, капусти та яблук. У відповідь польський прем'єр Моравецький заявив наступне: «Я попереджаю українську владу, тому що, якщо вона загострюватиме конфлікт таким чином, ми додамо ще більше продуктів до заборони на ввезення до Польщі. Ми не згодні з жодними процедурами чи позовами, пред'явленими проти нас, тому що це означає, що українська влада не розуміє дестабілізації польського аграрного ринку».

Потім із Варшави почали надходити погрози припинити допомогу українським біженцям. Так, представник уряду Петро Мюллер заявив, що з наступного року всі пільги для них можуть скасувати. Це включає, зокрема, скасування надання дозволів на роботу, безкоштовний доступ до шкіл, медичного обслуговування та сімейної допомоги.

Але далі – більше. Депутат сейму Польщі Босак виставив Україні рахунок за надану допомогу. За його словами, Київ на сьогодні «винна» Варшаві 101 мільярд злотих ($23,5 млрд доларів). Загалом, як бачимо, сусідня Польща до питання ембарго на зерно прив'язує кейси наших біженців і, більш того, європерспектив. Так, на тлі прагнення Києва домогтися рішення про початок переговорів щодо вступу до Євросоюзу по суті, Варшава вже попередила, що виставить свої умови за невиконання яких вона фактично заблокує вступ України до ЄС. Втім, деякі політексперти вважають, що загострення між двома сусідніми країнами відбувається виключно через наближення виборів у Польщі, напередодні яких правляча партія «Право і справедливість» (ПіС) всіма силами намагається наростити рейтинг і заручитися голосами консервативних виборців – особливо у сільській місцевості. У зв'язку з цим є очікування, що після 15 жовтня, коли відбудуться вибори до тамтешнього Сейму, суттєво знизиться не лише сам градус риторики, але може бути скасовано і безпосередньо заборону на імпорт українського зерна, оскільки він запроваджений всупереч рішенню Єврокомісії і, з точки зору зору внутрішньоєвропейських правил, є незаконним.

Але як би там не було, до виборчого часу «Ч» у сусідній Польщі ще майже місяць і цього часу цілком достатньо, щоби серйозно й надовго «побити горщики». З цього приводу в українському сегменті Facebook вже звучать заклики до українських політиків «зазнати виборів у Польщі», «зменшити оберти», «не загострювати ситуацію».

До речі, для розуміння цієї ситуації слід згадати кілька цифр. Понад половина бюджету Євросоюзу йде на дотації аграріям. І Польща як великий агарний виробник претендує на значну частку цієї солодкої у фінансовому сенсі дотаційної «плюшки». Також у сільському господарстві у Польщі зайнято 12% населення, традиційно вони – активні виборці. З урахуванням цих, а також низки інших чинників, сьогодні і без збільшувального скла чітко видно, що виборча кампанія у наших сусідів цього року є більш ніж запеклою і битва йде буквально за кожен голос.

Однак різного роду агітаційно-виборчі «мухи та таргани» польських політиків не повинні ставати предметом спекуляцій, переконаний відомий журналіст-міжнародник Віталій Портніков: «Мені досить часто доводиться чути від польських колег і дипломатів тезу про те, що, мовляв, після виборів та своєї перемоги правляча партія «Право та Справедливість» скасує заборону на імпорт українського зерна. Мовляв, це виборча фішка така. Я вибачаюсь, а ми маємо точно брати участь в історії обману польськими політиками польського народу в особі фермерів? Брехайте, будь ласка, якось без нас-у нас свого вистачає з головою». 

Окремий і треба відзначити важливий акцент Віталій Портников робить на геополітичній компоненті «зернового» скандалу: «М'яко кажучи, дивують заяви польського керівництва про те, що ми допомагаємо Україні, тому Україна має поводитися так, як ми хочемо. Це дуже нагадує колишню кремлівську риторику щодо газу: ми вам блакитне паливо, тому нікуди не вступайте і сидіть, не рипайтеся. Дуже прикро, що демократична країна в особі Польщі в XXI столітті дозволяє собі подібні формулювання щодо сусідів. Президентові Дуді та прем'єру Моравецькому має бути соромно за це. Вражає й порівняння України з потопаючим, яке пролунало з вуст пана Дуди. А самі ви, друзі, випадково не тонете, ні? Так тонете, тому що ми з вами в одному човні і нехай пізніше, але ви теж ризикуєте побачити дно з усіма його медузами та молюсками. І якщо вас це втішить, побачите там і скелет України. Але коли тонути і задихатися - вас це точно не втішить. Так, можна скільки завгодно заспокоювати себе тим, що ми (поляки – ред.) у НАТО і нас ніхто не чіпатиме. Але це поки що Росія така, а що буде якщо вона стане прототипом СРСР? Де гарантії того, що якийсь новий президент США не піде на неодноразово озвучену раніше Кремлем вимогу і не виведе з території Польщі все озброєння Північноатлантичного Альянсу? Чи не думали над цим, ні? А даремно. Але дуже показово, що навіть за нинішнього стану путінської Росії ви тремтите від якихось вагнерівців біля своїх кордонів».

