Музикант Queen всього за кілька годин зрозумів, що політкоректність сьогодні вище юридичних норм

Дивовижні перетворення відбуваються сьогодні в західному суспільстві. Останнім часом будь-яка відома особа живе там у двох вимірах - правовому й медійному. Вони й раніше не завжди збігалися, особливо в «жовтої преси», яка любить звинуватити якусь VIP-персону. Соціальні мережі розширили це коло обвинувачів до нескінченності. 

Так, The Gardian розповідає, як музиканту групи Queen Брайану Мею довелося вибачатися в Instagram за цитування ще недавно аксіоматичного для західного суспільства правила «ніхто не може бути названий винним, поки цього не встановить суд». Зробив він це у відповідь на запис на своїй сторінці одного з передплатників: «Вам треба відписатися від Брайана Сінгера після всього, що він зробив». (ЗМІ вже кілька днів пишуть про те, що Сінгера, режисера, який розповідає історію Queen фільму «Богемська рапсодія», звинуватили в пресі в зґвалтуваннях декількох чоловіків, тоді ще неповнолітніх).

Брайан Мей запропонував цьому передплатнику «зайнятися власними справами, перестати говорити мені, що робити, і навчитися поважати той факт, що чоловік або жінка невинні, поки їх провина не доведена». Однак уже через кілька годин він змінив тон на протилежний і написав в своєму Instagram, що вражений тим, що ця фраза може бути витлумачена як захист Сінгера, мовляв, він не збирався цього робити. І почав виправдовуватися, він серед підписників Сінгера тільки тому, що той був режисером «Богемської рапсодії». А коли фільм був закінчений, йому просто не прийшло в голову відписатися. 

Показово тут навіть не стільки те, що Мей публічно вибачився за цитування правила, яке ще недавно вважалося наріжним каменем у фундаменті західного суспільства, скільки швидкість, з якою він це зробив. Та ще й подякував своєму опоненту: «Ви просто намагалися захистити мене, за що я вам дякую». Напевно, зрозумів (або йому підказали), що протиставляти політкоректності правові норми сьогодні не розумно. 

У ці ж дні, як розповідає BBC, з точки зору дотримання норм політкоректності була атакована головою Британського товариства жінок Ліз Такер і Американська кіноакадемія за те, що в «оскарівської» номінації «Найкращий режисер» в цьому році немає жінок. Такер, звичайно, одразу сказала, що жінки не просять привілеїв для себе, і ніхто не сперечається з тим, що в цій номінації висунуті прекрасні фільми. Але ось її улюблений фільм минулого року, стрічка, «Чи зможете ви мене пробачити?» не потрапила в цю номінацію зовсім не тому, що її зняла жінка (мовляв, Такер дізналася про це тільки після перегляду). 

Правда, тут важко обійти ту обставину, що з 100 американських фільмів, знятих в 2018-му році, лише в чотирьох з них режисерами були жінки. Так що непотрапляння їх у номінацію «Найкращий режисер» - це почасти просто статистичний факт. До речі, у 2018-му році таких фільмів було 8, тому показовою, якщо дотримуватися вищезгаданої позиції, є подвійна дискримінація.

Важливо у всіх цих ситуаціях те, що публічні звинувачення найчастіше, якщо говорити про серйозні наслідки, виявляються «білим шумом». Так, наприклад, відсоток судових розглядів, які закінчилися покаранням за висунутими звинуваченнями в рамках руху #MeToo, невеликий. І навіть спонсори, як вказує The Wrap, далеко не завжди реагують на бойкоти, які влаштовують (або закликають влаштовувати) певним знаменитостям прихильники політкоректності.