«Качка» по-пекінськи: що таке «мирний план» Китаю

Міністри фінансів 20 найбільших економік світу так і не змогли погодити заключну заяву за підсумками переговорів в Індії через розбіжності щодо війни в Україні. Так, Росія і Китай на фінсамміті G20, що пройшов днями, відмовилися засудити вторгнення в нашу країну і назвати війну – війною.

При цьому в росМЗС відзначили таке: «Діяльність G20 продовжує дестабілізувати співтовариство західних держав і продовжує використовувати його в антиросійській формі». Міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднерна відверто наголосив: «Це війна. І ця війна має одну причину – Росія та Володимир Путін. Це необхідно було чітко висловити на фінансовій зустрічі G20, але РФ та КНР не бажають називати речі своїми іменами».

Читайте також: Глава дипломатії ЄС розповів, «на чий млин ллє воду» план Китаю щодо України

Зазначимо, що минулого тижня Пекін помітно активізував дипломатичні зусилля на глобальному майданчику. Так, високопоставлений китайський дипломат Ван І здійснив тур Європою, що завершився теплим прийомом у Кремлі. Згодом КНР опублікувала так званий мирний план. По суті, це перший крок однієї з найвпливовіших країн світу щодо путінської «СВО».

Що передбачає китайський план? Позиція Піднебесної складається з 12-ти пунктів, серед яких - повага/підтримка суверенітету та цілісності всіх країн незалежно від їхнього розміру та багатства, а також відмова від менталітету Холодної війни. На думку Пекіна, "безпека однієї країни не повинна досягатися за рахунок інших, безпека регіону не повинна досягатися зміцненням або розширенням військових блоків". Ще у КНР додали, мовляв, необхідно негайно припинити вогонь та відновити мирні переговори. Багато також сказано про питання гуманітарного штибу, але при цьому широкомасштабна війна називається українським конфліктом, що теж багато про що говорить.

Загалом, чи не єдиний вагомий посил Китаю – це категоричне «Ні» всіляким іграм навколо ймовірності застосування ядерної зброї, а також розробки чи використання хімічної та біологічної. Плюс до цього Китай виступає за функціонування Чорноморського зернового коридору. Власне, на цьому весь умовний, але дуже важливий в якості сигналів багатьом країнам позитив плану по-китайськи закінчується. Піднебесна закликала не зловживати санкціями, явно підігруючи путінській Росії.

«Якісь пункти є, які мені зрозумілі, є думки, з якими я не згоден, весь світ з ними не погоджується, але, проте, це вже хоч щось», - так прокоментував китайський план президент Володимир Зеленський, попутно запросивши вище керівництво КНР до Києва для більш предметного діалогу face to face.

Утім, у Пекіні, як завжди, максимально обтічно відповіли на пропозицію Зеленського. Прес-секретар міністерства закордонних справ Китаю Мао Нін, коментуючи пропозицію президента України зустрітися з лідером Китаю, заявила, що Китай завжди підтримував зв'язок із усіма сторонами "російсько-українського конфлікту".

У цьому контексті дуже точно відреагував голова дипломатії Європейського Союзу Жозеп Боррель, який заявив, що пропозиції Китаю щодо припинення російської війни в Україні не є "мирним планом" і ставлять на один рівень агресора та жертву.

"Китай представив свій "позиційний документ" щодо політичного врегулювання. Він не є мирним планом і в основному повторює відомі китайські позиції, деякі з яких ми поділяємо, а деякі - ні. Звичайно, ми його аналізуватимемо, але вже зараз зрозуміло, що ключовий проблемою є те, що він не відрізняє агресора від жертви, ставлячи сторони на рівний рівень», – написав Боррель.

Він додав, що досягти мир необхідно, спираючись на резолюцію Генеральної асамблеї ООН та мирний план президента Володимира Зеленського.

"Російська війна та напруженість у відносинах між Китаєм і США розривають площину того, що ми часто називаємо "міжнародним порядком, заснованим на правилах. Але в той же час переважна більшість країн все ще сподівається на те, що ООН знайде рішення", - написав Боррель.

Співрозмовник Lenta.UA з числа відомих українських дипломатів назвав реакцію чинного гаранта Конституції надто швидкою та необдуманою, оскільки «перш ніж запрошувати за свій стіл головного ворога твого ключового стратегічного союзника в особі США, необхідно було як мінімум «звірити годинники із Вашингтоном».

