Народовладдя «під ключ»: навіщо Зеленському потрібен референдум

Не було, не було і ось знову: через рік перебування на посаді глави держави Володимир Зеленський актуалізував одну зі своїх ключових передвиборних обіцянок. Зокрема, нинішній господар Банкової, користуючись своїм правом законодавчої ініціативи, зареєстрував у парламенті законопроект, який регламентує правила проведення в Україні народного волевиявлення через референдум.

У вівторок, 9 червня, на сайті Верховної Ради спочатку опублікували лаконічне повідомлення про сам факт реєстрації в парламентському апараті президентського проекту закону про референдум і тільки ближче до вечора на інтернет-майданчику єдиного законодавчого органу країни з'явився безпосередньо текст документа. Законопроект налічує 160 сторінок. Незважаючи на те, що в політ-кулуарах «хрещеним батьком» даного проекту закону називають віце-спікера Руслана Стефанчука і близьких йому з «минулого» юридичного життя фахівців, в президентському Офісі вирішили не «світити» підготовчі нюанси, тому констатували, що документ готували саме на Банковій. Підтвердження - в пояснювальній записці стоїть підпис керівника ОП Андрія Єрмака.

Читайте також: Зеленський запропонував законодавчо прописати обов'язки першої леді

Ініціативу в оточенні «Зе» пояснюють тим, що старий закон «Про всеукраїнський референдум» в 2012 році визнали неконституційним, тому в законодавстві в цьому відношенні виник юридичний пробіл. У новому законопроекті виписані процедури призначення референдумів, їх організації, фінансування, створення списків виборців, агітації, встановлення результатів, а також можливості їх оскарження.

Всеукраїнські референдуми у Зеленського пропонують проводити з кількох причин. Перша - зміни в I, III і XIII розділів Конституції, де йдеться про основні положення Основного закону, вибори і порядку конституційних змін. Друга причина - питання загальнодержавного значення, а також питання, що стосуються зміни території України та скасування певних законів чи їх окремих норм.

Ключовий новацією проекту в Офісі президента називають можливість проведення електронного голосування під час референдумів. «Найскладніше тут технічно забезпечити захист персональних даних виборців та вберегти системи для електронних голосувань від несанкціонованих втручань», - констатують анонімні автори ініціативи в пояснювальній записці. Всі ці процедури хочуть врегулювати окремим законом. Крім того, для е-голосування в Офісі президента хочуть створити спеціальну «автоматизовану інформаційно-аналітичну систему".

Референдум зі зміни вищезазначених розділів Конституції, згідно із законопроектом, призначає президент, а зі зміни території - Верховна Рада.

Також глава держави проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Для цього потрібні три мільйони підписів громадян з двох-третин адміністративно-територіальних одиниць України, тобто мінімум по 100 тисяч автографів в кожній такій тердільниці. Збирати підписи буде ініціативна група, для утворення якої потрібно мінімум 300 громадян. До речі, хто саме буде проводити «кастинг» у ці групи в президентському законопроекті про референдуми не уточнюється, хоча в принципі - це важливий штрих до загальної картини.

Коли проект Зеленського, який він вніс в Раду з позначкою «невідкладний», винесуть на голосування, поки невідомо. Можливо, саме через тимчасову невизначеності, деякі експерти побачили в свіжої законодавчої ініціативи гаранта Конституції якийсь підступ. Наприклад, екс-нардеп і колишній керівник Комітету виборців України (КВУ) Ігор Попов підкреслює: «Навіщо цей законодавчий інструмент президенту знадобився зараз? На референдум можна винести «план А» по Донбасу і отримати всенародну підтримку, при правильній постановці питання. Ну або винести «план Б» і отримати негативний результат, що в певній мірі також буде корисно».

«Що стосується продажу землі, то референдум дасть більше можливостей для опозиції. Закон передбачає такий вид референдумів як «про припинення дії законів України або окремими його положеннями». Якщо закон прийняти в вересні 2020 року - опозиція може зібрати 3 мільйони підписів і провести скасування закону про ринок землі ще до вступу в силу. Але... Можна ж ще прийняти закон про референдум в першому читанні, оголосити перемогу, і тягнути друге читання до восьмого траншу МВФ», - з деякою іронією сказав Ігор Попов.

