Популярний український актор Вертинський розповів, що карантином насолоджувався, а ось онлайн-вистави напружували

- Коли пропав гастрольний графік: у вас активність впала або навпаки? В яких форм набула вона: стали працювати над новим матеріалом? 

- Я - на розслаблених «булках». Дочка сказала, якщо вийдеш з дому - приїду - приб'ю. Куди йти? Навіщо? Я так чекав цього. Три дня, п'ять, тиждень. А ніхто не кличе. Я це сприйняв з насолодою. Було так: поїзд, таксі. Стрибаєш з одного - в інше. А тут - жадана пауза.

Так, що стосується захисних масок - мене це пристойно дратувало, особливо як людини, яка палить. Але все, що відкладав роками - тепер надолужую. І особливий кайф - покурити з чашкою кави, нікуди не поспішаючи.

- Хто з вашої робочої команди найбільше постраждав від карантину?

- Напевно, всі, хто був зав'язаний на мої виступи. У мене на місяці був розписаний графік по всій Україні. І я втратив в тому числі. Але я не засмутився, вирішивши, що хто хоче - той дочекається відновлення вистав.

- Як складаються на карантині відносини з близькими людьми: більше чи менше взаєморозуміння?

- Прекрасно. Іноді забирали мене з дому, дезінфікували і вивозили за місто. Дочка, внучка, до сестри їздили в гості. Великий плюс у всьому цьому.

- Ви іншою людиною вийдете з карантину або все буде як раніше? Що стали цінувати сильніше після цього випробування?

- Я отримував зараз задоволення від перегляду документальних картин. Помудрішав трохи, дивлячись на історичні передачі. У мене був час провести ревізію старої інформації. І це корисно. Нашому поколінню особливо. Це змушує включати мізки. Я всім нив останні роки, що втомився. А тут з'явилася величезна кількість часу: книжки, відео. Хоча, мені здається, я вже і начитався: навіть злегка «переїв» книжок.

- Які з'явилися нові форми вашої творчої діяльності в цей час: відеопривітання, онлай-концерти і спектаклі? Що з цього залишиться у вашому офлайновом існування?

- У мене був спектакль про зуму - «Мегери». Як я сприйняв це? Трішечки напряжно. Я не дуже поки розумію цей формат. Коли виходиш на сцену - все зрозуміло: ти тут, внизу - дихання залу. А йде відеоконференція і ти не відчуваєш зворотної реакції. Працюєш все одно на всю котушку - я спітнів. Непросто далось. А що стосується зворотного зв'язку - вона прийшла тільки на наступний день у вигляді захоплених дзвінків, вдячних листів.

Що стосується хобі, то я плету: чохли на крісла, підстилки, килимки. Я переглянув свій немаленький гардероб: футболки, сорочки. Думаю, навіщо це збіговисько ганчір'я? Порізав на кольорові смужки і став плести. Футболки закінчилися. Можна, звичайно, і за пальто і штани взятися, але поки шкода.

- Через величезної кількості відкладених прем'єр, концертів, зйомок і репетицій чи не здається вам, що після коронавируса нас чекає «золотий сезон»? Не дивлячись на культурне відродження, чи багато, на ваш погляд, з'явиться апокаліптичних тем у творчості?

- Гіпотетично таке можна припустити, що все накопичать матеріал і станеться культурний вибух. Складно сказати: все це залежить від рівня артиста. Що стосується апокаліпсису: все на сцені вмирають по різному: хто по-справжньому, а хто з пафосом і останньому хочеться сказати: «Давай закінчуй вже швидше».

- Чи стане онлайн повноцінною складовою програми культурних майданчиків і проектів навіть після карантину? Адже в ньому є принцип фінансово-географічної доступності: за онлайн перегляд можуть заплатити люди з будь-якого міста. Відповідно, таких квитків може бути безліч, а ціна нижча.

- Я про це якось не думав, тому що трансляції моїх вистав були безкоштовно. Але, звичайно, все це може бути поставлено на комерційну основу. Особливо якщо трансляція буде йти прямо із залу. Я думаю, що який-небудь розумна людина зможе з цього «вимутіть» абсолютно нову форму існування кіно і театру. Я вірю, що з цього цілком можна зробити щось ефектне, що порве Мережу. Я сам би, можливо, став глядачем таких трансляцій.

- Коли, на ваш погляд відбудеться ваш перший офлайн концерт? Яким він буде?

- Мені вже говорять, що в середині літа - в червні-липні - все почнеться. Я готовий хоч сьогодні. Всі графіки, які були складені наперед - ніхто не відміняв. Чекають тільки відмашки зверху: дозволу на заходи і заходи безпеки при цьому.

Я вже трохи побоююся зустрічі з глядачем, тому що з 82 кілограм наїв до 89. І з усім цим багатством припаде до підмостків стрибати. Треба брати себе в руки, йти в спортзал, а не хочеться - входити в тонус.

Вистава, за яким я, мабуть, скучаю «Потрібно брехуни». Довгий, як степ - йде до десятої вечора. Він важкий в плані витрати енергії, але тонкий. Після вистави виходиш убитий, але глядачі довго аплодують.

Однак я сумую не за глядачам, а по хорошому кіно і спектаклів. Гастроліруешь по різних містах: Харків, Львів, Одеса. Глядач начебто скрізь однаковий, але понти різні. Одеські глядачі в цьому сенсі - особливі: «Ви думаєте, шо я нічо не бачив? Ну ну!". А коли його візьмеш за горло - він мій, в моїй владі. Це мені подобається. Це - енергія! Коли ти витягаєш з вистави щось абсолютно несподіване для цього глядача, для всіх. І навіть для себе!

Костянтин Рильов

ФОТО: інстаграм