«Китай запропонував цей план, не провівши жодної розмови між головою Сі Цзіньпіном та президентом України Зеленським. Про це сказав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван у недільному ефірі NBC. Він, окремо зазначивши, що китайці багато проводять переговорів із росіянами, але на найвищих рівнях вони не розмовляють із українською стороною, цілком обґрунтовано назвав дипломатію КНР однобокою. Тобто радник Байдена сказав те, що мали сказати наші керівники, які натомість почали загравати з Пекіном. До речі, той же Салліван вже в ефірі CNN, коли в нього запитали про позицію США у разі поставок Китаєм зброї Росії, відповів, що в цьому випадку КНР зіткнеться з серйозними діями. Тільки один цей меседж коштує дуже багато чого. А взагалі, це однозначно не план КНР, а декорація, оскільки будь-який план має послідовність дій, має бути конкретним та передбачати поетапну дорожню карту для виконання. Тобто це просто дипломатія, спрямована на те, щоб сформувати позитивний імідж Китаю, який позиціонує себе як глобальний гравець», - зазначив наш співрозмовник.

У вітчизняному МЗС від предметних коментарів утримуються, наголошуючи, що наразі китайські пропозиції вивчають. Тим часом радник глави Офісу президента Михайло Подоляк розкритикував документ і наголосив, що будь-який мирний план має починатися з пункту про відновлення України у межах 1991 року та виведення російських військ.

На переконання політологів-міжнародників, Китай не стане реальним переговорником у війні, оскільки він зацікавлений в інтересах лише однієї зі сторін - Росії. При цьому в експертному середовищі наразі домінує думка, що передача КНР озброєнь Москві малоймовірна. Зазначимо: у Піднебесної є те, що зараз дуже цікавить Росію – дрони та РСЗВ.

Китай, до речі, зараз далеко не в найгіршій позиції – він купує дешеві російські енергоносії та посилює залежність РФ від своєї економіки, перетворюючи її фактично на васала. Тому очевидно, що ризики для Китаю відкрито підтримати Росію дуже великі - російський ринок маленький, а європейський та американський набагато більший і цікавіший. З іншого боку, зі зрозумілих причин Китай не може дозволити повної та нищівної поразки РФ, тому, швидше за все, Пекін і надалі буде, що називається, петляти між крапельками.

«На жаль, виявилося, що сучасний Китай – це економічний гігант та «геополітичний середняк», який грає у свої дрібні геополітичні гібридні ігри. В економічному сенсі Китай вирвався із зони Третього світу і став нарівні зі США, а геополітично він залишився країною Третього світу, якій доводиться традиційно лавірувати між світовими державами. Якби якась країна віроломно напала на Китай, захопила 20% території та вбила мільйон людей, то Китай назвав би таку країну агресором і попросив допомоги світової спільноти, як це зробив Пекін, коли у 30-х роках минулого століття агресивна Японія, під прикриттям тези про свою безпеку та захист населення, вторглася до Китаю. Але зараз, Китай, забувши ці історичні уроки, у своєму українському миротворчому плані завзято відмовляється називати путінську Росію агресором та шукає сліди провини України. Весь китайський миротворчий план просякнутий кремлівською тезою про рівність вини агресора-Росії та жертви-України. Замість того, щоб домовитися із Заходом про долю путінської Росії та дати старт формуванню нового світового порядку, Китай вирішив стати на бік путінської Росії і став адвокатом Кремля», - журиться відомий політолог Віктор Небоженко.

«Китай повівся на публічний антиамериканізм Путіна і став ризикувати у світовому масштабі. Навіть Іран не дозволяє собі такої слабкої геополітичної гри, як Китай. Альянс Китаю з агресором Росією змусить вибрати чіткішу позицію обрати Індію, Японію, Тайвань та Південну Корею. В'єтнам, Індонезія. Своєю проросійською позицією Китай стимулює швидке створення військово-політичного альянсу цих країн, бо помічник агресора – небезпечний сусід», – додає експерт.

На думку Віктора Небоженка, Китай має довести на ділі, а не на словах свою готовність чесно брати участь у припиненні російсько-української війни на умовах світової спільноти, а не Кремля, а для цього, мовляв, не потрібно багато витончених східних слів і порожніх закликів, а потрібна відкрита готовність чесно діяти. «У цьому випадку, лідер Китай Сі Цзіньпін має сміливо повторити сміливий вчинок президента США Байдена та приїхати до прифронтового Києва для зустрічі з президентом України Зеленським. Тим більше, що, зрештою, справедливе закінчення війни – це приз для миротворців і основа для покрокових переговорів США та Китаю щодо майбутнього «Росії без Путіна». Адже завдяки Путіну, саме агресивна РФ стає «розмінною монетою» у двополярному світі Китай-США, що зараз формується, про який заявив Сі Цзіньпін після історичного з'їзду КПК. У цьому двополярному світі немає місця Росії, що програла», - підсумовує Віктор Небоженко.