Характерно, що гостро документ, поданий президентом Зеленським, не критикують ні в опозиційному таборі, ні в експертних колах. Ігор Попов, слова якого ми привели кілька вище, називає документ якісним. Частково солідарний з ним і колишній заступник голови Центральної виборчої комісії (ЦВК) Андрій Магера: «Цей законопроект однозначно є найкращим, ніж той закон, який існував за часів режиму Януковича. Але говорити про те, що він хороший, не доводиться, тому що над ним ще треба багато працювати, тому я б не радив парламенту приймати його в поспіху».

А на Банковій, судячи з усього, і не збираються давати остаточну і безповоротну путівку законопроекту про референдум в пожежному режимі.

«Документ зареєстрований в парламенті і, ясна річ, автоматично запущений в інформаційний простір - це факт? Факт. Те, що президент, нехай із запізненням (тут можна знайти багато аргументів - війна, обмін полоненими, Коронавірусние форс-мажору тощо.) виконав обіцянку про запровадження процедури народовладдя - факт? Факт. А ось те, що монобольшінство може «несподівано» як би тягнути гуму в питанні остаточного прийняття закону - це вже проблеми депутатів, а не президента», - зазначає в розмові з Lenta.ua близький до Банкової політолог, додаючи при цьому, що фінальна точка в плебісцитним питанні «точно не буде поставлена раніше осені».

У неформальних бесідах нардепи від «Слуги народу» визнаються: тема референдуму запущена неспроста. Мовляв, те, що це відбувається якраз перед надзвичайно важливими для владної команди місцевими виборами-2020 року - серйозний інформаційний козир. «Один з колишніх президентів називав рядових жителів нашої країни «маленькими українцями». Так ось, за допомогою референдуму, як прямого інструменту народовладдя ми зробимо їх... ні, не «величними» - великими. Ну, хоча б формально», - каже Lenta.ua нардеп від правлячої «Слуги народу».

За 29 років незалежності в Україні відбулося всього два загальнодержавних референдуми. Перший проводився по радянських законодавчих лекалах і відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?». У голосуванні взяли участь 31 891 742 українця (84,18%) з яких 28 804 071 (90,32%) поставили галочку навпроти відповіді «Так».

Другий і, на даний момент, останній референдум 16 квітня 2000 року стосувався реформи системи державного управління. Референдум був ініційований президентом Кучмою і організований Центральною виборчою комісією на основі «народної ініціативи» населення всієї країни. Однак ця «ініціатива» була жорстко розкритикована як спроба олігархів з оточення Кучми зберегти владу і перешкодити Віктору Ющенку, який на той момент був популярним політиком, перемогти на наступних президентських виборах. На референдум було винесено чотири питання, що стосуються: обмеження депутатської недоторканності, встановлення додаткових підстав для розпуску президентом Верховної Ради, зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300 і формування двопалатного парламенту. За офіційними даними, на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну відповідь (від 81,7% до 89,9%), проте відповідні зміни в законодавство так і не були внесені депутатським корпусом ВР.

В кінцевому підсумку в життя тодішня влада втілила лише питання розпуску парламенту за відсутності більшості. Такий інструмент сподобався і Януковичу, який користуючись більшістю в Верховній Раді, в 2012 році простягнув свій закон про референдум. Новий закон був прописаний таким чином, що дозволяв президенту продавлювати, минаючи парламент, ті рішення, які не наважилися б, та й не хотіли прийняти у Верховній Раді. Але скористатися плебісцитним механізмом на практиці Янукович не встиг - в 2014 році на особистому прикладі він наочно довів, що народовладдя може бути не тільки слухняним інструментом в руках глави держави, а й прямим і дієвим запобіжником проти диктаторських замашок можновладців.

У 2018 році закон Януковича визнали неконституційним і в національному законодавстві утворилася юридична лакуна. І ось президент Володимир Зеленський взявся її заповнити. Чим закінчиться ця історія на даний момент сказати  складно, оскільки, через динамічність і непередбачуваність політики по-українськи, легше, мабуть, знайти слід змії на камені, ніж зробити стовідсотково точний прогноз, як зіграє, і чи зіграє взагалі питання референдуму в майбутньому...

Наталія Ромашова

Читайте також: Знайомі все обличчя: чому Зеленський заводить в Кабмін кадри часів Порошенка і Януковича