Пішли, щоб повернутися: експерти про те, що принесе Україні відновлення роботи в ПАРЄ

Півроку тривав бойкот Парламентської Асамблеї Ради Європи з боку України. Як відомо, в ніч на 25 червня 2019 року, незважаючи на опір групи євродепутатів, ПАРЄ прийняла рішення про повернення в організацію Росії, яка в 2014 році була позбавлена права голосу в Асамблеї за анексію Криму. Позиція більшості країн-учасниць ПАРЄ викликала протест з боку делегацій України, Грузії, Польщі, Словаччини, Литви, Латвії та Естонії, члени яких оголосили демарш.

Вже 1 липня комітет Верховної Ради у закордонних справах ухвалив рішення призупинити участь української делегації в сесіях ПАРЄ до тих пір, поки Росія не виконає головні пункти резолюцій Ради Європи, а саме - звільнення українських політв'язнів, забезпечення прав кримських татар на окупованому кримському півострові тощо.

Читайте також: Нардеп заявив про скоре повернення України до ПАРЄ

На осінній сесії керівництво вже новообраної Верховної Ради продовжило лінію своїх попередників і демонстративно не надало до секретаріату ПАРЄ список нової делегації для затвердження її повноважень.

Що ж змінилося тепер, і наскільки виправданим кроком з точки зору зовнішньополітичної тактики є повернення української делегації до активної роботи в рамках ПАРЄ, - розбиралася Lenta.UA в ході бесіди з відомими політекспертами.

«Я думаю, що рішення про повернення української делегації до участі в сесіях ПАРЄ - не зовсім правильне. Якщо вже ображатися, то не на півроку, а значно довше, щоб проявити позицію, а не позу. Тим більше, що це повернення абсолютно нічого не дасть Україні. Депутати просто вирішили зайвий раз помандрувати за державні кошти, ось і все. Треба розуміти, що в ПАРЄ - це просто говорильня, комунікаційний майданчик, де кожен демонструє ставлення один до одного. А якщо ми і в цій місії слабкі, то в чому, питається, ми сильні?», - каже політолог Олександр Палій. На його думку, повертатися до участі в ПАРЄ Україна повинна лише тоді, коли у Росії виникнуть проблеми, «а вони неодмінно виникнуть». «Російська Федерація - тоталітарна держава і їй в будь-якому випадку не вдасться уникнути критики в ПАРЄ. Ось на хвилі цієї критики і потрібно було повертатися в Асамблею, тоді б ми залишилися у виграші», - резюмує політолог.

А ось Максим Лациба, експерт «Українського незалежного центру політичних досліджень», вважає, що рішення вітчизняних парламентаріїв про повернення під сесійну парасольку ПАРЄ є цілком раціональним: «Це абсолютно правильне рішення. Більш того, я вважаю, що призупинення роботи в Асамблеї - це було абсолютне зло для українських інтересів. Так, можна було зробити заяву про те, що ми не згодні з поверненням Росії до роботи в ПАРЄ, без виконання РФ відповідних рішень, однак все одно необхідно було залишатися там, оскільки майданчик Асамблеї - це переговорний клуб для озвучування позиції держави. Тому вкрай важливо, щоб голос України звучав в ПАРЄ».

«На даний же момент ситуація виглядає так, що Росія дає своє бачення ситуації в цій поважній європейській організації щодо Донбасу і Криму, а Україна мовчить. Так що, однозначно необхідно повертатися, активно працювати, вимагати прийняття ПАРЄ резолюції в українських інтересах», - зазначає експерт. При цьому, Максим Лациба переконаний, що повернутися до повноцінної роботи в Парламентській асамблеї Ради Європи нашій делегації буде надзвичайно складно, оскільки там вже сформовані нові комітети та інші робочі органи, а українські депутати самі себе виключили себе з цього процесу.

