Нащадки Мічуріна і Лисенка зробили відкриття: бавовна без води в Криму не росте

Виявляється, Москва не тільки насичує анексований Крим зброєю, а й розглядає його в якості плантації сировини для свого ВПК. І ось Науково-дослідний інститут сільського господарства т. зв. «Республіки Крим» підвів підсумки експерименту з вирощування на віджатому півострові бавовни, що закінчився сенсацією: без дніпровської води по Північно-Кримському каналу, якою з 2014-го перестала постачати окупантів Україна, бавовник на території, де і каміння з неба "божа роса" - не росте. 

«У нас був експеримент на зрошенні в селі Укромне Сімферопольського району - він більш вдалий. І на суходолі в селі Клепініно Красногвардійського району - менш вдалий», - обережно, по-науковому, сказала «Інтерфаксу» заступник директора цього НДІ з наукової роботи Людмила Радченко.

«Кузьму Гладишева не тільки в Червоному, але і у всій окрузі знали як людину вчену. Про вченість Гладишева говорив хоча б той факт, що на дерев'яній вбиральні, що стояла у нього в городі, великими чорними літерами було написано «Wаtеr сlоsеt» - тут і далі цитати з «Життя і надзвичайних пригод солдата Івана Чонкіна» Володимира Войновича - Lenta.UA ). 

Дві ділянки з вирощування бавовни - з крапельним зрошенням (0,1 га) і без поливу (0,5 га) - були закладені в Криму в травні 2018 року. 

«Не можу сказати, що культура зарекомендувала себе добре. Мабуть, все-таки бавовна не так посухостійка, щоб сіяти її без зрошення. Вона гостро реагувала на високі температури, скидаючи частину бутонів. Тому у нас недобір врожаю - всього 5-6 ц, - це низька врожайність для бавовни», - теж не до кінця була відвертою провідний науковий співробітник лабораторії вивчення технологічних прийомів в тваринництві і рослинництві цього НДІ Олена Турина. 

«Всіх цих знань Гладишев домігся виключно шляхом самоосвіти, бо смішно було б приписувати тут якусь заслугу церковно-приходської школи, де він закінчив всього лише два класи».

Тому що 5-6 центнерів з плантації 0,5 га - це врожайність трохи більше 10 ц/га. що є не «низьким» показником, а взагалі ніяким. Бо середня врожайність бавовни в світі становить 30 ц/га, максимальна - 50 ц/га. За останніми опублікованими даними Росстату (за 2017 рік), імпорт бавовни в країну склав 253 тис. тонн. 

Цей же «кримський експеримент» почався не від хорошого життя, Москва ще на початку 2018- го оголосила про програму імпортозаміщення бавовни. Як повідомляв тоді директор департаменту рослинництва, механізації, хімізації та захисту рослин Мінсільгоспу РФ Петро Чекмарьов, через три роки Узбекистан перестане постачати бавовник в Росію. Тобто - з 2021-го. 

Немов на підтвердження цих слів у вересні минулого року на нараді у президента Шавката Міромоновича Мірзієва було заявлено: вже в 2020-му Узбекистан планує перейти до повної переробки свого бавовняного волокна. 

Тому в Росії була поставлена ​​задача вирощувати цю ватяну культуру «в регіонах зі схожим кліматом». Всього планувалося засіяти бавовною простори Російської Федерації площею 221 тис. га, з них 10 тис. га - в окупованому Криму. 

«Натхненний прогресивним вченням Мічуріна і Лисенка, надумав він створити гібрид картоплі з помідором, то є така рослина, у якого внизу росли б бульби картоплі, а нагорі одночасно визрівали б помідори. Майбутній свій гібрид Гладишев назвав в дусі того великого часу «Шлях з соціалізму», або скорочено «Пукса» ... »

Згідно з даними того ж Росстату, обсяг закупівель бавовни в Узбекистані становив 45,2% від загального імпорту (15% з Китаю), отже, кремлівським багатохідникам треба терміново хоч народити, хоч імпортозамістити 104 тисячі тонн бавовни на рік. Але тут виникає вкрай неприємна проблема. На яку все ж звернула увагу Олена Турина. 

«Не варто забувати про те, що Крим - це здравниця. А бавовник дуже примхливий, ця культура вимагає досить великої кількості пестицидів. На нього йде 25% всіх отрутохімікатів, які використовуються на земній кулі, - уточнила вчена. - Моя думка - Крим не зовсім підходить для такої культури, як бавовна». 

Крим, як здравниця, а не кузня і не житниця, не те що, «не зовсім», він взагалі не підходить варварам, які, перш ніж ставити черговий експеримент в дусі шарлатана Лисенка, могли б поцікавитися статистикою, яка свідчить: «На бавовняних плантаціях в світі щорічно отруюються пестицидами 300 - 500 тисяч людей, 20 тисяч з них гинуть ».

 Це вже не каміння з неба, а хімічна війна. Чому на неї готові кремлівські старці розливу XXI століття? Та тому що бавовна - це гроші, в сенсі банкноти, на які йде бавовняне і льняне волокно для потреб російських підприємств, що виготовляють грошовий папір - Санкт-Петербурзької і Краснокармійської паперових фабрик Держзнаку. 

Але головне, бавовна - це нітроцеллюлоза за бездимного пороху (не дарма перший порох на її основі називався «рушничною бавовною» - Guncotton). 

«... і мав намір поширити свої досліди на всю територію рідного колгоспу, але йому цього не дозволили, довелося обмежитися межами власного городу. Ось чому йому доводилося купувати картоплю і помідори у сусідів».

І знову-таки, перш ніж щось робити, потрібно думати. Кращою сировиною для виробництва нітроцелюлози вважаються довговолокнисті сорти бавовни ручної збірки. Це гарантує не тільки більш високу якість самого пороху, а й безпеку виробництва: порохові заводи в процесі напрацювання досвіду мали паскудну тенденцію до вибухів в силу саме поганої очистки, яка не відповідає нормам потрібної кондиції сировини. 

Звідси зрозумілий традиційний інтерес Росії до закупівель бавовни в Узбекистані і Китаї, де до цих пір не цураються ручної збірки в силу великої кількості і дешевизни робочої сили. Хоча, наприклад, США виробляють цієї сировини майже стільки ж, скільки світовий лідер - Китай. 

«Досліди ці поки що реальних результатів не давали, хоча деякі характерні ознаки Пукса стали вже проявлятися: листя і стебла на ньому були начебто картопляні, зате коріння крапка-в-крапку помідорні. Але, незважаючи на численні невдачі, Гладишев не сумував, розуміючи, що справжнє наукове відкриття потребує праці і чималих жертв». 

Тепер, після проваленого експерименту, є надія, що російські гладишевці відмовляться від ідеї загаджування не своєї здравниці небезпечним культивуванням бавовни, яке здатне дати користі, як кіт наплакав при доведеній реальній екологічній небезпеці. Їм же мало б вистачити екологічної катастрофи на заводі «Кримський титан».

Зрозуміло, що перед вченими-мічуринцями і агараріями-лисенківцями поставлена задача не залишити країну ватників без стратегічного джерела вати, але можна спробувати щастя з бавовною в угіддях іншого півострова, наприклад, Чукотського. Результат той же, а аборигени, посміявшись, хоч зігріються.

Василь Хайрулін, Lenta.UA

(На заставке - картина Павла Бенькова "Сбор хлопка в Узбекской ССР")