Критикує найвище польське керівництво і аналітик Сергій Фурса: «Анджей Дуда сказав, що Україна нагадує йому потопельника, який може затягти тебе під воду. А мені потопельника нагадує президент Польщі, якого найбільше хвилює результат виборів. І він намагається їх не програти. Особливо після того, як його брати по партії, як виявилося, дуже активно заробляють на мігрантах, проти яких не менш активно виступає правляча партія. Ну, так буває... У чому різниця між Україною та Польщею? Україна обстоює інтереси держави. Щодо зерна та іншої аграрної продукції. А ось президент Польщі змушує всю польську державу працювати на інтереси її партії. І це загострення в українсько-польських відносинах спричинене виключно передвиборчою лихоманкою напередодні голосування 15 жовтня. І тут просто потрібно дочекатися завершення виборів і тоді вести нормальну розмову. Коли правляча партія у Польщі вже не тягтиме на дно всіх разом із собою, або вигравши гонку, утворивши коаліцію, або пішовши в опозицію».

«Нещодавно президент Албанії сказав цілковиту нісенітницю, зазначивши, що шлях України до ЄС дуже швидкий через війну «і цікаво, кому там у них на Західних Балканах потрібно напасти на когось, щоб і їхній шлях прискорився». Я дуже позаздрив цій людині, бо вона не знає, що таке війна і може жартувати на такі теми. Як бачимо, не лише українські політики можуть незграбно жартувати та помилятися. І коли це роблять інші, нам не треба мовчати. Треба говорити, хто тут утопленик насправді. А утопленик – це правляча партія Польщі, яка гостро потребує голосів виборців», - підсумовує Сергій Фурса.

У всій цій, м'яко кажучи, неприємній історії, слід окремо відзначити ще один вкрай важливий нюанс – моральний. Як відомо, Україна витрачає на ЗСУ виключно гроші з власного бюджету, тоді як весь обсяг фінансової допомоги іноземних союзників йде на інші виплати – переважно соціального штибу. Українські аграрні холдинги та дрібні фермери – все це суб'єкти господарювання, які сплачують податки до державної скарбниці, тобто здійснюють життєдіяльність наших Збройних сил. І це чудово знає кремлівський диктатор, який своїми свистоплясками навколо зернової угоди хоче знищити сільськогосподарський ринок України аж ніяк не для того, щоб уникнути конкуренції у цьому сегменті. Путін прагне максимально зменшити надходження до нашого держбюджету, що апріорі спричинить урізання фінансування потреб армії. Тому очевидно, що коли Польща не дає нам змоги реалізовувати своє зерно, вона таким чином автоматично зменшує витрати на Збройні сили України. А зменшення витрат – це мінус якісь засоби забезпечення, а в результаті – мінус людські життя. Саме про це з трибуни ООН говорив президент Зеленський, наголошуючи на тому, що поляки, блокуючи українське зерно, підіграють Кремлю. До речі, у цьому контексті також доречним є питання, яким задається директор центру «Нова Європа» Олена Гетьманчук: «Цікаво, а чому саме Польща не стала першим підписантом щодо зобов'язань щодо безпеки для України після G7? Тим більше, що в одному з надісланих проектів підписаної на саміті НАТО у Вільнюсі декларації про безпеку Адміністрація Байдена бачила саме Польщу та Румунію двома наступними підписантами після «сімки».

Зазначимо, що, крім держав-членів G7, декларацію підписали Чехія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція, Фінляндія, Ісландія, Бельгія та Португалія. Автографів польського керівництва під цим документом, ось уже кілька місяців до ряду відкритого для підписання, немає досі.

Читайте також: Україна отримала партію шведських танків