Болгарський сюрприз: чи втратить Україна вкрай важливого союзника

Вибори, що пройшли в Болгарії, до речі, восьмі за останні п'ять років, мали для нашої з вами країни зокрема й Європи загалом чи не таке ж значення, як і недавнє волевиявлення в сусідній Угорщині, за фактом якого відомий Орбан був відправлений в електоральний нокаут. Однак у Болгарії результат з погляду інтересів Києва та Брюсселя виявився, м'яко кажучи, неприємним.

У ситуації, коли обидва фаворити тамтешніх виборчих перегонів — колишній президент Румен Радєв на чолі нового руху «Прогресивна Болгарія» і тричі прем'єр Бойко Борисов з партією «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЕРБ) — спочатку були зараховані Брюсселем у незручні політики, перемогло найгірше з зол - експрезидент, якого у Європі звинувачують у антиєвропейській, антиукраїнській та проросійській позиції, за що його вже назвали «новим Орбаном».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Згідно з офіційними даними Центральної виборчої комісії Болгарії після підрахунку 100% протоколів, результати партій, що подолали 4-відсотковий бар'єр, розподілилися таким чином: «Прогресивна Болгарія» (коаліція Румена Радєва) – 44,59% (1444924 голоси). Це дозволяє партії отримати 130–135 мандатів із 240 і самостійно сформувати уряд.

Ідемо далі. ГЕРБ-СДС (коаліція Бойка Борисова) – 13,39%. Приблизно такий самий результат показав і фаворит ЄС — проєвропейська коаліція «За зміни — Демократична Болгарія».

Подібних підсумків голосування з беззаперечним переможцем у Болгарії не було давно. Усі останні роки розрив між лідером, яким, як правило, виявлялася партія ГЕРБ, та рештою провідних сил був незначним. Тому правлячі коаліції збивали з кількох партій, які були нестійкими і існували не довше року. За останні п'ять років у Болгарії, як уже наголошувалося вище, змінилося сім урядів, перетворивши її на найбільш політично нестабільну країну ЄС і НАТО.

Власне, на втомі болгар від політичної нестабільності, що густо замішана на корупційних метастазах, і зіграв 62-річний Радєв. Подавши у січні у відставку з посади президента, перебувати на якому йому і так залишалося кілька місяців, цей персонаж гучно звинуватив політичну еліту у «зраді інтересів громадян» та висловив упевненість, що дострокові вибори до парламенту дозволять порвати з «мафіозною моделлю влади».

У турборежимі сколотивши рух «Прогресивна Болгарія», колишній президент і, до речі, відставний генерал-майор ВПС не приховував своєї головної мети — перемогти на позачергових виборах до парламенту і повернутися до заповітного владного керма вже прем'єром. І, як бачимо, судячи з підсумків голосування, людині, яка обіймала два терміни поспіль посаду президента, це вдалося.

Важливо відзначити, що аналогії Радєва з Орбаном небезпідставні. Він систематично виступав проти запровадження у Болгарії євро, закликав не надавати військову допомогу Україні, стверджував, що наша з вами країна у війні проти путінської Росії «приречена на поразку». Також Радєв не підтримував санкцій проти Москви.

Важливий штрих: якщо з позиції президента Радєв не міг особливо впливати на позицію Болгарії на міжнародній арені, то із посадою глави уряду ситуація може змінитися. Це – з одного боку.

З іншого боку, болгарські експерти пропонують з обережністю підходити до прогнозів про «залізну» позицію Радєва як антиєвропейського та проросійського політика. Наприклад, один із провідних аналітиків софійського Центру вивчення демократії (CSD) Руслан Стефанов вважає, що такі характеристики «є перебільшенням». При цьому він визнає, що позиції Радєва «політично дуже і дуже корисні для Росії», але в нього може не виявитися інструментів, щоб ці позиції просувати в практичній площині.

