Помер найкращий лиходій і один з головних красенів кіно 90-х років

Молодому поколінню навіть важко собі уявити, наскільки знаменитим був Рутгер Хауер на пострадянському просторі в 90-і роки. По-перше, він вмів бути переконливим в будь-якій ролі - що інфернального лиходія ( «Попутник»), що воїна добра ( «Сліпа лють»). А по-друге (для глядачок, може бути, і по-перше) Хауер в молодості був справжнім нордичним красенем - недарма його першою серйозною роботою в кіно була еротична драма «Турецькі насолоди» режисера (тоді ще не знаменитого) Пола Верховена. Існує версія, що саме Хауера, а не Міккі Рурка спочатку планували на роль головного героя у фільмі «9 ½ тижнів», і, звичайно, тоді б це був зовсім інший фільм.

У глядацької любові до актора спрацював ще той фактор, що якщо на Заході кар'єра Хауера розвивалася поступово, то до нас в епоху відео він прийшов відразу в декількох фільмах. І, до речі, культовий на Заході фільм «Той, що біжить по лезу», який західні ЗМІ першим згадують сьогодні в некрологах (вельми нечисленних), був у нас в 90-х не дуже популярний.

Зате «Попутник» був бестселером номер один - і заслужено. Це на Заході його зустріли чомусь прохолодно, а тут він вважався шедевром у своєму жанрі - і все завдяки Хауеру. Кажуть, що він так увійшов в роль інфернального лиходія, що його боявся на зйомках виконавець другої головної ролі Сі Томас Хауелл.

Але лиходій був тут же реабілітований в «Сліпий люті», де Хауер зіграв американського солдата, який втратив на війні у В'єтнамі зір, потрапив там в полон і був навчений володінню наосліп самурайським мечем (актор брав спеціальні уроки). По поверненню в США він дізнається, що його старого друга викрали бандити і, об'єднавшись з його дружиною і сином, визволяє того з полону.

Вражаюча харизма Хауера тих років була використана і в фільмі 1992 року «Лічені секунди», дія якого відбувається в постапокаліптичному затопленому Лондоні. Тут актор грав детектива, одержимого затриманням почасти схожого на Хижака з однойменного фільму монстра, який живе в підземці. 

Цей перелік можна продовжувати довго. Адже Хауер знявся в багатьох десятках фільмів і навіть отримав «Золотий глобус» (за позитивну роль у фільмі «Втеча з Собібора») і був визнаний в 1999-му році у себе вдома в Нідерландах «найкращим актором століття». Але при цьому він парадоксальним чином не особливо любив зніматися, оскільки був від природи сором'язливий (ось вже чого, судячи по фільмах, не скажеш). І, очевидно, саме тому так і не перейшов в когорту акторів, якими захоплюються не тільки глядачі, але і високочолі режисери та кінокритики.

В останні роки він знімався мало, але якщо вже з'являвся на екрані навіть мигцем, як в «Місті гріхів» Роберта Родрігеса, то запам'ятовувався надовго.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: Justdial