Кіра Найтлі зізналася про свій психічний розлад

33-річна британська кінозірка Кіра Найтлі розповіла днями, що у віці 22-х років пережила посттравматичний стресовий розлад, через якого не могла працювати цілий рік, хотіла кинути кіно і повернулася в нього тільки завдяки підтримці сім'ї та близьких друзів. Це стало сенсацією, хоча, здається, вже скоро стане сенсацією зворотне явище - коли якась кінозірка публічно оголосить, що відчуває себе повністю психічно здоровою. 

Вся справа тут в тому, що актори, всупереч повсякденним уявленням про принади артистичного життя - істоти надзвичайно залежне. На початку своєї кар'єри вони залежать від амбітних режисерів (люди з іншим складом характеру режисерами просто не стають), які вважають їх пластиліном, з якого можуть ліпити, що захочуть. Потім, завоювавши визнання публіки, вони залежать вже від неї. 

Саме другий випадок стався з Кірою Найтлі. Вона стала зіркою в 18 років, зігравши головну роль в одному з фільмів франшизи «Пірати Карибського моря», а вже в 20 років була номінована на «Оскар» за участь в екранізації класичного роману Джейн Остін «Гордість і упередження». Здавалося б, чого ще бажати - але тут проявилися особливості її психічного складу, які психологи зазвичай називають терміном «перфекціонізм». 

Як розповіла сама актриса, вона завжди хотіла бути ідеальною. (До речі, уважний глядач міг це помітити і по її ролям). Тому, коли шанувальники визнали її надмірно худий, вона спробувала поправитися. Але тоді фанати заявили, що у неї целюліт. (Як відомо, немає більшої насолоди для натовпу, ніж розтоптати свого вчорашнього кумира - про це поети писали ще за дві тисячі років до виникнення кінематографу). Найтлі змусила себе схуднути і перетворилася в анорексичку (перфекціоністи ніколи не можуть зупинитися в процесі самовдосконалення) - але її звинуватили в тому, що своїм прикладом вона доводить наслідувачок до смерті. 

Актриса в результаті змогла перебороти свої психічні негаразди і повернулася в лад. У цьому строю сьогодні поруч з нею стоїть мало не армія зірок, які публічно зізналися у своїх колишніх психічні проблеми. Про те, що вони страждали на депресію, заявили Кара Делевінь, Демі Ловато, Джастін Бібер і навіть такий «мачо» як Дуейн Джонсон. А Крістен Стюарт зізналася в тому ж недугу, що і у Найтлі - дійшов до межі перфекціонізм: «Я була фанатиком самоконтролю і перебувала в постійній напрузі, Коли я не могла проконтролювати відбуваються в моєму житті події, то буквально сходила від цього з розуму».

Тут треба розуміти, що депресія це не просто, як вважають багато хто, поганий настрій в збільшених масштабах, а психічна хвороба, причому важко виліковна (психоаналітики визначають мінімальний термін лікування в рік). Іноді її прояви приводять до самогубств, як, наприклад, було з Робертом Енке, воротарем збірної Німеччини з футболу, який у віці 32-х років, в зеніті слави і фізичного здоров'я, кинувся під поїзд. Що вже тут говорити про акторів? 

Важкою депресією страждали дві головні секс-зірки ХХ століття - Бріжит Бардо і Мерилін Монро. (Примітно, що вони обидві вважали себе в юності поганулями). І якщо з приводу самогубства Мерилін Монро досі будують різні конспірологічні гіпотези, то Бріжит Бардо сама зізналася в тому, що не раз була близька до самогубства. Як вона писала в своїх спогадах, слава подобається тільки перші півроку, а потім неможливість жити своїм приватним життям приносить тільки жорстокий дискомфорт.

Проблемою Монро і Бардо було ще й те, що, як говорили режисери фільмів, в яких ці актриси брали участь, вони могли грати на знімальному майданчику тільки самих себе. Для Бріжит це було особливо важко, оскільки вона іноді знімалася в драматичних ролях, і тоді режисери спеціально доводили її на зйомках до потрібного їм психічного стану. У число легенд французького кіно увійшла історія про те, як знаменитий режисер Анрі-Жорж Клузо для того, щоб увергнути Бріжит в істерику, надавав їй ляпасів. Та й з чоловіками їй не щастило - вона заводила романи зі знаменитими красенями, наприклад, Аленом Делоном, а потім розуміла, що тих цікавлять тільки вони самі. 

Так що не треба заздрити кінозірок - у них свої серйозні проблеми. Чи не з розряду «у кого-то суп рідкий, а у кого-то перли дрібні», а самі що ні на є справжні. І у сьогоднішньої турботи постарілого секс-символу Франції Бардо (колись експорт фільмів з Бріжит був першим рядком у списку валютних доходів країни) про тварин, яка багатьом здається перебільшеною і тому трохи комічною, глибоке коріння - адже тварини зраджують тих, кого люблять .

Сергій Семенов, Lenta.UA