Поясню простими словами, чому волонтери та громадські організації справляються з благодійними завданнями краще, ніж держава

Благодійні фонди та їхні лідери тримаються за свою репутацію. Це їхній головний капітал. Втратив довіру — все, тебе більше не існує. 

А тепер чесно про державу. 

Більшість наших державних діячів живуть за іншою логікою: дотягнути до кінця каденції. Бо вони чудово розуміють — переобрання, швидше за все, не буде. 

Тому вони займаються не результатом, а виживанням, домовленостями, і зовсім іншими речами, які до реальної допомоги людям мають слабкий стосунок. 

Якби хоча б частина бюджетів, які сьогодні йдуть на десятки різних завдань, розподілялася через довірені, перевірені громадські організації в Україні, дуже багато вже було б зроблено: швидше, дешевше, прозоріше, і ефективніше. Крапка. 

Але чомусь досі в країні не створено жодного інституту підтримки громадських організацій. 

Ні при Адміністрації президента. 
Ні при Кабміні. 
Ні при мерах великих міст. 
Ні взагалі будь-де. 

Хоча центр підтримки громадянських ініціатив має існувати за замовчуванням - у воюючій країні особливо.

Читайте також: ООН реагує не на держави, а на системний громадський тиск

Читайте також: Це не критика влади, а сухий аналітичний звіт