Крадіжка у Британському музеї викликала міжнародний політичний скандал

Для того, щоб зрозуміти, як крадіжка з запасників Британського музею перетворилася на міжнародну політичну подію, треба згадати історію, яку ми вже розповідали . Греція дві сотні років вимагає від Британії повернення так званих "мармурів Елгіна", серед яких були фронтонні статуї Парфенона і які на початку XIX століття лорд Елгін, тоді посол Великобританії в Османській імперії, вивіз з Греції. Деякий час "мармури" були приватною власністю Елгіна, поки не почалося грецьке повстання, яке в 1832 році закінчилося наданням Греції незалежності. (Лорд вивіз статуї у період, коли Греція перебувала під турецьким пануванням). Пересічні британці в той час співчували грекам (Байрон навіть спорядив їм на допомогу своїм коштом корабель зі зброєю і сам поїхав до Греції), що позначилося і на їх вимогах повернути «мармури Елгіна» додому. Щоб якось пригасити скандал, британський уряд викупив їх у лорда, зробивши державною власністю та віддав Британському музею.

З того часу Греція вимагає повернути мармури, аргументуючи це, зокрема незаконністю угоди, в якій приватна особа, лорд Елгін, викупила у турецької влади грецькі культурні цінності, які цій владі не належали. На це британський парламент заявляє, що оскільки Британський музей працює незалежно від британського уряду, вирішувати долю мармурових скульптур Парфенона повинен він. У самому музеї його директор (після виявлення крадіжок - вже колишній) Хартвіг Фішер зробив скандальну заяву про те, що вивезення «мармурів» лордом Елгіном з Греції було «творчим актом». І ось тут останніми днями з'ясувалося, що під носом у "творчого" директора із запасників його музею було вкрадено близько 2000 (раніше називалася цифра 1500) предметів. І всі, хто "у справі" одразу зрозуміли (і попередили ще наприкінці минулого тижня), що факт цієї крадіжки пожвавить міжнародний політичний скандал з "мармурами Елгіна". Так воно і сталося, про що розповідає The Guardian.

Як пише британське видання, один із аргументів, які часто наводять прихильники збереження мармуру в Британії, полягає в тому, що Британський музей є надійним глобальним зберігачем скарбів. Однак після оприлюднення факту крадіжок директор Асоціації грецьких археологів Демпіна Куцумба сказала, що мармури перебувають у Британському музеї в небезпеці. Цю думку підтримали і в самій Британії, де, як розповідає The Guardian вже в наступній статті (можна бути впевненим, що не останній на цю тему), депутатка парламенту заявила, що крадіжки в Британському музеї виявили «образливу безглуздість» відмови повернути оскаржувані артефакти в країну їх походження з міркувань безпеки.

Белл Рібейро-Адді вважає, що закон 1963 року, який забороняє повернення таких об'єктів, як "мармури Парфенона" та бронзові вироби з Беніну, має бути змінено. «Одна з найбільш образливих причин (якими аргументувалося ухвалення закону), полягала в тому, що інші країни, яким належать ці предмети, або не зможуть подбати про них, або їх, швидше за все, вкрадуть, - сказала вона. І, натякаючи на крадіжки у Британському музеї, продовжила. – Але в цій країні (Британії) є люди, які виставляють їх (музейні експонати) на eBay». (Мається на увазі, що співробітник музею, який виносив з запасників вкрадені предмети, продавав їх на eBay).

Тут, звісно, зрозуміло. що ніхто з Британського музею "мармури Елгіна" таким чином не вкраде – насправді із запасників виносилися дрібні предмети, які лежали там незареєстрованими. Але для політичної риторики це вже не має значення.

Фото: "мармури Елгіна" у Британському музеї Вікіпедія