«Спочатку було зрозуміло, що призупинення Україною роботи в ПАРЄ носить тимчасовий характер. Це був демарш, а повернення було в будь-якому випадку неминучим. І рішення про повернення - абсолютно вірне. Не потрібно йти з ПАРЄ, оскільки це було б добровільним визнанням програшу на міжнародній арені. Нам не можна залишати поле бою, на ньому необхідно залишатися, змінювати тактику і максимально сконцентруватися на протидію Росії», - переконаний політолог Володимир Фесенко. Він вважає, що демарш офіційного Києва в ПАРЄ був необхідний, щоб «чітко і жорстко» продемонструвати свою позицію: «Подібні демарші здійснюються в рамках ПАРЄ досить часто і це, в принципі, є виправданим. Наведу приклад. Виступає представник Ірану на Генасамблеї ООН - Ізраїль завжди виходить в знак протесту. Тобто, це нормальна дипломатична практика, коли потрібно висловити незадоволення на дуже широку аудиторію».

Якщо було прийнято рішення про призупинення роботи української делегації в ПАРЄ, то цю лінію необхідно було тримати і далі, вважає директор «Центру досліджень проблем громадянського суспільства» Віталій Кулик. «Рішення про повернення в ПАРЄ, я так розумію, означає те, що політична доцільність Банковій перемогла. Тому для того, щоб був нормальний фон для діалогу в рамках Мінського процесу, Україна повертається. Не виключаю також, що це було однією з вимог наших європейських партнерів, в першу чергу, Франції», - говорить експерт. Разом з тим, політолог переконаний, що демарш не був системним рішенням, оскільки він не супроводжувався відповідними дипломатичними кроками «хоча б у рамках Ради Європи, а тому цей крок Києва в Європі хоч і помітили, але ніхто його серйозно не сприйняв».

Здійснити демарш в ПАРЄ - це безглузде і необдумане рішення, оскільки відразу було очевидно, що такий крок не принесе ніяких плодів, - констатує політолог Кирило Молчанов: «Наївно було б думати, що якщо Україна припинить роботу в ПАРЄ в знак протесту, Росію візьмуть і виключать або, як мінімум, позбавлять права голосу. Тому демарш - це демонстрація інфантильної позиції. Ну, поставили «вилку»: або ми, або Росія, і що в результаті? Зрозуміло, що гроші ближче до кишені, а саме РФ платить більше внесків в ПАРЄ. А наша делегація жодним чином не змогла логічно пояснити причини свого демаршу, тепер не може пояснити причини повернення. Тобто, це все - приклад короткозорої міжнародної політики, яку точно «оцінили» наші європейські партнери в ПАРЄ».

Експерт «Лабораторії законодавчих ініціатив» Ігор Когут, підкресливши, що самі по собі демарші часто є проявами не сили, а, навпаки, слабкості, резюмував: «Силою української дипломатії на міжнародній арені повинна бути майданчик ПАРЄ. Так, ПАРЄ неодноразово демонструвала свою слабкість в плані фінансово-матеріальних викликів і те, що демократичні цінності там є вторинними. Але все одно, це майданчик, де українські політики проводять прямий діалог з представниками інших парламентів європейського простору і це вкрай важливо для нашої країни».

У цілому, експерти сходяться в тому, що, не дивлячись на безліч питань до функціонування та механізму прийняття рішень в Парламентській асамблеї Ради Європи, Україна повинна бути активним учасником роботи цієї міжнародної структури. Хоча б тому, що в умовах колосальних інформаційних викликів ігнорувати міжнародну майданчик, де можна без жодних посередників озвучити позицію держави, було б, м'яко кажучи, недалекоглядно.

Відзначимо, що найближча сесія ПАРЄ відбудеться 27 січня в Страсбурзі. Тоді-то можна буде предметно проаналізувати не тільки форму і зміст підготовленого вітчизняними парламентаріями «українського кейса», а й оцінити ступінь впливовості Києва на міжнародній арені.

Наталія Ромашова