«План Китаю – ніякий не план насправді, а бачення КНР ситуації з погляду китайських інтересів. Існують легенди та анекдоти про прагматичні нації, у цьому сенсі говорять про євреїв, вірменів. Але всі вони – рожеві романтики поруч із Китаєм, чий прагматизм сягає корінням у багатотисячолітню історію. Відповідно, у баченні Китаю присутні гасла про повагу суверенітету та територіальної цілісності, про припинення бойових дій, про мирні переговори, про ядерну безпеку та інші симпатичні панди з мультиків. Але жодним юанем вкладатися в реалізацію цієї ідилічної картинки Китай не має наміру.

Китаю потрібні Штати та Європа як платоспроможний ринок. Росія потрібна Китаю як джерело дешевих ресурсів - енергоносіїв, води, лісу та іншого. Плюс як сила, що стримує Штати. А ось Україна Китаю практично не потрібна. Українсько-китайська співпраця – це сюжет про те, як Китай намагається у нас щось купити дешево – чи то зерно, чи то «Моторсич», а Київ його грубо кидає. І поки ця ситуація не зміниться, розраховувати на якусь не те що підтримку, а просто об'єктивну позицію від Китаю нам не слід», - наголошує політолог Олександр Кочетков.

«За підсумками, західний світ на фоні непротивлення Китаю негласно дав Україні час до кінця року, щоб розібратися з агресором військовим шляхом. Якщо цього не станеться, підуть важелі примусу до мирних переговорів. І в цьому випадку нічого хорошого на нас не чекає. Особливо якщо згадати про завищені очікування суспільства. Тож збираємось у кулак, підтримуємо фронт, хто чим може. Не чекаємо на незаслужені подарунки нізвідки. Тому що доля України завжди була і залишається в руках українців», - резюмує експерт.

Як би там не було, але очевидно одне: Піднебесна як global superpower, яка цілком могла дозволити собі бути об'єктивною, не захотіла виступити в такій ролі, повторюючи у своєму плані багато кремлівських мантр. Втім, як зазначив у розмові з Lenta.UA нардеп, який представляє комітет ВР у міжнародних справах, краще розмови про мир з Китаєм, ніж війна.

«Очевидно, що у багатьох існує спокуса оголосити китайський план підіграванням Пекіна Москві, але там є речі, які ми можемо використати у переговорах із самими китайцями. Наприклад, якщо вони говорять про принцип суверенітету та цілісності – давайте звертати увагу на те, як Росія його грубо порушує. Або якщо КНР виступає проти використання ядерних загроз у військовій риториці – ми маємо розвивати та поглиблювати цей кейс, бо часто горезвісна кнопка гальмує постачання нам озброєнь. Китай також звертають увагу на гуманітарні проблеми, зернові коридори – це також те, що відповідає нашим інтересам. Загалом позиція таких держав, як Китай, під час війни означає багато. На відміну, до речі, від будь-яких резолюцій, прийнятих в ООН, які лише заміряють міжнародний пульс і температуру, не більше того», - додає наш співрозмовник, який представляє в Раді пропрезидентську фракцію «Слуга народу».

Очевидно, наші союзники США та Європа публічно солідаризувалися з мирним планом України, представленим президентом Володимиром Зеленським. Але є не публічне застереження: ми даємо вам усе, що можемо, для реалізації ваших намірів, але якщо у вас не вийде, тоді США та Європа запропонують свій – більш реалістичний план мирного врегулювання. Тобто поки у нас карт-бланш: переходимо в ефективний контрнаступ, знищуємо рашистів і нас неодмінно підтримають. Ну, а щодо КНР, то головні завдання української дипломатії насправді зараз – це спробувати максимально покращити позицію Пекіна і зробити так, щоб Китай не став передавати Росії озброєння», - підсумовує представник парламентської монобільшості, відзначаючи при цьому, Банкова дала відмашку саме на таку комунікаційну лінію нардепів із представниками Піднебесної на різних міжнародних майданчиках. Чи виправдає себе така тактика – покаже час, ну і власне реальні дії КНР, а не декларативні «мирні» рефлексії.

Читайте також: Опитування всередині Китаю показали падіння рівня підтримки РФ