Класику південнокорейського кіно та режисеру знаменитого "Олдбоя" сьогодні виповнилося 60 років

Південнокорейське кіно вийшло на провідні позиції у світі так само несподівано як південнокорейська промисловість. Щоправда, причини у цього були різні. У тому, що стосується кіно, знаменитий південнокорейський кінорежисер Пак Чхан Ук, якому сьогодні виповнилося 60 років, назвав безліч режисерів з безмежним творчим потенціалом, що старанно працюють, мирне співіснування харизматичних майстрів старшого покоління з молоддю, орієнтацію на глядачів, велику кількість продюсерів, яких цікавить кіно як мистецтво, і безперервний потік капіталів, що надходить у розпорядження компетентних режисерів.

Чинники ці Пак Чхан Ук випробував на собі, коли тільки починав працювати в кіно. У ранній молодості він був, як то кажуть, снобом, бажав стати художнім критиком, вступив на філософський факультет, щоб вивчати естетику, але потім захопився фотографією. І коли врешті-решт він прийшов у кіно, 25-річний "філософ" та "естет" почав, як пише "всезнайка Вікіпедія", "з найнижчого ступеня" - асистента режисера. Тут Вікіпедія, як це нерідко буває, демонструє, скажімо так, слабке знання предмета, бо помічник режисера - далеко не нижчий щабель в ієрархії знімальної групи.

Але повернемось до сьогоднішнього іменинника. Як і належить юному естету, кінокритику та уродженцю Сеула (для Південної Кореї це важливе уточнення, оскільки в ті роки багато жителів її столиці були приїжджими з провінції), перший поставлений ним художній (природно, малобюджетний) фільм розповідав про світ злочинців, повій та моди. Другий був кримінальною комедією про маргінали. Як і можна було очікувати,стрічки успіху у південнокорейських глядачів, яких молодий естет Пак Чхан Ук, мабуть, переплутав у європейцями-завсідниками кіноклубів, не здобули.

Все змінив третій фільм "Об'єднана зона безпеки", дія якого відбувається у селі на кордоні між Південною та Північною Кореєю. Актуальна тема настільки зачепила масового глядача, що фільм встановив рекорд за кількістю відвідин, а Пак Чхан Ук відразу став молодим знаменитим режисером. Ну а потім (через один фільм) пішов трилер "Олдбой", який мало не отримав "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю 2004-го року. (У результаті йому дісталася друга за значимістю нагорода – Гран-прі). Квентін Тарантіно, який був у тому році головою журі, назвав фільм "абсолютним шедевром".

Загалом, "Олдбой" так і залишився найкращою роботою Пак Чхан Ука, хоч і наступні його фільми здобули купу міжнародних нагород. У Південній Кореї він став "живим класиком", а в Каннах - неодмінним гостем, чому свідченням є два приклади.

Перший - Пон Чжун Хо, отримуючи "Оскара" за свій фільм "Паразити", незважаючи на всю стислість "оскарівської" промови, згадав у ній Пак Чхан Ука. Другий - трилер Пак Чхан Ука "Рішення піти", який ішов в українському прокаті, отримав у Каннах приз за кращу режисуру, незважаючи на, скажімо делікатно, деяку "нудьгуватість" (режисер, втім, говорив, що він свідомо відмовився в ньому від стилістики своїх колишніх фільмів ).

Чекаємо, куди заведе південнокорейського класика таке роздоріжжя. 60 років для режисер - ще не вік.

Фото: Вікіпедія