Схожі за смисловим наповненням прогнози звучать і у вітчизняному експертному середовищі. Зокрема, нардеп від опозиційної «Євросолідарності» Микола Княжицький констатує: «Болгарія важлива для України насамперед як постачальник снарядів радянських калібрів. Це один із найбільших виробників боєприпасів у Європі. У перші місяці після початку повномасштабного вторгнення саме болгарські снаряди забезпечували приблизно третину потреб українських військових. Зрозуміло, наскільки критичною була ця допомога навесні та влітку 2022 року, коли західні країни лише починали постачання, а Україна дуже швидко вичерпувала власні арсенали. До цього слід додати, що після атак на українські нафтосховища саме Болгарія постачала Україну пальним через Румунію. Тобто останніми роками ця країна була критично важливим партнером для України. На парламентських виборах перемогла «Прогресивна Болгарія» — коаліція на чолі з колишнім президентом Руменом Радєвим. Його політична сила набрала найбільшу кількість голосів і може самостійно сформувати уряд. Хоча конституційної більшості немає, на практиці це не є критичним: для більшості рішень воно не потрібне. Отже, Радєв матиме достатньо інструментів для самостійного управління країною».

Акцентувавши на тому, що Радєв виступає проти будь-якої підтримки України, парламентар відзначив: «Тим часом дуже складно припустити, як саме зміниться політика Болгарії щодо України за нового уряду. Неймовірно, що Радєв зможе зупинити військові контракти на постачання зброї Україні. Болгарські підприємства ВПК працюють на повну потужність, а значна частина постачання йде в Україну через посередників. Припинення цих контрактів означатиме не лише втрату робочих місць, а й мільярдну шкоду, яку Болгарія навряд чи може собі дозволити. Країна тільки нещодавно перестала бути найбіднішою в ЄС (нині це місце займає Угорщина), тому відмова від доходів військово-промислового сектора виглядає малореалістичною. Найбільш критичним ризиком можливе використання Болгарією права вето на рішення ЄС щодо України. Йдеться не лише про інтеграцію до ЄС та НАТО, а й про санкційні пакети, фінансову допомогу та інші рішення».

Тим часом відомий журналіст-міжнародник Віталій Портніков на своєму авторському Youtube-каналі наголошує: «Радєва вже поспішили назвати новим Орбаном. Це зрозуміло – проросійські симпатії генерала відомі, його бажання порозумітися з Москвою спільну мову ніколи не було таємницею. Але порівняння не працює, і ось чому. Орбан міг дозволити собі бути Орбаном тому, що мав конституційну більшість і не потребував сторонньої підтримки. У Радєва такої більшості немає. Щоб провести будь-яку серйозну реформу, хоч би замінити головного прокурора, йому потрібна підтримка проєвропейських сил із коаліції «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія». А це люди, які у перші місяці російського вторгнення допомагали Україні, коли їхня партія була при владі. Вони пам'ятають про це. І Радєв також це розуміє».

На переконання Віталія Портникова, Радєв зараз потрапляє у ситуацію, коли його зовнішньополітичні симпатії всім відомі, але реалізувати їх він не зможе. «Ні конституційної більшості, ні проросійських союзників у парламенті, ні можливості ігнорувати Брюссель. Йому доведеться бути обережнішим за Орбана, обережнішим за Фіцо — і при цьому відповідати на запитання, яке йому поставить відразу: що саме він пропонує болгарам, окрім симпатій до Москви? І тут є одна деталь, яку не слід недооцінювати. Болгарський військово-промисловий комплекс фактично працює в Україні. Це – бізнес. Живі гроші. І жоден проросійський політик не зміг піти проти інтересів власних промисловців та заборонити їм цей продаж. Радєв тут не буде винятком. Отже тріумф – тріумфом, але Болгарія обрала не Орбана. Вона обрала людину, яка, може, і хотіла б стати Орбаном - і не зможе», - аргументовано підсумовує колега-журналіст.

Читайте також: Український автобус влаштував смертельну ДТП у Болгарії

Читайте також: Україна готова відновити транзит нафти до Угорщини та Словаччини